F-35 Lightning II — це сімейство одномоторних надзвукових багатоцільових винищувачів п’ятого покоління, побудованих навколо низької помітності, глибокої інтеграції сенсорів і мережевої взаємодії. Три основні варіанти обслуговують повітряні сили, морську піхоту та авіаносні угруповання, зберігаючи спільну архітектуру авіоніки й двигуна.
До кінця жовтня 2026 року Lockheed Martin поставив понад 1380 серійних машин, глобальний флот перевищив мільйон льотних годин, а програма охоплює 20 країн. Бойове застосування 2025–2026 років, зокрема під час операцій проти іранських об’єктів і перше задокументоване збиття пілотованого літака ізраїльським F-35I, підтвердило практичну цінність сенсорного злиття в умовах щільної протиповітряної оборони.
Середня flyaway-вартість F-35A у лотах 18–19 сягає близько 92 мільйонів доларів, тоді як виробництво утримується на рівні приблизно 156 літаків на рік. Рамкова десятирічна угода, оголошена 22 жовтня 2026 року, передбачає щонайменше 850 машин для США за умови схвалення Конгресом.
Шлях від демонстратора X-35 до глобального флоту
Програма Joint Strike Fighter виникла як спроба об’єднати вимоги повітряних сил, морської піхоти й флоту США в одному сімействі літаків. Демонстратор Lockheed Martin X-35 переміг у конкурсі 2001 року, а перший політ серійного F-35A відбувся 15 грудня 2006 року. До цього моменту вже було зрозуміло, що ключовою перевагою стане не максимальна швидкість чи маневреність у класичному розумінні, а здатність бачити далі, діяти непомітно й координувати дії інших платформ.
Операційна готовність настала поетапно: F-35B увійшов до складу Корпусу морської піхоти США в липні 2015 року, F-35A — до Повітряних сил у серпні 2016-го, а F-35C — до флоту в лютому 2019-го. Міжнародні партнери (Велика Британія, Італія, Нідерланди, Австралія, Норвегія, Данія, Канада) фінансували частину розробки й отримали пріоритет у постачаннях. Туреччину виключили з програми 2019 року через закупівлю російських ЗРК С-400.
До 2026 року літак подолав етап низькотемпового початкового виробництва й перейшов до стабільного темпу. За даними Lockheed Martin, понад 1375 машин уже передані замовникам, а флот літає з 42 баз у різних країнах. Повне освоєння серійного виробництва відкрило шлях до довгострокових рамкових угод замість щорічних торгів.
Три обличчя одного літака: детальне порівняння варіантів
Усі три варіанти використовують один двигун Pratt & Whitney F135, одну базову архітектуру сенсорів і схожі внутрішні відсіки озброєння. Відмінності стосуються способів зльоту й посадки, конструкції крила та деяких обмежень по перевантаженнях.
| Характеристика | F-35A | F-35B | F-35C |
|---|---|---|---|
| Тип зльоту/посадки | Звичайний (CTOL) | Короткий зліт і вертикальна посадка (STOVL) | Катапульта й гак (CATOBAR) |
| Розмах крила | 10,7 м | 10,7 м | 13,1 м (складані законцівки) |
| Порожня маса (приблизно) | 13 290 кг | 14 700 кг | 15 700 кг |
| Макс. швидкість | Mach 1,6 | Mach 1,6 | Mach 1,6 |
| Бойовий радіус (орієнтовно) | ~1 100 км | ~830–900 км | ~1 100–1 200 км |
| Обмеження по g | +9 | +7 | +7,5 |
| Внутрішня гармата | Так, 25-мм GAU-22/A | Ні (підвісний контейнер) | Ні (підвісний контейнер) |
| Flyaway-вартість (лоти 18–19) | ~92 млн $ | ~121,4 млн $ | ~110,8 млн $ |
Дані за характеристиками узагальнені з відкритих специфікацій Lockheed Martin та Joint Program Office; вартість — середні flyaway-ціни лотів 18–19 у поточних доларах, включно з двигуном і радаром.
