Дрон Лютий, офіційно Ан-196 «Лютий», — український ударний безпілотник літакового типу великої дальності, який КБ «Антонов» і концерн «Укроборонпром» розробляли з осені 2022 року як відповідь на масові атаки іранських Shahed-136. Апарат масою 250–300 кг несе бойову частину близько 50–75 кг і, залежно від конфігурації, долає від однієї до двох тисяч кілометрів.
На відміну від дешевих «камікадзе» малого класу, «Лютий» ближчий до легкого літака: низькоплан із двобалковим хвостовим оперенням, штовхальним трилопатевим гвинтом і гібридною навігацією. Станом на 2026 рік він застосовується ГУР, СБУ та Повітряними силами, а на авіасалоні у Фарнборо показали вже не лише одноразову версію, а носія керованих ракет під крилами.
Нижче — перевірені характеристики, логіка польоту, порівняння з «Шахедом» і крилатими ракетами, еволюція 2022–2026 років і типові помилки в публічних оцінках цього БпЛА.
Від «Горлиці» до серійного удару: звідки взявся Ан-196
Ідея далекобійного українського ударного апарата визрівала ще до повномасштабного вторгнення, серед інженерів, які працювали над розвідувальним Ан-Бк-1 «Горлиця». Після лютого 2022 року пріоритет спочатку віддали турецьким Bayraktar TB2. Коли щільність російської ППО і РЕБ зросла, а з осені над Україною з’явилися «Шахеди», запит змінився: потрібен був не тактичний розвідник, а апарат, здатний донести десятки кілограмів вибухівки на понад тисячу кілометрів.
У жовтні 2022 року «Укроборонпром» публічно окреслив вимоги: маса понад 200 кг, бойова частина близько 75 кг, дальність понад 1000 км. Перший політ прототипу відбувся 22 жовтня 2022 року. До випробувань залучали фахівців ГУР. Перша серійна партія була готова наприкінці серпня 2023-го; уже 28 серпня апарат фігурував у комбінованому ударі по базі 126-ї бригади берегової охорони Чорноморського флоту РФ у Перевальному в Криму. Перші далекі удари по нафтовій інфраструктурі біля Сочі зафіксовані у вересні–жовтні 2023 року.
Назву «Лютий» у відкритому просторі закріпили пізніше, на початку 2024-го. Доти апарат часто ховали за загальними формулюваннями про «аналоги Shahed». Розробника — АТ «Антонов» — публічно підтвердили лише восени 2024 року, зокрема в матеріалі CNN про підрозділ далекобійних БпЛА. Для початківця важливо розрізняти маркетингову назву і індекс: у документах і західних оглядах фігурують An-196, Liutyi, Lyutyi і «Лютый» — це той самий тип.
Чому він летить так далеко і як тримає курс без пілота
Дальність «Лютого» забезпечує не магія, а поєднання аеродинаміки легкого літака і економії палива на малій швидкості. Крейсерська швидкість близько 150 км/год — повільніше за крилату ракету, але саме це знижує витрату бензину на кілометр. Повітряно-охолоджуваний двоциліндровий двигун класу Hirth F-23 потужністю близько 50 к.с. крутить штовхальний гвинт у хвостовій частині. Така схема звільняє ніс під датчики й бойову частину і зменшує ризик пошкодження гвинта при зльоті з ґрунту чи дороги.
Конструкція — низькоплан із двобалковим фюзеляжем зі склопластику на епоксидній смолі, з посиленням металевою сіткою та фанерою. Апарат розбирається на модулі: відсік бойової частини, паливний блок із двигуном, знімні крила і хвіст. Це спрощує перевезення вантажівкою. Класичний варіант має фіксоване триколісне шасі і розбігається як маленький літак. На відео окремих ударів 2025 року з’являлися борти без шасі — їх запускають із катапульти або мобільної платформи, коли злітна смуга недоступна або небезпечна.
