Іскандер-М (індекс 9К720, за класифікацією НАТО — SS-26 Stone) — російський мобільний оперативно-тактичний ракетний комплекс, призначений для ураження цілей на дальності до 500 км. Основна ракета комплексу — твердопаливна квазібалістична 9М723 з можливістю маневрування на всій траєкторії польоту.
Комплекс прийнятий на озброєння у 2006 році і з того часу став одним із ключових елементів російських ракетних військ і артилерії. Він замінив застарілі системи «Точка-У» і використовується для ударів по командних пунктах, аеродромах, складах і об’єктах ППО.
Історія створення та шлях до серійного виробництва
Розробку комплексу розпочали в грудні 1988 року в Коломенському конструкторському бюро машинобудування під керівництвом Сергія Непобєдімого. Причиною стала потреба замінити ОТР-23 «Ока», яку ліквідували за Договором про ракети середньої і меншої дальності.
Після розпаду СРСР роботи продовжили вже в Росії. Перший публічний показ відбувся у 1999 році на авіасалоні МАКС. Державні випробування тривали кілька років, і в 2006-му комплекс офіційно прийняли на озброєння. Серійне виробництво налагодили на Воткінському заводі.
Назва «Іскандер» походить від арабського варіанту імені Олександра Македонського. Експортна версія отримала індекс «Іскандер-Е» з обмеженою дальністю 280 км відповідно до міжнародних обмежень.
Склад комплексу та принципи функціонування
Типовий комплект бригади включає самохідні пускові установки 9П78-1 на шасі МЗКТ-7930 (по дві ракети на кожній), транспортно-заряджаючі машини, командно-штабні машини, машини життєзабезпечення та пункт підготовки інформації.
Пускова установка автономна: розрахунок із трьох осіб може підготувати комплекс до пуску з маршу за 16 хвилин, а з найвищої готовності — за 4 хвилини. Інтервал між пусками двох ракет з однієї ПУ становить близько однієї хвилини.
Ракета керується протягом усього польоту за допомогою аеродинамічних і газодинамічних рулів. Траєкторія квазібалістична: ракета виконує маневри на активній ділянці та при підльоті до цілі, що ускладнює прогнозування точки зустрічі для систем ПРО.
Технічні характеристики ракети 9М723
Основні параметри балістичної ракети комплексу Іскандер-М:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Стартова маса | ≈ 3800 кг |
| Довжина | 7,2–7,3 м |
| Діаметр корпусу | 0,92 м |
| Маса бойової частини | ≈ 480 кг (до 700 кг у деяких варіантах) |
| Офіційна дальність | 50–500 км |
| Максимальна швидкість | до 2100–2600 м/с |
| Швидкість на кінцевій ділянці | 700–800 м/с |
| Висота польоту | 6–50 км (апогей до 100 км за деякими даними) |
| Кругове ймовірне відхилення | 5–10 м з оптичною корекцією, 30–70 м без неї |
Дані узагальнені за відкритими джерелами та публікаціями про тактико-технічні характеристики.
Система наведення поєднує інерціальну навігацію, корекцію за GLONASS і на деяких модифікаціях оптичну кореляцію з цифровою картою місцевості (DSMAC). Це дозволяє зберігати високу точність навіть в умовах радіоелектронної боротьби.
Бойові частини та можливості ураження
Комплекс може комплектуватися різними типами бойових частин: осколково-фугасною, касетною, бетонобійною (проникаючою), термобаричною та спеціальною (ядерною потужністю до 50 кт за відкритими оцінками). Касетні варіанти призначені для ураження площинних цілей, проникаючі — для укріплених об’єктів і злітно-посадкових смуг.
Саме різноманітність бойових частин робить Іскандер-М універсальним інструментом для оперативно-тактичних завдань. Ракета здатна вражати як точкові, так і площинні цілі в глибині оперативної побудови противника.
Бойове застосування та досвід 2022–2026 років
Перше підтверджене бойове застосування відбулося під час російсько-грузинської війни 2008 року. Пізніше комплекс використовували в Сирії. Найбільш масове застосування — з лютого 2022 року в російсько-українській війні. Пуски здійснювалися з території Росії та Білорусі по аеродромах, складах, командних пунктах і об’єктах інфраструктури.
Станом на 2025–2026 роки відкриті джерела фіксують регулярні модернізації: встановлення модулів відстрілу хибних цілей і дипольних відбивачів на кінцевій ділянці, покращення маневрування та оновлення програмного забезпечення. За оцінками українських військових експертів, це знизило ефективність перехоплення окремими системами ППО.
Виробництво ракет, за повідомленнями 2026 року, досягало 60 і більше одиниць на місяць. Частка російських електронних компонентів зросла, хоча окремі західні деталі все ще фіксуються.
Модернізації та заяви про збільшення дальності
Офіційна дальність залишається 500 км. Водночас у 2025–2026 роках з’являлися заяви про можливість збільшення дальності до 800–1000 км за рахунок оптимізації палива та конструкції (умовна назва «Іскандер-1000»). Такі дані потребують незалежного підтвердження, але відображають напрямок робіт російських конструкторів.
Інший вектор модернізації — підвищення стійкості до засобів протиракетної оборони через маневрування, хибні цілі та оновлені алгоритми наведення.
Порівняння з іншими системами
Найближчий функціональний аналог — північнокорейська KN-23, з якою Іскандер-М має конструктивну подібність. Західні системи ATACMS (США) мають меншу швидкість, але іншу філософію застосування і інтеграцію в мережецентричні системи. Європейські аналоги (наприклад, французько-італійська) орієнтовані на інші вимоги до точності та дальності.
Головна відмінність Іскандер-М — поєднання високої швидкості, маневрування та мобільності пускової установки, що ускладнює як перехоплення ракети, так і знищення самої ПУ до пуску.
Поширені міфи
- Міф: ракета абсолютно невразлива. Висока швидкість і маневри ускладнюють перехоплення, але сучасні системи ПРО здатні працювати по таких цілях, особливо при масованому застосуванні засобів розвідки.
- Міф: дальність завжди 500 км. Офіційна цифра — 500 км. Реальна дальність залежить від маси бойової частини, траєкторії та модифікації.
- Міф: комплекс можна застосовувати лише по великих містах. Він розроблений для ураження військових об’єктів оперативної глибини: аеродромів, складів, пунктів управління.
- Міф: усі ракети комплексу однакові. Існує різниця між балістичними (Іскандер-М) і крилатими (Іскандер-К) варіантами, а також експортною версією.
Питання, які найчастіше виникають
Яка реальна дальність Іскандер-М?
Офіційно заявлена — до 500 км. Експертні оцінки допускають більші значення при полегшеній бойовій частині або в модернізованих варіантах.
Чим відрізняється Іскандер-М від Іскандер-К?
М — балістична (квазібалістична) ракета, К — крилата. Вони мають різну траєкторію, швидкість і профіль польоту.
Скільки ракет несе одна пускова установка?
Дві.
Чи можна перехопити Іскандер-М?
Так, сучасні системи протиракетної оборони здатні це робити, хоча ефективність залежить від кількості ракет у залпі, наявності хибних цілей і якості супроводу.
Які країни мають комплекс на озброєнні?
Росія, Білорусь, Вірменія, Алжир (експортні поставки).
Іскандер-М залишається одним із найбільш відомих оперативно-тактичних комплексів сучасності. Його цінність визначається поєднанням мобільності, швидкості ракети та можливості маневрування. Постійні модернізації показують, що система продовжує розвиватися навіть у умовах санкцій і високої інтенсивності застосування.