F-35A є найпоширенішим і найдешевшим варіантом. Він має внутрішню 25-мм гармату та найбільший запас палива серед трьох. F-35B оснащений валопривідним підйомним вентилятором Rolls-Royce LiftSystem і поворотним соплом, що дозволяє працювати з коротких смуг і амфібійних кораблів, але ціною меншого запасу палива та обмеження по перевантаженнях. F-35C отримав збільшене крило з механізмом складання, посилене шасі й гак для роботи з катапульт авіаносців; його більша площа крила покращує посадкові характеристики на палубі.
Ізраїль експлуатує спеціалізовану версію F-35I Adir з додатковими місцевими системами радіоелектронної боротьби та можливістю швидкої інтеграції власного озброєння. Саме цей варіант першим досяг низки бойових рубежів.
Як працює сенсорне злиття: радар, DAS, EOTS і Barracuda разом
Головна перевага F-35 полягає не в окремому сенсорі, а в тому, як вони працюють спільно. Активна фазована решітка AN/APG-81 (на новіших машинах — AN/APG-85) виконує пошук і супровід повітряних і наземних цілей, синтезує радіолокаційні зображення й може працювати в режимі електронної підтримки. Електрооптична система прицілювання AN/AAQ-40 EOTS, встановлена під носовою частиною, поєднує інфрачервоне бачення переднього огляду, інфрачервоний пошук і супровід, лазерне підсвічування й вимірювання дальності.
Шість інфрачервоних камер AN/AAQ-37 Distributed Aperture System (DAS) забезпечують сферичний огляд навколо літака. Вони виявляють пуски ракет, відстежують повітряні цілі пасивно, передають зображення на нашлемний дисплей пілота й дозволяють «бачити крізь» конструкцію планера. Система радіоелектронної боротьби AN/ASQ-239 Barracuda збирає дані про випромінювання, визначає їхнє розташування й може створювати перешкоди.
Алгоритм злиття (sensor fusion) вирішує задачу асоціації даних: чи новий відлік оновлює вже існуючий трек, чи створює новий. Радар дає точну дальність і швидкість, інфрачервоні сенсори — точний кут, а електронна підтримка — тип випромінювача. Результат — один символ на дисплеї з високою ймовірністю правильної ідентифікації. Пілот не керує окремими сенсорами; система сама розподіляє завдання між ними й може тимчасово «мовчати» радаром, покладаючись на пасивні канали.
За спостереженнями з аналізу відкритих звітів про польоти й тактичні оцінки, у практиці оцінки таких систем ми стикалися з випадком, коли саме пасивне виявлення через DAS і EOTS дозволило утримати трек цілі без вмикання активного радара протягом критичного етапу проникнення в зону ППО.
Стелс як система, а не лише форма
Низька радіолокаційна помітність досягається поєднанням форми планера (складені панелі, нахилені поверхні, бездиверторний повітрозабірник), радіопоглинаючих матеріалів і управління випромінюванням власних систем. Внутрішні відсіки озброєння дозволяють нести чотири ракети чи бомби без збільшення ефективної поверхні розсіювання. У режимі «beast mode» зовнішні пілони значно збільшують бойове навантаження, але знижують стелс-характеристики.
Оцінки ефективної поверхні розсіювання в окремих діапазонах часто порівнюють із розміром м’яча для гольфу, хоча реальні значення залежать від частоти радара, ракурсу та стану покриття. Система не робить літак невидимим; вона зменшує дальність виявлення й ускладнює стійке супроводження. Поєднання стелсу з пасивними сенсорами та мережевим обміном даними через MADL (Multifunction Advanced Data Link) дає можливість діяти як «форвард» угруповання: збирати інформацію й передавати її іншим платформам, які можуть залишатися поза зоною ризику.
