РПГ-7 — це ручний протитанковий гранатомет, який з 1961 року залишається однією з найпоширеніших і найефективніших систем індивідуальної протитанкової зброї у світі. Проста металева труба з оптичним прицілом і реактивними гранатами дозволяє одному бійцю наносити удари по танках, бойових машинах піхоти та укріпленнях на відстанях до 500–550 метрів. Кумулятивна бойова частина створює тонкий струмінь розпеченого металу, який пронизує броню не силою удару, а гідродинамічним тиском — явищем, що працює як розпечений кинджал проти багатотонної сталі.

Коротка відповідь на головне питання: це багаторазовий гранатомет радянського походження, який досі активно застосовують в російсько-українській війні як українські, так і російські підрозділи. Його цінують за низьку вартість, надійність у найгірших умовах і універсальність — від знищення сучасних танків з динамічним захистом до ураження живої сили в траншеях термобаричними боєприпасами.

Історія створення та шлях до легенди

Роботи над новим протитанковим гранатометом почалися наприкінці 1950-х у ГСКБ-47 (нині НДІП «Базальт»). Конструктори прагнули перевершити РПГ-2, який уже показав себе у Кореї та перших повоєнних конфліктах. У 1961 році РПГ-7 (індекс ГРАУ 6Г3) офіційно прийняли на озброєння Радянської армії. Ведучий конструктор Валентин Фірулін створив зброю, яка поєднала простоту з високою ефективністю.

За десятиліття випустили понад дев’ять мільйонів одиниць. Гранатомет швидко поширився по всьому світу — від В’єтнаму та Афганістану до Чечні, Сирії та нинішньої війни в Україні. У кожному великому конфлікті другої половини XX — початку XXI століття РПГ-7 ставав зброєю вибору для піхоти, яка протистояла бронетехніці. У 2022–2026 роках він залишається незамінним доповненням до сучасних протитанкових ракетних комплексів: де Javelin або «Стугна» надто дорогі чи далекі, РПГ-7 б’є швидко й дешево.

Як влаштований РПГ-7 і чому він працює

Зовні — це гладкоствольна труба калібру 40 мм з розтрубом ззаду, ударно-спусковим механізмом і оптичним прицілом ПГО-7 (збільшення 2,7×). Всередині все набагато цікавіше. Постріл відбувається за динамореактивним принципом: при натисканні на спускник бойок розбиває капсуль порохового заряду. Гази вириваються назад через розтруб, створюючи реактивну силу, яка штовхає гранату вперед без відчутної віддачі для стрільця.

Граната вилітає зі ствола зі швидкістю 120–140 м/с. На безпечній відстані від стрільця (приблизно 10–20 метрів) вмикається реактивний двигун, який розганяє її до 300 м/с. Стабілізатори розкриваються, і снаряд летить до цілі. Така схема дозволяє уникнути потужного струменя порохових газів безпосередньо біля обличчя стрільця.

Кумулятивна бойова частина працює за принципом, який часто називають «металевим струменем». При зіткненні з бронею п’єзоелектричний детонатор миттєво підриває вибухівку. Тонка мідна або сталева лійка стискається і перетворюється на струмінь, що рухається зі швидкістю 8–10 км/с. Цей струмінь не «плавить» броню — він буквально розсуває молекули металу, створюючи канал проникнення. Саме тому навіть тонка кумулятивна граната здатна пробити товсту броню.

Боєприпаси: від простих до тандемних

РПГ-7 вирізняється величезним асортиментом пострілів. Кожен тип заточений під конкретні завдання.

ІндексТипМаса, кгПробиття броніЕфективна дальність, м
ПГ-7ВКумулятивна2,2260 ммдо 500
ПГ-7ВМКумулятивна2,0300 ммдо 500
ПГ-7ВЛ «Луч»Кумулятивна2,6500 ммдо 300
ПГ-7ВР «Резюме»Тандемна кумулятивна4,5650 мм (після ДЗ)до 200
ТБГ-7В «Танін»Термобарична4,5Ураження живої сили в укриттях (радіус ~10 м)до 550
ОГ-7В «Осколок»Осколково-фугасна2,0Протипіхотна (площа ураження ~150 м²)до 700

Дані про характеристики боєприпасів узагальнені з відкритих джерел, зокрема матеріалів української Вікіпедії та технічної документації.

Тандемні боєприпаси типу ПГ-7ВР стали відповіддю на появу динамічного захисту (ДЗ). Перший заряд підриває елементи ДЗ, другий — пробиває основну броню. Термобаричні гранати створюють об’ємний вибух, ідеальний для очищення траншей, бліндажів і приміщень. Осколкові постріли перетворюють РПГ-7 на потужну протипіхотну зброю.

