П-800 «Оникс» (індекс 3М55, експортна назва «Яхонт», класифікація НАТО SS-N-26 Strobile) — радянська/російська надзвукова універсальна протикорабельна крилата ракета середнього радіуса дії. Розроблена для ураження надводних кораблів і корабельних груп в умовах сильної вогневої та радіоелектронної протидії, вона також здатна бити по наземних радіоконтрастних цілях.
Ракета поєднує твердопаливний стартовий прискорювач і прямоточний повітряно-реактивний двигун, розвиваючи швидкість до 2,6 Маха. Дальність залежно від траєкторії та модифікації коливається від 120 до 800 км. Стартова маса — близько 3000 кг, бойова частина російської версії — 300 кг напівбронебійно-фугасна.
З 2002 року «Оникс» стоїть на озброєнні ВМФ Росії, а з 2015-го — у складі берегових комплексів «Бастіон». Бойове застосування зафіксовано в Сирії (2016) і в Україні (з 2022), де ракети запускають переважно з окупованого Криму по наземних об’єктах.
Історія створення: від радянського задуму до прийняття на озброєння
Розробка комплексу П-800 розпочалася наприкінці 1970-х років у НВО машинобудування (Реутов) під керівництвом генерального конструктора Герберта Єфремова. Мета була чіткою: створити універсальну надзвукову ракету, яка замінить застарілі системи й підійде для широкого кола носіїв — надводних кораблів, підводних човнів, берегових установок і, потенційно, літаків.
Конструктори відмовилися від надмірної маси попередників на кшталт П-700 «Граніт». Замість цього зробили акцент на компактність, високу швидкість на всьому маршруті й автономність принципу «вистрілив — забув». Перші пуски відбулися в 1980-х, серійне виробництво — на ПО «Стріла» в Оренбурзі. На озброєння російського флоту ракета офіційно надійшла 2002 року.
Експортний варіант отримав назву «Яхонт». На його базі спільно з Індією створили BrahMos — одну з найуспішніших надзвукових протикорабельних ракет світу. Модернізована версія «Оникс-М» з’явилася близько 2019 року з заявленою дальністю до 800 км.
Як працює механізм: двигун, траєкторії та система наведення
Силова установка двоступенева. Твердопаливний стартово-розгінний двигун виводить ракету з транспортно-пускового контейнера і розганяє її до швидкості, достатньої для запуску маршового прямоточного повітряно-реактивного двигуна (ППРД) тягою близько 4 тонн. Паливом служить авіаційний гас Т-6. Після відділення стартової ступені ракета летить уже на надзвуку.
Існують два основних профілі польоту. Комбінований (високо-низький): підйом на висоту до 14 км, маршовий ділянка, потім різке зниження до 10–15 м над поверхнею перед ціллю. Такий режим дає максимальну дальність. Низьковисотний профіль утримує ракету на 10–15 м протягом усього маршруту, але скорочує дальність приблизно до 120 км.
На маршовій ділянці працює інерціальна система навігації з радіовисотоміром. На кінцевій — активно-пасивна радіолокаційна головка самонаведення, здатна виявити ціль класу «крейсер» на відстані 50–75 км. Головка стійка до радіоелектронних перешкод і може працювати в режимі пасивного наведення на джерела випромінювання.
Саме поєднання надзвукової швидкості, низької кінцевої висоти та маневреності з перевантаженнями до 15g робить перехоплення складним завданням навіть для сучасних комплексів ППО.
За моїм досвідом аналізу відкритих тактико-технічних даних, найбільша небезпека «Оникса» полягає не лише в швидкості, а в тому, що час реакції систем оборони після виявлення на низькій висоті вимірюється секундами.
Ключові тактико-технічні характеристики
Основні параметри, підтверджені відкритими джерелами та аналізами CSIS Missile Threat Project, зведені нижче.
| Параметр | Базовий «Оникс» | «Оникс-М» | Експортний «Яхонт» |
|---|---|---|---|
| Стартова маса | 3000 кг | 3000 кг | 3000 кг |
| Довжина (корабельний) | 8–8,9 м | 8–8,9 м | 8–8,9 м |
| Діаметр | 0,67 м | 0,67 м | 0,67 м |
| Максимальна швидкість | Mach 2,6 (~3180 км/год) | до Mach 2,9 | Mach 2,5–2,6 |
| Дальність (комбінована) | до 300–600 км | до 800 км | 120–300 км |
| Бойова частина | 300 кг | 300 кг | 200 кг |
| Висота кінцевої ділянки | 10–15 м | 10 м | 10–15 м |
Дані узагальнені за матеріалами відкритих військових оглядів і офіційних заяв виробника. Точні значення для російських версій можуть відрізнятися залежно від конкретного носія та профілю завдання.
Порівняння з іншими надзвуковими протикорабельними ракетами
«Оникс» займає нішу між класичними дозвуковими ракетами (Harpoon, Exocet) і новітніми гіперзвуковими системами. Порівняння з найближчими аналогами показує його сильні й слабкі сторони.
| Ракета | Швидкість | Дальність | Маса БЧ | Особливості |
|---|---|---|---|---|
| П-800 «Оникс» | Mach 2,6 | 300–800 км | 200–300 кг | Універсальність носіїв, низька кінцева висота |
| BrahMos | Mach 2,8–3 | до 500+ км | 200–300 кг | Вища точність, індійсько-російська кооперація |
| YJ-12 (Китай) | Mach 3+ | ~400 км | ~200 кг | Висока швидкість, але менша універсальність |
| 3M22 «Циркон» | Mach 8–9 | до 1000 км | ~400 кг | Гіперзвук, значно дорожча |
Порівняно з BrahMos «Оникс» дешевший у виробництві, але поступається в деяких параметрах точності та дальності модернізованих індійських варіантів. Проти «Циркона» він програє в швидкості, проте залишається значно масовішим і доступнішим для широкого застосування.