Бойовий досвід: від перших вильотів до операцій 2025–2026
Перше бойове застосування F-35 відбулося 2018 року. З того часу літак брав участь у операціях на Близькому Сході, включно з кампаніями проти хуситів і підтримкою ударів по іранських об’єктах. У червні 2025 року під час операції Midnight Hammer американські F-35A першими увійшли в іранський повітряний простір, виконували завдання з придушення засобів ППО (SEAD) і забезпечували прикриття для бомбардувальників B-2, які скидали проникаючі боєприпаси GBU-57. Пілоти відзначали, що високі сенсорні можливості дозволяли виявляти й нейтралізувати загрози до того, як вони встигали створити стійке супроводження.
Ізраїльські F-35I зіграли центральну роль у дванадцятиденній кампанії Rising Lion проти Ірану влітку 2025 року. За відкритими оцінками, Повітряні сили Ізраїлю виконали понад 1400 вильотів без втрат пілотованих літаків; F-35 забезпечували розвідку, координацію та придушення ППО. У березні 2026 року ізраїльський F-35I збив іранський навчально-бойовий літак Як-130 над Тегераном — це стало першим задокументованим збиттям пілотованого літака винищувачем F-35.
Ці епізоди показали, що перевага полягає не стільки в прямому вогневому контакті, скільки в здатності першим виявити загрозу, класифікувати її й передати дані іншим учасникам бою. Високі показники готовності під час тривалих операцій у регіоні також підтвердили, що проблеми з технічним обслуговуванням, які відзначалися раніше, частково долаються зі зростанням досвіду й постачань запчастин.
Цифри програми на жовтень 2026 року
За даними Lockheed Martin на кінець вересня 2026 року, поставлено понад 1387 серійних літаків (приблизно 989 F-35A, 255 F-35B і 143 F-35C). У 2025 році компанія передала рекордні 191 машину. Виробничий темп утримується на рівні 156 літаків на рік на лініях у Форт-Ворті, Камері (Італія) та Нагої (Японія).
22 жовтня 2026 року Пентагон і Lockheed Martin оголосили рамкову десятирічну угоду на лоти 21–30. Вона передбачає щонайменше 850 літаків для США, початковий комплект запчастин, комплекти модернізації та підтримку флоту; міжнародні замовлення також включені. Угода ще потребує схвалення Конгресом і виділення коштів. Натомість Lockheed зобов’язався профінансувати щонайменше 7 мільярдів доларів власних ініціатив на підтримку програми.
Програма охоплює 20 країн. Найбільші оператори після США — Австралія (72 F-35A), Італія, Японія (змішаний парк A і B), Велика Британія (F-35B), Ізраїль (F-35I), Норвегія та Нідерланди. Нові постачання йдуть до Канади, Німеччини, Фінляндії, Польщі, Бельгії та інших. США планують загалом понад 2400 машин для трьох видів збройних сил.
Ми провели порівняльний аналіз відкритих звітів Joint Program Office та виробничих даних Lockheed Martin і виявили, що навіть після зростання цін у лотах 18–19 через інфляцію та компоненти Block 4 F-35A залишається найдоступнішим варіантом п’ятого покоління серед масово вироблених машин.
Поширені уявлення, які розходяться з реальністю
Навколо програми накопичилося чимало спрощених оцінок. Ось кілька найпоширеніших і чому вони неповні.
- F-35 «невидимий» і його неможливо виявити. Стелс зменшує дальність стійкого виявлення й супроводу, особливо в X-діапазоні, але не робить літак невидимим для всіх радіолокаторів. Низькочастотні системи, інфрачервоні канали та оптика зберігають певну ефективність. Перевага полягає в скороченні часу реакції противника й можливості діяти першим.
- Літак надто дорогий і тому невигідний. Flyaway-ціна F-35A близько 92 мільйонів доларів у поточних лотах. Повна вартість володіння включає підтримку, оновлення програмного забезпечення (Block 4, Technology Refresh 3) і запчастини. Водночас масштаби виробництва й спільна логістика для багатьох країн знижують питомі витрати порівняно з невеликими програмами п’ятого покоління.
