Х-47М2 «Кинжал» (офіційний індекс ракети 9-С-7760, комплекс 9-А-7660) — російська авіаційна аеробалістична ракета, створена на базі 9М723 комплексу «Іскандер-М». Її презентували 2018 року як «гіперзвукову суперзброю», здатну розвивати швидкість до 10 Махів і долати системи протиповітряної оборони. Насправді це твердопаливна ракета повітряного старту з масою близько 4300 кг і бойовою частиною 480–500 кг, яка може нести як звичайний, так і ядерний заряд.
Основні носії — модифіковані перехоплювачі МіГ-31К і бомбардувальники Ту-22М3. Дальність комплексу з урахуванням радіуса носія заявляють 2000–3000 км, хоча сама ракета після пуску летить приблизно 460–500 км. З 2022 року її активно застосовують проти України. Попри гучні заяви, ракети вже неодноразово перехоплювали системами Patriot, а у 2025–2026 роках з’явилися й електронні засоби протидії.
Нижче — детальний розбір конструкції, реальної швидкості, тактики застосування, міфів і того, як ця зброя виглядає на полі бою станом на 2026 рік.
Як з’явилася назва і чому індекс Х-47М2 вважають журналістською помилкою
Комплекс офіційно називається «Кинжал». Ракета всередині нього має індекс 9-С-7760. Позначення Х-47М2 з’явилося у російських медіа 2018 року й швидко закріпилося. За даними військових дослідників, воно виникло через плутанину з індексом перспективної ракети «повітря-повітря» К-74М2. Попри відсутність такого індексу в системі позначень російської армії, назва Х-47М2 стала загальновживаною навіть у західних джерелах.
Розробку вела Коломенська КБМ. Ракета є глибокою авіаційною адаптацією наземного «Іскандера-М». Перші випробування завершилися прийняттям на озброєння в грудні 2017 року. Публічну презентацію зробив Володимир Путін 1 березня 2018-го в рамках оголошення шести нових стратегічних систем. До 2021 року сформували окремий авіаполк на базі МіГ-31К.
Цей фон важливий: «Кинжал» ніколи не був принципово новою гіперзвуковою платформою на кшталт плануючих апаратів. Це аеробалістична ракета, яку розганяє спочатку літак-носій, а потім твердопаливний двигун.
Як саме працює політ: від підвіски до термінального піке
Носій піднімає ракету на висоту 12–20 км і розганяється до швидкості понад 2 Маха. Після відділення вмикається твердопаливний двигун. Ракета швидко набирає швидкість і виходить на квазібалістичну траєкторію. На маршовій ділянці вона може досягати заявлених 8–10 Махів у розріджених шарах атмосфери.
Ключова особливість — здатність до маневрування. На відміну від класичних балістичних ракет, «Кинжал» може змінювати траєкторію, ускладнюючи прогнозування точки падіння. На кінцевій ділянці швидкість значно падає. За оцінками українських операторів Patriot під час перехоплень 2023 року, на терміналі вона складала близько 3,6 Маха. Саме в цей момент ракета стає найбільш вразливою для сучасних зенітних систем.
Наведення — інерціальна система з корекцією за ГЛОНАСС. Існують варіанти з оптичною або радіолокаційною головкою самонаведення на кінцевій ділянці. У 2023 році з’явилася можливість перенацілювання вже в польоті. У 2025 році російська сторона додала посилені маневри на термінальній фазі, щоб ускладнити роботу Patriot.
Саме комбінація високої початкової швидкості, маневрування і важкої бойової частини робить «Кинжал» небезпечним. Але твердження про «повну невразливість» ніколи не відповідали реальності.
Технічні характеристики і порівняння з «Іскандером»
Основні параметри за відкритими даними (CSIS Missile Threat, аналітичні огляди та уламки):
| Параметр | Х-47М2 «Кинжал» (9-С-7760) | 9М723 «Іскандер-М» |
|---|---|---|
| Довжина | 7,2–8 м | ~7,3 м |
| Діаметр | 0,9–1,2 м | ~0,92 м |
| Стартова маса | ~4300 кг | ~3800 кг |
| Бойова частина | 480–500 кг (фугасна/проникаюча або ядерна 5–50 кт) | 480 кг |
| Дальність ракети | ~460–500 км | до 500 км |
| Дальність комплексу | 1500–2000 км (МіГ-31К), до 3000 км (Ту-22М3) | до 500 км |
| Максимальна швидкість | заявлено до 10 Махів | 6–7 Махів |
| Тип двигуна | твердопаливний | твердопаливний |
Дані узагальнені з відкритих військових аналізів і офіційних повідомлень. Вартість однієї ракети оцінюють приблизно в 10 мільйонів доларів.
Головна перевага авіаційного варіанту — можливість старту з висоти і з уже набраною швидкістю. Це суттєво збільшує загальну дальність комплексу порівняно з наземним «Іскандером».
