Так, особа з інвалідністю другої групи в Україні має повне право працювати на умовах повної зайнятості — 8 годин на день і 40 годин на тиждень. Закон не встановлює автоматичної заборони чи обов’язкового скорочення робочого часу лише через наявність другої групи.
Ключову роль відіграють медичні рекомендації експертної команди (раніше — МСЕК) та індивідуальна програма реабілітації. Якщо в них немає прямої вказівки на обмеження тривалості роботи, а сам працівник не просить неповний режим, повний робочий день є законним і досить поширеним варіантом.
При цьому пенсія по інвалідності зберігається, а роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації щодо умов праці та розумного пристосування робочого місця.
Правові підстави: що саме каже законодавство України
Нормальна тривалість робочого часу в Україні становить не більше 40 годин на тиждень. Це закріплено в статті 50 Кодексу законів про працю. Жодна норма КЗпП чи Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (№ 875-XII) не виділяє другу групу як таку, що автоматично потребує скороченого дня.
Стаття 172 КЗпП прямо зобов’язує роботодавця на прохання особи з інвалідністю або відповідно до індивідуальної програми реабілітації встановити неповний робочий день чи тиждень і створити пільгові умови праці. Зверніть увагу: обов’язок виникає лише тоді, коли є прохання працівника або пряма вимога в документах. Якщо ні того, ні іншого немає — повна зайнятість залишається допустимою.
З 1 січня 2026 року стаття 51 КЗпП додатково дозволяє роботодавцю за власний рахунок встановлювати скорочену тривалість робочого часу для осіб з інвалідністю. У такому разі оплата зберігається на рівні повної норми. Це вже не неповний, а саме скорочений режим, і рішення про нього приймає роботодавець добровільно.
Важливо розрізняти два поняття: неповний робочий час (оплата пропорційна відпрацьованому) і скорочений (оплата повна при меншій кількості годин). Для другої групи жоден із них не є обов’язковим за замовчуванням.
Коли повний день дозволений, а коли — ні
Повний робочий день стає можливим за одночасного виконання трьох умов. По-перше, у витягу з рішення експертної команди чи в індивідуальній програмі реабілітації відсутні прямі протипоказання до конкретної посади та режиму роботи. По-друге, працівник сам не подав заяву про встановлення неповного часу. По-третє, характер роботи не суперечить медичним рекомендаціям щодо фізичних, психоемоційних чи сенсорних навантажень.
Якщо в документах зазначено «може працювати на умовах скороченого робочого дня» або «обмежений робочий час», роботодавець на прохання працівника зобов’язаний встановити неповний режим тієї тривалості, про яку просить сама людина. У разі відмови працівника від такого режиму роботодавець не має права нав’язувати його в односторонньому порядку.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли працівник із другою групою через захворювання опорно-рухового апарату отримав рекомендацію уникати тривалого стояння, але при цьому експертна команда не обмежила загальну тривалість дня. Роботодавець облаштував робоче місце з можливістю чергувати положення тіла, і людина продовжила працювати повний день без порушень законодавства.
Поширені міфи про «неробочу» другу групу
Багато хто досі вважає другу групу «неробочою». Це застарілий стереотип, який не має жодної правової сили. Поняття «неробоча група» у чинному законодавстві відсутнє. Друга група встановлюється при вираженому ступені обмеження життєдіяльності, проте це не означає повної втрати здатності до праці.
- Міф 1. «Друга група = обов’язково 35 годин на тиждень». Це правило діє в деяких країнах, але не в Україні. У нас немає автоматичного скорочення.
- Міф 2. «Якщо працювати повний день — пенсію скасують». Пенсія по інвалідності не залежить від факту працевлаштування чи режиму роботи.
- Міф 3. «Роботодавець зобов’язаний сам перевести на неповний день». Ні. Без заяви працівника чи прямої вимоги в ІПР він не має такого права.
- Міф 4. «На повний день беруть лише третю групу». Усі три групи мають право на повну зайнятість за відсутності медичних протипоказань.
Ці помилкові уявлення часто призводять до того, що люди самі відмовляються від повної ставки, втрачаючи частину доходу, або роботодавці бояться брати таких працівників.
Практичний алгоритм для працівника: як оформити повну зайнятість
Якщо ви хочете працювати повний день, почніть із документів. Отримайте актуальний витяг з рішення експертної команди та індивідуальну програму реабілітації. Уважно прочитайте розділ про рекомендовані умови праці. Якщо там немає заборони на повну зайнятість — це вже половина справи.
Далі під час працевлаштування або зміни режиму подайте заяву в довільній формі з проханням встановити повний робочий день (або підтвердити його). Додайте копії медичних документів. Роботодавець видає наказ і вносить відповідні зміни до трудового договору.
