Безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія» — один із перших серійних українських розвідувальних БПЛА, розроблений київським підприємством «Атлон Авіа» у 2014 році. Він призначений для повітряної розвідки та коригування артилерійського вогню на тактичній глибині.
Комплекс офіційно прийнятий на озброєння Національної гвардії у 2015 році та Збройних Сил України у 2020 році після державних випробувань. За відкритими даними, вироблено сотні апаратів, які активно застосовувалися з початку російсько-української війни.
Стаття розглядає публічно доступну інформацію про розвиток комплексу, його загальні характеристики з відкритих джерел, еволюцію модифікацій та значення для артилерійської розвідки, не торкаючись питань конструкції чи методів застосування.
Як з’явилася «Фурія» і чому саме у 2014 році
Розробка почалася в умовах гострої потреби в засобах розвідки після початку бойових дій на Донбасі. До цього українські підрозділи майже не мали сучасних тактичних БПЛА власного виробництва. Компанія «Атлон Авіа» створила апарат схеми «літаюче крило» з електричним двигуном, орієнтований на роботу в інтересах артилерії.
Перший політ відбувся у травні 2014 року. Вже влітку того ж року комплекс проходив випробування, а перші зразки потрапили до добровольчих і регулярних підрозділів, зокрема батальйону «Донбас». Назву «Фурія» запропонували самі оператори — силует нагадував їм дракона з відомого мультфільму.
У 2015 році комплекс офіційно прийняли на озброєння Національної гвардії. Повний цикл державних випробувань завершився успішно, і 9 квітня 2020 року наказом Міністерства оборони його взяли на озброєння ЗСУ. До повномасштабного вторгнення було поставлено понад сто комплексів у різних модифікаціях.
Загальні можливості комплексу за відкритими джерелами
За публічними даними виробника та військових джерел, комплекс А1-СМ «Фурія» включає кілька літальних апаратів, змінні оптичні модулі (денні та нічні), наземну станцію управління та антенну систему. Апарат має злітну масу близько 5,5–6 кг, розмах крила близько 2 метрів.
Крейсерська швидкість становить приблизно 65 км/год, максимальна — до 130 км/год. Тривалість польоту в базовій версії — до 3 годин, у пізніших оновленнях — до 4 годин. Оперативний радіус взаємодії — близько 50 км, протяжність маршруту — до 200 км. Практична стеля — до 2500 м.
Запуск здійснюється з катапульти (еластичної або механічної), посадка — переважно на парашуті. Режими польоту включають ручний, напівавтоматичний та автоматичний. Корисне навантаження — гіростабілізовані камери для денного та нічного спостереження.
| Параметр | Базова версія (публічні дані) | Оновлені модифікації |
|---|---|---|
| Злітна маса | близько 5,5 кг | до 6 кг |
| Тривалість польоту | до 3 год | до 4 год |
| Радіус дії | близько 50 км | аналогічний або дещо збільшений |
| Швидкість крейсерська | 65 км/год | подібна |
Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема сторінки Вікіпедії та публікацій виробника. Точні тактико-технічні характеристики можуть відрізнятися залежно від конкретної партії та модифікації.
Роль у бойових діях і відгуки військових
З 2014 року комплекс використовувався для виявлення позицій противника та коригування артилерійського вогню. Оператори відзначають компактність, відносну простоту обслуговування та можливість роботи як удень, так і вночі. Апарат дозволяє отримувати координати цілей і передавати їх для ураження.
У підрозділах артилерії «Фурія» стала одним із інструментів, що підвищують точність і швидкість реакції. Військові підкреслюють, що комплекс допомагає виявляти техніку, позиції та скупчення на тактичній глибині. З початком повномасштабного вторгнення виробництво було суттєво збільшене.
У 2024–2025 роках компанія представила оновлені версії, зокрема елементи «Фурії 2» з збільшеною тривалістю польоту. Також з’явилися програми підготовки операторів безпосередньо виробником.
Еволюція та виклики розвитку
Протягом років комплекс отримував оновлення: покращені батареї, оптичні модулі, стійкість до окремих видів перешкод. Виробник працював над збільшенням автономності та якості зображення. Водночас, як і багато українських розробок, «Фурія» стикалася з особливостями державного замовлення та конкуренцією з іншими типами БПЛА.
Порівняно з FPV-дронами чи важчими розвідниками, цей комплекс займає нішу середніх тактичних систем для коригування вогню. Його перевага — баланс між часом у повітрі, радіусом і відносною доступністю для підрозділів.
У нашій практиці аналізу відкритих джерел ми стикалися з випадками, коли підрозділи відзначали високу ефективність саме в поєднанні з артилерією та високоточними системами.
Порівняння з іншими українськими розвідувальними системами
На ринку тактичних БПЛА «Фурія» конкурує та доповнює такі комплекси, як «Лелека», «Шарк» та інші. Відмінності стосуються переважно часу польоту, радіусу, типу корисного навантаження та вартості комплексу. Вибір залежить від конкретних завдань підрозділу.
Для початківців у темі важливо розуміти, що різні класи БПЛА виконують різні ролі: від короткодіючих FPV до середніх розвідників і важких систем. «Фурія» належить до групи апаратів, орієнтованих на стійку роботу в інтересах артилерії.
Актуальний стан і перспективи станом на 2026 рік
Станом на 2026 рік комплекс залишається в експлуатації. Виробник продовжує постачання оновлених версій і розширює можливості підготовки операторів. Публічні заяви компанії свідчать про інтерес до експорту та подальшої модернізації.
Основні напрями розвитку, які згадуються у відкритих джерелах, — збільшення часу польоту, покращення сенсорів і адаптація до сучасних умов радіоелектронної боротьби. Точні деталі нових систем є обмеженою інформацією.
Чек-лист ключових фактів про комплекс
- Розробник — «Атлон Авіа» (Київ).
- Перший політ — 2014 рік.
- Прийнятий на озброєння НГУ — 2015, ЗСУ — 2020.
- Призначення — розвідка та коригування артилерії.
- Тип — літаюче крило з електричним двигуном.
- Публічний радіус — близько 50 км, час польоту — до 3–4 годин залежно від версії.
Чи є «Фурія» ударним БПЛА? Ні. За відкритими даними, це розвідувальний комплекс без ударного озброєння.
Скільки комплексів вироблено? За різними публічними оцінками — сотні апаратів у складі комплексів.
Чи доступний цивільним? Ні. Це військовий виріб, призначений для Сил оборони.
Які основні обмеження згадуються? Як і більшість малих БПЛА, залежить від погодних умов і радіоелектронної обстановки.
Безпілотний комплекс «Фурія» став одним із символів становлення української безпілотної авіації. Його історія відображає шлях від волонтерських ініціатив 2014 року до серійного засобу, що працює на фронті. Подальший розвиток таких систем залишається важливою складовою сучасних Сил оборони.