Shahed-136 — іранський одноразовий ударний безпілотник (лоітерінговий боєприпас), відомий у російській армії як «Герань-2». Його ключові параметри: довжина близько 3,5 м, розмах крил 2,5 м, стартова маса близько 200 кг, крейсерська швидкість 180–185 км/год і заявлені дальності до 2000–2500 км.
Стандартна бойова частина важить 40–50 кг, хоча в окремих російських версіях її збільшували до 90 кг за рахунок зменшення запасу палива. Дрон запускається з мобільних установок на вантажівках і наводиться за інерціальною системою з корекцією від супутникових сигналів.
Характерний звук поршневого двигуна, схожий на гул мопеда, став одним із головних розпізнавальних ознак під час масованих атак.
Походження та еволюція конструкції
Shahed-136 розроблений іранською компанією HESA (Shahed Aviation Industries). Перші публічні згадки та бойове застосування датуються початком 2020-х років. Конструкція виконана за схемою «летаюче крило» (дельта) з вертикальними стабілізаторами на кінцях крил. Така аеродинаміка забезпечує прийнятну підйомну силу на низьких швидкостях і дозволяє розмістити достатній об’єм палива в компактному корпусі.
Російська сторона налагодила локалізоване виробництво під назвою «Герань-2». З часом з’явилися модифікації з посиленою навігацією, важчими бойовими частинами та покращеною стійкістю до радіоелектронної боротьби. Паралельно існує менша модель Shahed-131 і реактивна версія Shahed-238 (Герань-3), яка суттєво відрізняється за швидкістю.
Простота конструкції з використанням доступних компонентів стала однією з причин масового застосування. Композитні матеріали корпусу знижують радіолокаційну помітність порівняно з металевими апаратами подібного розміру.
Двигун, швидкість і особливості польоту
Силова установка — поршневий двотактний двигун Mado MD-550 потужністю близько 50 к.с. (копія німецького Limbach L550E). Він обертає дволопатевий гвинт у штовхаючій схемі, розташованій у хвостовій частині. Саме цей двигун створює характерний гучний звук, який чути на значній відстані.
Крейсерська швидкість стабільно тримається в межах 180–185 км/год. Це невисокий показник порівняно з крилатими ракетами, але він дозволяє економно витрачати паливо і досягати великих дальностей. Висота польоту варіюється від кількох десятків метрів до 4000 м. На маршовій ділянці дрон часто тримається в діапазоні 700–2000 м, а перед ціллю може знижуватися.
Запуск здійснюється за допомогою твердопаливного прискорювача з рейкової установки. Після набору початкової швидкості прискорювач відстрілюється, і далі працює лише поршневий двигун.
Практична дальність сильно залежить від маси бойової частини та погодних умов. Зі стандартною 40–50 кг БЧ більшість оцінок сходяться на 1000–2000 км, тоді як заявлені 2500 км досягаються в ідеальних умовах.
Основні тактико-технічні характеристики
Нижче наведено узагальнені дані з відкритих джерел станом на 2026 рік.
| Параметр | Значення | Примітки |
|---|---|---|
| Довжина | 3,5 м | Базова модель |
| Розмах крил | 2,5 м | Дельта-крило |
| Стартова маса | близько 200 кг | До 240 кг у деяких версіях |
| Двигун | Mado MD-550, ~50 к.с. | Поршневий, штовхаючий гвинт |
| Крейсерська швидкість | 180–185 км/год | Максимальна близька до цієї |
| Дальність | 1000–2500 км | Практична часто 1000–2000 км |
| Бойова частина | 40–50 кг (до 90 кг) | Осколково-фугасна, термобарична |
| Висота польоту | 60–4000 м | Оптимальна маршова 700–2000 м |
| Наведення | ІНС + GNSS | GPS/ГЛОНАСС, можливі антиджемінгові антени |
Дані зібрані з публічних технічних описів і звітів спеціалізованих видань. Реальні показники можуть відрізнятися залежно від конкретної модифікації та умов застосування.
Бойова частина та руйнівний ефект
Стандартна бойова частина — осколково-фугасна масою 40–50 кг. Її потужність порівнянна з кількома артилерійськими снарядами калібру 155 мм. У російських варіантах з’явилися термобаричні заряди та комбіновані бойові частини з вольфрамовими осколками для посилення ураження живої сили та легкої техніки.