Прицілювання та точність

Основний приціл — оптичний ПГО-7 з далекомірною шкалою, розрахованою на ціль висотою 2,7 м. Стрілець швидко визначає відстань і вводить поправки. На практиці досвідчені гранатометники враховують рух цілі, вітер і навіть кут місця. Бойова скорострільність — 4–6 пострілів на хвилину за умови наявності помічника, який заряджає.

У сучасних умовах з’явилися модернізації з планками Пікатіні, коліматорними прицілами та навіть тепловізорами. Американська версія PSRL-1, яку отримала Україна, дозволяє вести вогонь на більші відстані завдяки покращеній ергономіці та новим прицільним комплексам.

Варіанти та модифікації

РПГ-7В — основна версія з удосконаленим прицільним механізмом. РПГ-7Д — десантний варіант з роз’ємним стволом і сошкою, зручний для десантування. Існують версії з нічними прицілами (РПГ-7Н, РПГ-7ДН). У 2010-х роках американська компанія Airtronic створила PSRL-1 — модернізований гранатомет з рейками, кращою ергономікою та заявленою дальністю до 900–1200 м з новими боєприпасами. Україна активно використовує як оригінальні радянські/російські РПГ-7, так і отримані західні модернізації.

Бойове застосування: від В’єтнаму до 2026 року

У В’єтнамі РПГ-7 став головним болем для американських танків і бронетранспортерів. В Афганістані моджахеди використовували його проти радянської техніки. У Чечні та Іраку гранатомет показав високу ефективність в умовах міської забудови.

У російсько-українській війні РПГ-7 застосовують масово. Українські підрозділи використовують його для засідок на дорогах, у міських боях (Бахмут, Авдіївка, Покровськ), для знищення легкої бронетехніки та укріплень. Термобаричні постріли ефективно працюють проти піхоти в траншеях. Російська сторона також активно застосовує РПГ-7, часто з тандемними гранатами проти української броні. У 2024–2025 роках Чехія передала Україні партії РПГ-7, а українська промисловість розгорнула виробництво тренажерів для підготовки гранатометників.

Переваги, недоліки та місце в сучасній війні

Переваги очевидні: низька ціна (гранатомет і постріл у рази дешевші за будь-яку сучасну ПТРК), простота освоєння, надійність у бруді, пилу та морозі, можливість ураження цілей за укриттями. Недоліки теж відомі: обмежена дальність порівняно з Javelin чи «Стугною», необхідність відкритої позиції для стрільця, потужний струмінь позаду (небезпечно ближче 30 метрів), чутливість до пошкоджень ствола.

У епоху дронів РПГ-7 не зник. Він залишається «дешевою» зброєю масового застосування. Дрони виявляють ціль, а гранатометник б’є з близької відстані. Комбінація FPV-дрон + РПГ часто виявляється смертоноснішою за самотній дрон.

Безпека та практичні нюанси експлуатації

Стріляючи з РПГ-7, категорично не можна стояти позаду ближче 30 метрів — струмінь порохових газів здатен збити людину з ніг і спричинити опіки. У приміщенні або окопі потрібно враховувати відбиття хвилі та уламки. Перед пострілом перевіряють, чи немає перешкод у стволі та чи правильно встановлено гранату. Після пострілу ствол потребує чищення від нагару.

Помічник гранатометника — не просто «носій сумки». Він відповідає за швидке перезаряджання, спостереження за цілями та контроль тилу. Досвідчені екіпажі працюють синхронно, як єдиний організм.

Цікаві факти про РПГ-7

  • Понад 9 мільйонів випущених гранатометів — це більше, ніж будь-яка інша система протитанкової зброї в історії.
  • Американські морські піхотинці в Іраку та Афганістані часто захоплювали і використовували трофейні РПГ-7 через простоту та доступність боєприпасів.
  • У 2025 році Україна запустила серійне виробництво вітчизняних лазерних тренажерів для РПГ-7 — тепер солдати відпрацьовують точність без витрати реальних пострілів.
  • РПГ-7 з’являється в десятках комп’ютерних ігор (від Call of Duty до ARMA) і став справжнім символом асиметричної війни в поп-культурі.
  • Тандемна граната ПГ-7ВР здатна пробити броню сучасного танка з динамічним захистом — те, що в 1960-х здавалося фантастикою.
  • Чеська компанія STV Group у 2024 році передала Україні партію РПГ-7 вартістю близько 20 мільйонів чеських крон.

РПГ-7 продовжує еволюціонувати разом з війною. Нові боєприпаси, модернізовані приціли, інтеграція з дронами-розвідниками — усе це тримає легендарну «трубу» в строю навіть у 2026 році. Для одного солдата з правильним пострілом вона досі означає шанс зупинити танк, який коштує мільйони. Простота, потужність і масовість — саме тому ця зброя не збирається йти в історію найближчим часом.