Навігація гібридна. Основу становить інерційна система: дрон летить за заздалегідь прокладеним маршрутом із сотнями точок, змінюючи висоту й курс, щоб обходити відомі зони ППО. Супутникові сигнали періодично коригують накопичену похибку інерції. Біля цілі вмикається оптична головка самонаведення або система машинного зору — саме тому апарат не розрахований на постійне ручне пілотування з України на дистанції понад тисячу кілометрів. У носі стоїть трубка Піто для вимірювання швидкості набігаючого потоку. Відкритих даних про кругове ймовірне відхилення немає; оцінювати точність можна лише за наслідками ударів по великих промислових об’єктах, а не за заявками в соцмережах.
Важливий технічний компроміс: збільшення бойової частини з приблизно 50 до 75 кг зменшує запас палива або погіршує аеродинаміку, тож максимальна дальність у важкій конфігурації коротша, ніж у «легкій» на 1000–2000 км.
Порівняння з «Шахедом», «Бобром» і крилатою ракетою
Публічна дискусія часто зводить «Лютого» до формули «український Шахед». За призначенням схожість є: обидва — одноразові ударні апарати великої дальності з поршневим двигуном. За архітектурою й економікою вони різні. Shahed-136 / «Герань-2» — дельтакрил масою близько 200 кг із бойовою частиною здебільшого 40–50 кг (на пізніх російських збірках до ~90 кг) і оцінковою вартістю від кількох десятків тисяч доларів після локалізації виробництва. «Лютий» важчий, з класичним крилом більшого розмаху і вищою ціною — орієнтовно 200 тисяч доларів за одиницю.
| Параметр | Ан-196 «Лютий» | Shahed-136 / «Герань-2» | Типова крилата ракета |
|---|---|---|---|
| Злітна маса | 250–300 кг | близько 200 кг | понад 1000 кг |
| Довжина / розмах | 4,4 м / 6,7 м | ~3,3–3,5 м / ~2,5–3 м | залежить від типу |
| Бойова частина | 50–75 кг | 40–50 кг, окремі збірки до ~90 кг | сотні кілограмів |
| Крейсерська швидкість | ~150 км/год | ~180–185 км/год | висока дозвукова / надзвукова |
| Заявлена дальність | 1000–2000 км | 1000–2500 км (оцінки різняться) | сотні–тисячі км |
| Орієнтовна вартість | ~200 тис. $ | десятки тис. $ після серії | часто 1 млн $ і більше |
| Схема | низькоплан, двобалкове оперення | дельтакрил | реактивна |
Дані таблиці узагальнені за відкритими описами характеристик у довідкових статтях і профільних оглядах (типи джерел: енциклопедичні сторінки Wikipedia; аналітичні матеріали про Shahed, Missile Threat CSIS). Цифри дальності й ціни — оціночні: виробники рідко публікують контрактні специфікації.
Для досвідченого читача різниця не в «хто кращий», а в ролі в пакеті удару. Дешевший і масовіший «Шахед» насичує ППО. Дорожчий «Лютий» несе більшу бойову частину і складніший маршрут. Крилата ракета швидша, стійкіша до частини засобів ураження і точніша, але її одиничний пуск коштує на порядок більше. Саме тому українські підрозділи часто комбінують типи: легші дрони відволікають увагу, важчі йдуть на основну ціль. У репортажі CNN 2024 року поряд із «Лютим» згадували менші «Рубаки» саме в такій зв’язці.
Порівняно з українським «Бобром» (орієнтовно вдвічі дешевшим за ранніми оцінками), Ан-196 виграє за корисним навантаженням і запасом ходу, але програє за масовістю. Німеччина, за повідомленнями 2025 року, розглядала пакет близько 100 млн доларів на закупівлю орієнтовно 500 «Лютих» — це індикатор, що союзники бачать апарат не як експеримент, а як серійний інструмент глибокого удару.
Що змінила модифікація з ракетами під крилами у 2026 році
До літа 2026-го публічний образ «Лютого» був однозначним: одноразовий ударний борт. На Farnborough International Airshow у липні 2026 року на стенді України показали іншу логіку. Під крилами встановили макети чотирьох компактних ракет класу «повітря–земля» із заявленою дальністю близько 200 км і швидкістю близько 500 км/год. Сам носій при цьому описували як потенційно багаторазову платформу: після пуску він теоретично може повернутися, якщо збережено канал управління і запас палива.