Збільшення маси БЧ до 90 кг зменшує запас палива і відповідно дальність. Тому такі версії частіше застосовують по ближчих цілях. Контактний підривник спрацьовує при зіткненні з поверхнею.
Для цивільної інфраструктури — енергетичних об’єктів, складів, логістичних вузлів — навіть стандартна бойова частина створює серйозні пошкодження. Саме тому дрони цього типу масово використовували проти енергосистеми.
Порівняння з близькими системами
Shahed-136 суттєво відрізняється від класичних крилатих ракет за швидкістю і вартістю, але близький за концепцією одноразового застосування. Порівняно з меншим Shahed-131 він має більші розміри, дальність і бойову частину. Реактивний Shahed-238 (Герань-3) розвиває швидкість 500–600 км/год і змінює профіль загрози, роблячи перехоплення значно складнішим.
Головна перевага поршневої версії — низька вартість виробництва і можливість масового застосування. Недолік — низька швидкість, яка дозволяє збивати дрон не лише зенітними ракетами, а й у деяких випадках стрілецькою зброєю та мобільними групами з кулеметами при своєчасному виявленні.
У нашій практиці аналізу відкритих матеріалів ми стикалися з випадками, коли акустичне виявлення за характерним звуком давало додаткові хвилини на реакцію системам ППО та цивільному населенню.
Поширені міфи та помилки
- Вважати, що дрон завжди летить на максимальній заявленій дальності 2500 км. Практичні маршрути часто коротші.
- Думати, що він «невидимий» для радарів. Низька швидкість і відносно великий розмір роблять його помітним при правильному налаштуванні систем.
- Плутати з реактивними версіями. Поршневий Shahed-136 і реактивний Shahed-238 — різні загрози за швидкістю та тактикою застосування.
- Перебільшувати точність. Базове наведення — за координатами, тому похибка можлива, особливо при сильному РЕБ.
- Ігнорувати звук. Характерний гул двигуна залишається одним із найнадійніших способів раннього попередження на місцевості.
Ці помилки часто виникають через змішування даних різних модифікацій у публікаціях.
Що варто знати цивільним для орієнтації
Головний практичний орієнтир — звук. Якщо чути монотонний гул, схожий на мопед або бензопилу, що наближається, варто негайно прямувати в укриття. Час підльоту після появи звуку може вимірюватися хвилинами. Офіційні повітряні тривоги та повідомлення моніторингових каналів залишаються основним джерелом інформації.
Дрон летить відносно повільно, тому при візуальному контакті на невеликій висоті його іноді вдається відрізнити від звичайного літака чи гелікоптера за силуетом дельта-крила і відсутністю кабіни.
Чек-лист ключових параметрів
- Швидкість — близько 180–185 км/год.
- Дальність — практично 1000–2000 км (залежить від БЧ).
- Бойова частина — 40–50 кг стандарт, до 90 кг у важких версіях.
- Розміри — 3,5 × 2,5 м.
- Звук — характерний поршневий гул.
- Наведення — супутникові координати + інерціальна система.
Якщо ці пункти засвоєні, базове розуміння загрози сформоване.
Найпоширеніші запитання
Яка реальна дальність Shahed-136?
Заявлені значення сягають 2500 км, але більшість експертних оцінок і спостережень вказують на практичний діапазон 1000–2000 км залежно від навантаження і маршруту.
Чому його чути здалеку?
Через поршневий двигун з гвинтом, який працює на відносно високих обертах і створює специфічний механічний гул.
Чи можна збити стрілецькою зброєю?
На малих висотах і при своєчасному виявленні — так, зафіксовані такі випадки. Однак основне навантаження лежить на системах ППО.
Чим відрізняється від Герані-2?
Герань-2 — російська назва і локалізована версія того самого дрона з можливими модифікаціями навігації та бойової частини.
Чи існують версії з камерами?
Так, окремі модифікації оснащувалися оптичними системами для корекції на кінцевій ділянці, але базовий варіант працює за заздалегідь заданими координатами.
Shahed-136 характеристики показують апарат, оптимізований під масовість і вартість, а не під максимальну швидкість чи скритність. Саме ця комбінація зробила його одним із найбільш застосовуваних засобів дальнього удару в сучасних конфліктах. Розуміння реальних параметрів — швидкості, дальності, звуку і можливостей бойової частини — допомагає адекватно оцінювати загрозу без перебільшень і недооцінки.