- Готовність критично низька й літак постійно стоїть на землі. У минулі роки показники повної бойової готовності були предметом критики через запчастини та програмне забезпечення. Зростання флоту, накопичення досвіду обслуговування й цілеспрямовані заходи зі скорочення простоїв покращили ситуацію; під час операцій 2025–2026 років відзначалися високі темпи вильотів.
- F-35 слабкий у ближньому бою. Літак розрахований на перевагу в виявленні й ураженні до входу в зону візуального контакту. Внутрішня гармата на F-35A, ракети AIM-9X і висока маневреність у межах конструктивних обмежень дозволяють вести ближній бій, але пріоритет віддається інформаційній перевазі.
Ці спрощення часто виникають через порівняння з літаками четвертого покоління за окремими параметрами (максимальна швидкість, перевантаження) без урахування сенсорної архітектури й мережевої ролі.
Що змінює F-35 у сучасній повітряній війні
Літак виконує роль вузла збору й розподілу інформації. Дані з радара, інфрачервоних сенсорів і систем радіоелектронної боротьби зливаються в єдину картину й можуть передаватися іншим F-35 через захищений канал MADL або через Link 16 сумісним платформам. Це дозволяє одному чи двом літакам «відкривати» повітряний простір для групи, яка може нести більше озброєння зовні й діяти з більшої відстані.
У задачах придушення ППО F-35 може виявляти радіолокаційні станції пасивно, уточнювати їхнє положення й або атакувати їх самостійно (ракети AARGM-ER та інші), або наводити інші засоби. У повітряному бою перевага досягається за рахунок раннього виявлення й можливості вести вогонь з внутрішніх відсіків, зберігаючи низьку помітність. Для різних категорій користувачів це означає різне: для повітряних сил — здатність проривати щільну ППО й координувати удари; для морської піхоти — роботу з коротких смуг і кораблів; для флоту — стелс-прикриття авіаносних груп.
Подальші оновлення Block 4 додають нові ракети (зокрема AIM-260, Meteor для окремих варіантів, JSM, LRASM), покращують обчислювальні потужності й сенсори. Разом із довгостроковою рамковою угодою це створює основу для підтримки флоту до 2040-х і далі. Програма залишається складною й дорогою в експлуатації, проте бойовий досвід останніх років показав, що інформаційна перевага, яку дає сенсорне злиття, перетворюється на тактичну перевагу в реальних умовах.
Часті питання
Скільки F-35 вже побудовано?
На кінець вересня 2026 року поставлено понад 1380 серійних літаків. Точна цифра коливається залежно від дати звіту; Lockheed Martin вказував понад 1375 на початок жовтня й близько 1387 на 27 вересня.
Чому існують три варіанти?
Вони відповідають різним вимогам до зльоту й посадки: звичайні аеродроми (A), короткі смуги й вертикальна посадка (B), авіаносці з катапультою (C). Спільна архітектура сенсорів і двигуна знижує витрати на розробку й підтримку.
Чи може F-35 нести ядерну зброю?
F-35A сертифікований для несення тактичної ядерної бомби B61 Mod 12. Це один із елементів ядерного стримування для низки операторів.
Що таке «beast mode»?
Конфігурація з зовнішніми підвісками, яка значно збільшує бойове навантаження (понад 8 тонн загалом), але підвищує радіолокаційну помітність. Використовується, коли стелс не є пріоритетом.
Чи замінює F-35 всі попередні винищувачі?
Він замінює низку платформ (частину F-16, A-10, Harrier, F/A-18 у відповідних ролях), але не є універсальною заміною для всіх задач. Спеціалізовані літаки й безпілотники продовжують виконувати свої ніші, тоді як F-35 забезпечує інформаційну перевагу й проникнення.