Авіаційний експерт Валерій Романенко пояснював задум так: у групі з десятка ударних дронів один-два несуть ракети. Коли в районі цілі вмикається ППО, носій б’є по радару або пусковій, а решта групи проходить далі. Це вже не класичний «камікадзе», а спроба поєднати дальність Ан-196 із тактикою придушення протиповітряної оборони. Теоретичний радіус «носій + ракета» перевищує власну дальність одноразової версії, якщо ракети сходять не в кінцевій точці, а за десятки–сотні кілометрів до об’єкта.
Для початківця важливо не плутати виставковий макет і доведену бойову серію. Показ на Фарнборо підтверджує напрям конструкторської думки, але не автоматично означає, що всі борти 2026 року вже літають із чотирма ракетами. Одноразова конфігурація з фугасно-уламковою частиною 50–75 кг залишається базовою для ударів по НПЗ, складах і заводах. Багаторазова — дорожча в логістиці: потрібні шасі або система посадки, захищений канал і місце для повернення.
Поширені міфи про дрон Лютий
Відкриті джерела рідко встигають за темпом чуток. Нижче — твердження, які регулярно з’являються в коментарях і коротких новинах, і чому їх не варто приймати без застережень.
- «Це точна копія Shahed-136». Схоже лише завдання. Інша аеродинамічна схема, більші розміри, інша маса, інша ціна і інший виробничий ланцюг. Копіюванням дельтакрила українські конструктори якраз не пішли.
- «Дальність завжди 2000 км». У характеристиках фігурує коридор 1000–2000 км. Важка бойова частина, зустрічний вітер, обхідні маршрути й резерв палива з’їдають кілометри. Рекордний удар по Ухті в лютому 2026-го (понад 1700 км від кордону) не означає, що кожен борт так літає щоночі.
- «Ним керують джойстиком з Києва всю дорогу». На такій дистанції домінує автономний політ за точками з інерцією та супутниковою корекцією. Оптика працює на фінальному відрізку. Постійний радіоканал на 1500 км був би вразливим і енергоємним.
- «Один дрон = знищений завод». Бойова частина 50–75 кг здатна пошкодити установку, резервуар чи цех, але не «стерти» великий НПЗ. Ефект накопичується серіями ударів, ремонтами, простоєм і страховими виплатами, а не одним вибухом.
- «Вартість як у ракети». Орієнтир 200 тисяч доларів — це дорого порівняно з «Шахедом», але суттєво дешевше за більшість крилатих ракет. Порівнювати має сенс не «дрон проти дрона», а «вартість ураження конкретної цілі».
За моїм досвідом відстеження відкритих зведень протягом місяців, найбільше плутанини дає змішування кількох типів українських далекобійних БпЛА в одну назву. Якщо в сюжеті немає фото фюзеляжу, розмаху крила чи характерного двобалкового хвоста, атрибуція «це точно Лютий» часто залишається гіпотезою.
Міні-кейс: Іжевськ, 1300 км і запуск без шасі
У ніч на 1 липня 2025 року українські дрони атакували Іжевський електромеханічний завод «Купол» — виробника ЗРК «Тор», «Оса» та ударних БпЛА «Гарпія». Відстань від українського кордону — близько 1300 км. У відкритих кадрах польоту було видно апарати без шасі. Раніше для Ан-196 типовим вважали літаковий розбіг із дороги. Відсутність стійок означала катапульту або мобільну пускову платформу.
У нашій практиці розбору таких епізодів ми стикалися з випадком, коли зміна способу старту важливіша за зміну бойової частини. Шасі додає масу й опір, але спрощує підготовку на польовій смузі. Без шасі апарат легше ховати в ангарі й запускати з короткої позиції, проте зростає залежність від пускового пристрою. Для читача новин це сигнал: одна й та сама назва «Лютий» уже приховує кілька польотних профілів — від розбігу по бетону до «артилерійського» старту.