Якщо рекомендації містять обмеження, але ви вважаєте, що можете працювати більше — зверніться до експертної команди за уточненням. Іноді формулювання можна скоригувати з урахуванням реальних можливостей і характеру конкретної посади.
Обов’язки роботодавця та ризики порушень
Роботодавець зобов’язаний створювати умови праці з урахуванням рекомендацій експертної команди та індивідуальної програми реабілітації. Це може включати адаптацію робочого місця, додаткові перерви, гнучкий графік або можливість дистанційної роботи.
Залучення до надурочних робіт і нічної роботи можливе лише за письмовою згодою працівника і за умови, що це не суперечить медичним висновкам. Відмова в працевлаштуванні лише через наявність другої групи є дискримінацією і може стати підставою для звернення до суду чи Держпраці.
За моїм досвідом використання цих норм протягом останніх років, найбільші ризики виникають тоді, коли роботодавець ігнорує ІПР або, навпаки, нав’язує неповний день без згоди працівника. Обидва варіанти — пряме порушення.
Чек-лист самоперевірки перед працевлаштуванням або зміною режиму
- Чи є в мене актуальний витяг експертної команди та індивідуальна програма реабілітації?
- Чи містять ці документи прямі обмеження щодо тривалості робочого дня або тижня?
- Чи відповідає обрана посада рекомендованим умовам праці (навантаження, положення тіла, сенсорні фактори)?
- Чи готовий я письмово підтвердити бажання працювати повний день?
- Чи розумію я різницю між неповним і скороченим режимом та наслідки для оплати праці?
- Чи знаю я, куди звертатися у разі відмови роботодавця врахувати мої права?
Якщо хоча б на одне питання відповідь «ні» або «не впевнений» — варто спочатку проконсультуватися з юристом або спеціалістом центру зайнятості.
Що робити, якщо виникли конфлікти чи відмова
Коли роботодавець відмовляє в повній зайнятості без медичних підстав, спочатку подайте письмову заяву з посиланням на статті 50 і 172 КЗпП. Якщо відповіді немає або вона негативна — звертайтеся до територіального органу Держпраці. Вони проводять перевірку і можуть видати припис про усунення порушення.
У випадку, коли медичні рекомендації застаріли або сформульовані надто загально, можна ініціювати повторне оцінювання повсякденного функціонування. Експертна команда має право уточнити умови праці з урахуванням актуальних можливостей людини.
Якщо конфлікт затягується, варто зафіксувати всі переговори письмово і звернутися до суду. Судова практика в таких справах загалом на боці працівника, коли відсутні чіткі медичні протипоказання.
FAQ: відповіді на найчастіші питання
Чи впливає повна зайнятість на розмір пенсії по інвалідності?
Ні. Пенсія виплачується незалежно від факту роботи та кількості відпрацьованих годин.
Чи можна працювати за сумісництвом на повний день за основним місцем?
Так, якщо сумарна тривалість не суперечить медичним рекомендаціям. Облік годин ведеться окремо за кожним договором.
Що робити, якщо в ІПР написано «скорочений робочий день», а я хочу повний?
Подайте заяву про встановлення повного дня. Роботодавець не може нав’язати скорочення без вашої згоди. Паралельно можна звернутися до експертної команди за уточненням формулювання.
Чи зараховується працівник із другою групою на повній ставці до квоти 4 %?
Так, за умови, що нарахована заробітна плата за місяць перевищує мінімальну. Режим роботи (повний чи неповний) у цьому випадку значення не має.
Чи можна відмовитися від рекомендацій експертної команди?
Формально можна, але тоді роботодавець вже не буде зобов’язаний створювати спеціальні умови. Ризики для здоров’я в такому разі лягають на самого працівника.
Суміжні аспекти: пенсія, квоти, відпустки та адаптація робочого місця
Особи з другою групою мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів. За бажанням вона може надаватися у зручний для працівника час. Додатково можлива відпустка без збереження зарплати до 60 днів на рік.
Розумне пристосування робочого місця — це не лише технічні засоби. Воно може включати зміну графіка, додаткові перерви, які входять у робочий час, переведення на іншу посаду за згодою або організацію дистанційної роботи. Роботодавець зобов’язаний розглянути такі запити і не може відмовити без обґрунтованих причин.
З 2026 року норматив працевлаштування осіб з інвалідністю розраховується щоквартально. Для підприємств із середньообліковою чисельністю понад 25 осіб він становить 4 %. Працівник із другою групою (крім окремих випадків порушення зору чи психічних розладів) зараховується як одна одиниця за умови, що його зарплата перевищує мінімальну.
Повна зайнятість часто виявляється вигіднішою і для працівника, і для роботодавця. Людина отримує повний дохід, а підприємство виконує норматив без додаткових складнощів. Головне — щоб режим відповідав реальному стану здоров’я і був зафіксований документально.