Носії: обмежена кількість і висока ціна експлуатації
Основний носій — МіГ-31К. Це глибока модернізація перехоплювача МіГ-31. Літак несе одну ракету на центральній підвісці. За різними оцінками, у строю перебуває обмежена кількість таких машин (десятки, а не сотні). Кожен виліт МіГ-31К часто викликає повітряну тривогу на великій території навіть без пуску.
Ту-22М3 може нести до чотирьох ракет, значно збільшуючи дальність. З’являлися повідомлення про інтеграцію з Су-34, але підтверджень масового застосування немає. У перспективі розглядають Су-57.
Обмежена кількість носіїв і висока вартість обслуговування МіГ-31К — один із головних стримувальних факторів масового застосування.
Бойове застосування проти України: від «невразливої» до перехоплюваної
Перший бойовий пуск зафіксували 18 березня 2022 року. Ракети застосовували по складах, аеродромах, енергетичних об’єктах і містах. У перші місяці, коли в України не було сучасних засобів протидії балістичним цілям, «Кинжали» справді проходили майже безперешкодно.
Ситуація змінилася після появи батарей Patriot. 4 травня 2023 року українська сторона заявила про перше перехоплення над Києвом. Згодом такі випадки стали регулярними. У 2025 році після російських модернізацій (посилені маневри на кінцевій ділянці) ефективність перехоплення тимчасово впала. За відкритими оцінками, у вересні 2025 року вона могла знижуватися до однозначних відсотків у окремих періодах.
Паралельно з’явилися повідомлення про застосування українських станцій радіоелектронної боротьби, які здатні спотворювати сигнали навігації й відхиляти ракети від цілі. У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадками, коли «Кинжали» падали за десятки й навіть сотні кілометрів від заявлених об’єктів.
Станом на 2026 рік ракета залишається небезпечною, особливо в комбінованих ударах разом із крилатими ракетами і дронами. Але статус «абсолютно невразливої» вона втратила.
Поширені міфи і реальні слабкі місця
- Міф: «Кинжал» — справжній гіперзвуковий планер. Ні. Це аеробалістична ракета. Вона досягає гіперзвукових швидкостей, як і більшість балістичних ракет на певних ділянках, але не має тривалого керованого польоту в стратосфері як HGV.
- Міф: швидкість завжди 10 Махів до самої цілі. На термінальній ділянці швидкість суттєво падає, що й дозволяє перехоплення.
- Міф: жодна система ППО не здатна її збити. Patriot PAC-3 і, за деякими даними, SAMP/T вже доводили протилежне.
- Реальна вразливість: залежність від супутникової навігації на маршовій ділянці, обмежена кількість носіїв, висока вартість, можливість електронного придушення.
Ще один важливий момент — бойова частина. У зафіксованих випадках найчастіше використовують проникаючу фугасну голову з еквівалентом близько 240 кг тротилу. Ядерний варіант залишається потенційною можливістю, але в звичайних умовах застосовують конвенційний заряд.
Питання, які найчастіше виникають
Чим «Кинжал» відрізняється від звичайної балістичної ракети?
Повітряний старт, вища початкова швидкість, здатність до маневрування і можливість роботи по рухомих цілях (за заявами).
Скільки таких ракет вироблено?
Точних відкритих даних немає. Відомо про замовлення десятків одиниць у 2024–2025 роках. Виробництво обмежене через складність і вартість.
Чи можна збити «Кинжал» без Patriot?
Радянські системи типу С-300 мають дуже обмежені можливості. Основні успіхи пов’язані саме з західними комплексами і, дедалі частіше, з радіоелектронною боротьбою.
Чи є у ракети ядерна боєголовка?
Так, конструкція передбачає таку можливість (5–50 кт). У бойових умовах проти України застосовували звичайні заряди.
Що змінюється у 2026 році?
Модернізація маневрів, спроби збільшити стійкість до РЕБ, обмеження через кількість носіїв і виробництво. З боку України — розвиток електронних засобів і дефіцит ракет-перехоплювачів.
Чек-лист для розуміння реальної загрози
- Перевірити, чи є в зоні можливого застосування сучасні засоби протибалістичної оборони.
- Оцінити ймовірність комбінованого удару (ракети + дрони + крилаті ракети).
- Враховувати, що навіть при високій швидкості ракета на кінцевій ділянці стає вразливішою.
- Розуміти різницю між заявленою дальністю комплексу і дальністю самої ракети після пуску.
- Стежити за появою нових засобів РЕБ, які можуть відхиляти траєкторію без витрати дорогих зенітних ракет.
Х-47М2 «Кинжал» залишається серйозним інструментом дальнього високоточного удару. Його сила — у швидкості, масі бойової частини і здатності стартувати з повітря. Його слабкість — у фізиці польоту на кінцевій ділянці, обмеженій кількості носіїв і вартості. У 2026 році ця ракета вже не виглядає як непереможна «зброя майбутнього», але й недооцінювати її небезпеку не варто. Кожен новий удар і кожне нове перехоплення додають дані до постійної гонки між наступальними й оборонними технологіями.