Інший орієнтир дальності — лютий 2026 року, удар по НПЗ «Лукойл» в Ухті (Республіка Комі), понад 1700 км від кордону. Разом із ударами по Саратову, Орську, Уфі, Чебоксарах і морській платформі в Каспійському морі це показує не «магічну цифру ТТХ», а те, що маршрут планують під конкретну погоду, ППО і запас палива, а не під рекламний максимум.
Коли новині про «Лютого» можна довіряти, а коли краще зачекати
Самостійно перевірити серійний номер чи прошивку навігації цивільний читач не зможе. Можна відсіяти слабкі повідомлення за простими ознаками.
- Чи названо конкретний об’єкт, місто й орієнтовну відстань, а не лише «глибокий тил».
- Чи є друге джерело — супутниковий знімок пошкоджень, місцева влада, галузеве видання, а не лише репост короткого відео.
- Чи видно характерні риси: розмах крила під сім метрів, двобалкове оперення, штовхальний гвинт, а не будь-який нічний силует.
- Чи не змішано кілька типів БпЛА в одному сюжеті без пояснення.
- Чи не видано виставковий макет (Фарнборо) за вже масове бойове застосування нової модифікації.
Якщо йдеться про оцінку збитків НПЗ чи заводу електроніки, без галузевих даних про зупинку установки цифри «знищено виробництво» майже завжди завищені. Надійніше говорити про пошкодження конкретного вузла й час простою. Це не применшує значення ударів, а лише відділяє факт від риторики.
Питання, які реально ставлять про Ан-196
Чим «Лютий» відрізняється від FPV-дрона з фронту? FPV — тактичний інструмент на кілометри й десятки кілограмів стартової маси, з оператором у шоломі. Ан-196 — стратегічний за дальністю апарат масою чверть тонни, який годинами летить автономно. Порівнювати їх як «просто дрони» так само хибно, як порівнювати мотоцикл і вантажівку лише тому, що в обох є колеса.
Чому його чути заздалегідь? Поршневий двигун і гвинт на 150 км/год дають характерний низький гул. Це плата за економію палива. Швидка крилата ракета залишає менше часу на реакцію, але коштує інакше. Саме звук плюс мала швидкість пояснюють, чому частина бортів збивають мобільні групи з кулеметами й зенітними установками — якщо маршрут прокладено над зоною, де чергує така група.
Хто застосовує апарат? Відкрито згадуються ГУР, СБУ та Повітряні сили, а також підрозділи Сил безпілотних систем. Конкуренція відомств за серійні партії фіксувалася ще 2023–2024 років після перших успішних далеких ударів. Для читача це означає: одна назва дрона не дорівнює одному «секретному полку».
Чи є він повністю українським? Планер і інтеграція — українські. Двигун класу Hirth і частина електроніки мають іноземне походження; це визнавали представники оборонної промисловості ще на ранньому етапі. Так працює більшість сучасних БпЛА: локалізують корпус і збірку, імпортують мотор, чипи, підшипники.
Що зміниться, якщо серія з ракетами піде в війська? Зміниться економіка вильоту. Одноразовий борт «спалює» планер вартістю сотень тисяч доларів на одній цілі. Носій, який повернувся, переносить вартість на ракети й обслуговування. Водночас зростають вимоги до зв’язку, посадки й захисту аеродрому. Доки цього не підтверджено масовою практикою, базова модель залишається одноразовою.
Станом на кінець літа 2026 року дрон Лютий — уже не «секретний аналог Шахеда», а лінійка: від класичного камікадзе з бойовою частиною 50–75 кг до виставкового носія ракет. Його сенс у тому, щоб дотягнутися до нафтопереробки, електроніки ППО й аеродромів там, де крилата ракета була б занадто дорогою, а малий FPV — занадто коротким.
Хто читає зведення далі, отримає більше користі не від чергової цифри «тисяча кілометрів», а від трьох питань: яка конфігурація борту, який спосіб старту і чи підтверджено пошкодження конкретного вузла об’єкта. Саме ці деталі відділяють Ан-196 як інженерний факт від назви, якою інколи підписують будь-який далекий вибух.