Відпустка за сімейними обставинами — це неоплачувана відпустка, яку працівник може взяти за згодою з роботодавцем для вирішення особистих або родинних питань. У звичайний час її максимальна тривалість становить 30 календарних днів на рік, а під час воєнного стану обмеження знімається.

Цей вид відпустки не є обов’язковим для роботодавця. Він може відмовити, якщо вважає, що відсутність працівника зашкодить роботі. Водночас для військовослужбовців діють окремі правила зі збереженням грошового забезпечення.

Правова основа для цивільних працівників

Основні норми містяться в статті 26 Закону України «Про відпустки» та статті 84 Кодексу законів про працю. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою сторін, але не більше 30 календарних днів на рік.

З 24 грудня 2023 року (після змін Законом № 3494-IX) максимальну тривалість збільшили з 15 до 30 днів. Час перебування в такій відпустці не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Важливо: відпустка надається виключно за ініціативою працівника. Роботодавець не має права змусити людину піти «за свій рахунок».

Тривалість і умови у 2026 році

У мирний час ліміт — 30 календарних днів протягом календарного року. Відпустку можна брати частинами (наприклад, 5 + 10 + 15 днів), головне — не перевищити загальну кількість.

Під час дії воєнного стану (частина 3 статті 12 Закону № 2136-IX) обмеження в 30 днів не застосовується. Тривалість визначається виключно домовленістю між працівником і роботодавцем. Для внутрішньо переміщених осіб та тих, хто виїхав за кордон, роботодавець зобов’язаний надати таку відпустку за заявою на строк до 90 днів.

Роботодавець має право відмовити в наданні відпустки за сімейними обставинами, якщо це не передбачено колективним договором як обов’язок.

Як правильно оформити відпустку

Процедура проста, але потребує чітких документів.

  1. Працівник пише заяву на ім’я керівника. У заяві зазначають бажані дати, тривалість і причину (можна загальною фразою «за сімейними обставинами»).
  2. Роботодавець розглядає заяву і видає наказ про надання відпустки або письмово відмовляє.
  3. З наказу працівника ознайомлюють під підпис.

Документального підтвердження причин законодавство не вимагає в обов’язковому порядку. Однак на практиці роботодавці часто просять довідки (про хворобу родича, свідоцтво про смерть тощо), особливо якщо відпустка тривала.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли працівник просив 20 днів через хворобу батька. Роботодавець погодився лише на 10, аргументуючи виробничою необхідністю. Після переговорів сторони дійшли компромісу на 14 днів.

Особливості для військовослужбовців

Для військових правила інші і значно лояльніші щодо збереження виплат. Під час воєнного стану відпустка за сімейними обставинами надається тривалістю до 10 календарних днів зі збереженням повного грошового забезпечення.

Час на дорогу в межах України (не більше двох діб в один кінець) до цього строку не входить. Тобто фактична відсутність може сягати 14 днів.

Підстави зазвичай включають:

  • укладення шлюбу;
  • тяжкий стан здоров’я або смерть близьких родичів (дружини/чоловіка, батьків, дітей, рідних братів/сестер тощо);
  • інші поважні причини, що потребують особистої присутності.

Рапорт подають командиру (можна через застосунок «Армія+»). Кількість таких відпусток протягом року законодавством не обмежена — за наявності підтверджених обставин їх можна брати повторно.

Що не варто робити: поширені помилки

  • Брати відпустку без заяви і наказу. Відсутність на роботі без оформлення вважається прогулом.
  • Перевищувати 30 днів у мирний час. Навіть за згодою сторін формально це порушення.
  • Вважати, що роботодавець зобов’язаний дати відпустку. Для цивільних працівників це право, а не обов’язок роботодавця.
  • Не уточнювати вплив на стаж. Дні такої відпустки не йдуть у стаж для щорічної відпустки.
  • Плутати з іншими видами. Відпустка при народженні дитини, відпустка по догляду за дитиною чи відпустка для ВПО мають окремі правила і тривалість.

Коли можна впоратися самому, а коли потрібна допомога

Самостійно легко оформити коротку відпустку (до 5–7 днів), якщо стосунки з роботодавцем нормальні. Якщо потрібна тривала відсутність, є конфлікт або роботодавець відмовляє без пояснень — варто проконсультуватися з юристом або звернутися до Держпраці. Для військових краще користуватися офіційними каналами Міноборони та додатком «Армія+».

Чек-лист перед подачею заяви

  • Перевірив, скільки днів «сімейної» відпустки вже використав у цьому році.
  • Написав заяву з чіткими датами і причиною.
  • Підготував підтверджуючі документи (якщо є).
  • Узгодив тривалість з безпосереднім керівником.
  • Отримав наказ і ознайомився з ним під підпис.
  • Розумію, що ці дні не підуть у стаж для щорічної відпустки.

Питання, які найчастіше виникають

Чи можна взяти відпустку за сімейними обставинами на 1 день?
Так. Мінімальної тривалості немає — можна навіть на один день за згодою сторін.

Чи зберігається робоче місце?
Так. На період відпустки без збереження зарплати за працівником зберігається місце роботи (посада).

Чи можна відкликати з такої відпустки?
Так, за згодою працівника. Примусове відкликання не передбачене.

Чи впливає відпустка на лікарняний або декрет?
Ні. Це окремі види відсутності. Після закінчення «сімейної» відпустки можна одразу піти на лікарняний, якщо є підстави.

Що робити, якщо роботодавець відмовляє?
Можна спробувати домовитися, звернутися до профспілки (якщо є) або до Держпраці. Примусити надати відпустку через суд складно, бо закон формулює її як «може надаватися».

Відпустка за сімейними обставинами залишається одним із найгнучкіших інструментів, коли потрібно терміново вирішити родинні питання. Головне — правильно оформити документи і заздалегідь обговорити строки з роботодавцем, особливо в умовах воєнного стану, коли правила стали ще лояльнішими до працівника.