Бойове застосування: від Сирії до України 2022–2026
Перше підтверджене бойове використання відбулося 15 листопада 2016 року в Сирії — удари по наземних об’єктах. Це продемонструвало, що конструкція дозволяє ефективно працювати не лише по кораблях.
З 2022 року російські сили регулярно застосовують «Оникс» проти України. Основний носій — берегові комплекси «Бастіон», розміщені в Криму. Цілями ставали порти, склади, інфраструктура Одещини, Херсонщини та Миколаївщини. Швидкість і низька висота ускладнюють перехоплення, хоча українська ППО фіксувала окремі успішні випадки збиття.
У 2024–2026 роках фіксувалися як поодинокі, так і групові пуски. Модернізовані ракети з покращеною головкою самонаведення дозволяють точніше працювати по наземних цілях. Виробництво триває, хоча обсяги обмежені порівняно з простішими крилатими ракетами типу «Калібр».
Поширені міфи та реальні обмеження
Навколо «Оникса» склалося кілька стійких уявлень, які потребують уточнення.
- Міф: ракета абсолютно невразлива для ППО. Швидкість і низька висота ускладнюють перехоплення, але сучасні системи (Patriot, SAMP/T, морські ЗРК) здатні її збивати за певних умов. Не всі пуски закінчуються влучанням.
- Помилка: дальність завжди 800 км. Це стосується лише модернізованої версії «Оникс-М» і залежить від профілю. Базова версія значно коротша.
- Міф: її можна запускати з будь-якого носія без підготовки. Потрібні сумісні пускові установки та системи цілевказівки. Універсальність висока, але не абсолютна.
- Помилка: бойова частина «слабка». 300 кг на надзвуковій швидкості дають величезну кінетичну енергію. Навіть без вибуху удар здатний завдати серйозних пошкоджень кораблю чи укріпленню.
- Міф: виробництво необмежене. Ракетний комплекс складний і дорогий (орієнтовно 1,25–1,3 млн доларів за одиницю в експортних оцінках). Масовість поступається дешевшим дозвуковим ракетам.
У нашій практиці аналізу відкритих звітів ми стикалися з випадком, коли заявлена дальність пуску з Криму по об’єктах Одещини відповідала можливостям модернізованої версії, але точна ідентифікація модифікації за уламками залишалася складною через часткове руйнування.
Модернізація та місце в сучасній системі озброєнь
«Оникс-М» отримала збільшену дальність, покращену стійкість до РЕБ і уточнену головку самонаведення для роботи по наземних цілях. Це дозволяє тримати під ударом більшу частину акваторії Чорного моря та прибережні райони. Водночас поява гіперзвукового «Циркона» змістила «Оникс» у нішу масовішої й універсальнішої зброї.
Для початківців, які тільки знайомляться з протикорабельними системами, «Оникс» — класичний приклад компромісу між швидкістю, дальністю, масою і вартістю. Для досвідчених аналітиків — показник того, як радянська конструкторська школа 1980-х років залишається актуальною в 2020-х завдяки модернізаціям.
Чек-лист для оцінки загрози з боку «Оникса»:
- Наявність берегових комплексів «Бастіон» у радіусі 300–800 км.
- Можливість пуску з кораблів або підводних човнів у відповідному районі.
- Час підльоту на надзвуку (хвилини, а не десятки хвилин).
- Низька кінцева висота — обмежений час реакції ППО.
- Можливість групових пусків для насичення оборони.
Питання, які найчастіше ставлять
Чим «Оникс» відрізняється від «Калібру»?
«Калібр» — переважно дозвукова крилата ракета з більшою дальністю в деяких версіях. «Оникс» — надзвукова, швидша, але з меншою дальністю в базовому варіанті і вищою кінетичною енергією удару.
Чи можна збивати «Оникс» сучасними ЗРК?
Так, але успіх залежить від своєчасного виявлення, наявності достатньої кількості перехоплювачів і умов (РЕБ, маневрування, висота).
Яка реальна дальність з Криму?
Для базової версії — до 300 км по комбінованій траєкторії. Модернізовані зразки можуть діставати далі, що пояснює удари по об’єктах на півдні України.
Чи існує авіаційний варіант?
Планувався (Х-61), але серійно не реалізований у великих обсягах. Основні носії — кораблі, підводні човни та берегові комплекси.
Скільки коштує одна ракета?
Експортні оцінки коливаються близько 1,25–1,3 млн доларів. Для російських внутрішніх поставок точна ціна не публікується.
П-800 «Оникс» залишається одним із найпотужніших надзвукових інструментів у арсеналі російського флоту. Її еволюція від радянського проєкту до модернізованих версій 2020-х років показує, наскільки довгоживучими можуть бути вдалі конструкторські рішення в ракетній техніці. Подальший розвиток залежатиме від можливостей виробництва, ефективності протидії та появи нових гіперзвукових систем.