V2U — російський баражуючий боєприпас (дрон-камікадзе) з елементами штучного інтелекту, який з’явився на фронті на початку 2025 року. Апарат здатний автономно шукати й обирати цілі, орієнтуватися за допомогою комп’ютерного зору та працювати в умовах активного радіоелектронного протиборства.
Розмах крила становить 1,2 м, крейсерська швидкість — близько 60 км/год, час польоту електричної версії — до однієї години. Корисне навантаження досягає 3,5 кг. Існує модифікація з двигуном внутрішнього згоряння, яка збільшує дальність до приблизно 100 км.
Дані про конструкцію, електронну базу та застосування базуються на матеріалах Головного управління розвідки Міністерства оборони України та відкритих аналітичних оглядах 2025–2026 років.
Походження та перше застосування
Перші згадки про V2U з’явилися після фіксації його застосування на Сумському напрямку в лютому 2025 року. Українська розвідка зазначала, що апарат демонстрували ще у вересні 2024 року на заході в Казані. Виробник залишається невідомим; збірка здійснюється з компонентів переважно іноземного походження.
Протягом 2025 року використання V2U зростало. Апарат застосовували як для ударів по техніці, так і в складі груп. Модифікація з ДВЗ фіксувалася на більших відстанях, зокрема в окремих ударах углиб території.
Технічні характеристики і конструкція
V2U має типову для баражуючих боєприпасів компоновку з фіксованим крилом. Запуск здійснюється з пневматичної катапульти. Електрична версія оснащена безщітковим двигуном і акумуляторною батареєю ємністю близько 34 А·год. Це забезпечує політ тривалістю до 60 хвилин при швидкості близько 60 км/год. Дальність електричної модифікації оцінюється в 40–60 км (окремі оцінки сягають 80 км). Версія з двигуном внутрішнього згоряння збільшує цей показник до 100 км.
Стартова маса апарата становить приблизно 12–15 кг. Корисне навантаження — до 3,5 кг. На борту встановлено оптико-електронну систему з камерою високої роздільної здатності (згадується 14-мегапіксельний сенсор) та лазерним далекоміром.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Розмах крила | 1,2 м | Фіксоване крило |
| Крейсерська швидкість | ≈ 60 км/год | Електрична версія |
| Час польоту | до 1 год | Електрична |
| Дальність | 40–60 км (до 100 км з ДВЗ) | Залежить від модифікації |
| Корисне навантаження | до 3,5 кг | Бойова частина |
Дані узагальнені з матеріалів ГУР та відкритих технічних аналізів 2025–2026 років.
Система штучного інтелекту та навігація без GPS
Ключова особливість V2U — можливість автономного пошуку та вибору цілей за допомогою штучного інтелекту. Обчислювальна платформа побудована на китайській платі Leetop (A203 або A603) з модулем Nvidia Jetson Orin. Цей модуль забезпечує обробку зображень у реальному часі.
Навігація значною мірою спирається на комп’ютерний зір: апарат порівнює зображення з камери з попередньо завантаженими картами місцевості, що зберігаються на твердотільному накопичувачі обсягом 128 ГБ. Додатково використовується лазерний далекомір (лідар) для уточнення рельєфу. Такий підхід зменшує залежність від супутникової навігації GPS/ГЛОНАСС, яку активно глушать засоби радіоелектронної боротьби.
Апарат може працювати повністю автономно або в режимі FPV через LTE-зв’язок (зафіксовано використання модемів з SIM-картками місцевих операторів). Автономність робить класичне глушіння каналу управління менш ефективним.
Бойова частина і способи запуску
Основна бойова частина — КОФЗБЧ-3 (кумулятивно-осколково-фугасно-запалювальна) масою близько 2,9–3,5 кг. Вона поєднує кумулятивний ефект з осколковим і запалювальним. Запуск здійснюється з наземної пневматичної катапульти, що дозволяє швидко готувати апарат до застосування.
Висота застосування зазвичай перевищує 500 м на етапі баражування, після чого апарат переходить у пікірування на обрану ціль.
Компонентна база та залежність від імпорту
Аналіз збитих і захоплених зразків показав переважну більшість китайських компонентів: двигун, регулятори, плата, GPS-модуль, далекомір, акумулятори. Водночас присутні елементи американського (Nvidia Jetson Orin), японського (сенсор Sony), ірландського та інших виробників. Це вказує на збереження доступу до цивільних і подвійних технологій попри санкції.
Наявність лише одного GPS-модуля інтерпретується як свідома відмова від повної залежності від супутникових систем на користь візуальної навігації.
Порівняння з іншими баражуючими боєприпасами
За розмірами і масою V2U близький до середнього класу баражуючих боєприпасів. Від класичних Lancet його відрізняє акцент на автономному виборі цілі та підвищеній стійкості до РЕБ завдяки комп’ютерному зору. Від невеликих FPV-дронів — більша дальність і час баражування. Модифікація з ДВЗ наближає можливості до систем більшого радіусу дії.
Головна операційна перевага — здатність продовжувати місію при втраті радіозв’язку та супутникового сигналу. Обмеженням залишається відносно невисока швидкість і залежність від якості попередньо завантажених картографічних даних.
Вразливості та протидія
Незважаючи на автономність, V2U залишається вразливим до фізичного ураження — засобів протиповітряної оборони малого радіусу дії, дронів-перехоплювачів і стрілецької зброї на близьких дистанціях. Якість роботи ШІ залежить від умов освітлення, погоди та актуальності картографічних даних. Сильне задимлення або зміна ландшафту можуть знижувати точність розпізнавання.
Ефективна протидія включає комбінацію виявлення (радіолокація, оптика), фізичного перехоплення та маскування критичних об’єктів. Аналітики відзначають, що повністю «неприглушуваних» систем не існує — змінюються лише методи боротьби.
FAQ
Чи повністю автономний V2U?
Апарат може виконувати пошук і ураження цілей без постійного зв’язку з оператором, однак зберігає можливість ручного FPV-керування.
Яка основна відмінність від Lancet?
Акцент на комп’ютерному зорі та ШІ для вибору цілі, а також підвищена стійкість до глушіння супутникової навігації.
Чи використовує західні компоненти?
Так. Підтверджено наявність модуля Nvidia Jetson Orin та окремих інших іноземних елементів цивільного призначення.
Яка дальність модифікації з ДВЗ?
За відкритими даними — до близько 100 км.
Чи можна ефективно протидіяти?
Так, переважно фізичними засобами ураження та маскуванням, оскільки класичне глушіння каналу управління менш результативне.
V2U представляє наступний етап еволюції баражуючих боєприпасів — зсув від операторського керування до часткової автономії на базі штучного інтелекту та комп’ютерного зору. Його поява впливає на тактику застосування малих ударних БпЛА і вимагає відповідної адаптації систем протидії.