Історія української вірусології нерозривно пов’язана з іменами науковців, які працювали в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України. Серед них академік АН УРСР Віктор Григорович Дроботько (1885—1966) і член-кореспондент АН УРСР Семен Микитович Московець (1900—1971). Обох відомо як українських учених у галузі мікробіології та вірусології. Їхній пам’яті присвячено статтю, у якій розглянуто особистий внесок кожного в розвиток вірусології в цьому інституті.
Два вчені, дві лінії досліджень
Назва публікації, «Від бактеріофага до вірусів рослин», відбиває напрями роботи двох науковців. Дроботько досліджував явища, пов’язані з бактеріофагами, і питання розмноження фільтрівних вірусів у клітині. Московець пов’язаний зі становленням і розвитком фітовірусології, тобто науки про віруси рослин. Тому статтю можна читати як розповідь про два етапи розвитку вітчизняної вірусології: від вивчення вірусів бактерій до дослідження вірусних хвороб рослин.
Автори не зводять усе до загальних характеристик. Вони розглядають внесок кожного вченого окремо, а не лише як частину колективних здобутків інституту.
Внесок Віктора Дроботька
Наукову спадщину Дроботька частково відтворюють його публікації в «Мікробіологічному журналі». У 1929 році в першому номері восьмого тому вийшла його невелика праця «До вивчення „спонтанного бактеріофагізму“». Вона свідчить, що ще наприкінці 1920-х років учений працював із бактеріофагією, яка тоді була новою темою для мікробіології.
Пізніша робота стосується іншої, не менш принципової проблеми. У 1952 році в першому номері чотирнадцятого тому цього ж журналу з’явилася стаття Дроботька «До питання про розмноження фільтрівних вірусів у клітині». Того самого року було опубліковано дослідження А. Герші та М. Чейз у «Journal of General Physiology». У ньому йшлося про незалежні функції вірусного білка та нуклеїнової кислоти в рості бактеріофага. Те, що ці праці вийшли в один рік, показує: Дроботько звертався до питань, які цікавили тоді й світову науку.
Внесок Семена Московця
Московець пов’язаний із фітовірусологією в Інституті мікробіології і вірусології. Його роль у формуванні та розвитку цього напряму в 1960—1971 роках докладно проаналізував В.Г. Краєв у статті, надрукованій у «Мікробіологічному журналі» 2003 року. Хронологічні межі, що їх називає дослідник, охоплюють одинадцять років, аж до 1971-го, коли Московця не стало.
Отже, діяльність Московця в цій галузі відбувалася протягом 1960-х років і на початку 1970-х. Вона стала важливою частиною історії вірусології в інституті, де раніше працював Дроботько.
Чому ці імена важливі
Згадку про обох учених можна знайти і в книзі О.Г. Коваленка та С.В. Афонської «Відданість науковій істині», виданій у Києві видавництвом «Наукова думка» 2018 року. Сама назва книги підкреслює те, що об’єднувало науковців: відданість науковій істині.
Стаття дає змогу побачити, як у межах одного київського інституту розвивалися різні напрями вірусології. Досвід Дроботька, який працював із бактеріофагами та вірусами в клітині, і діяльність Московця в галузі вірусів рослин показують широту наукових інтересів інституту. Збереження пам’яті про цих людей є способом зберегти й цілісну історію української вірусології.