18 грудня щороку Україна відзначає День військової контррозвідки Служби безпеки України. Це професійне свято тих, хто працює в тіні, але саме їхня робота часто вирішує, чи зможе армія виконувати бойові завдання, а тил залишатися надійним. Військова контррозвідка СБУ протидіє шпигунству, диверсіям, терористичним загрозам та спробам іноземних спецслужб проникнути в силові структури держави. Їхні успіхи рідко потрапляють у заголовки новин, проте саме вони щодня руйнують ворожі плани ще до того, як ті встигають завдати удару.
Для більшості людей ця служба асоціюється з таємницями та спецопераціями. Насправді її суть простіша й водночас глибша: захистити українське військо від проникнення агентів противника, зберегти державні таємниці та не допустити, щоб ворог дізнався про плани оборони завчасно. У мирний час це означало б рутинну роботу з перевірки кадрів та аналізом загроз. У час повномасштабної війни роль військових контррозвідників зросла в рази — вони стали одним із ключових елементів стійкості на невидимому фронті.
Історія цього свята бере початок у перші місяці незалежності. 18 грудня 1991 року Президент України Леонід Кравчук підписав Указ № 7 «Про контррозвідувальне забезпечення військових формувань». Документ підпорядкував колишні особливі відділи КДБ СРСР, що дислокувалися на території України, новоствореній Службі національної безпеки. Так народилася власна військова контррозвідка суверенної держави. Раніше ці підрозділи служили імперії, тепер — Україні. Указ став точкою відліку, з якої почалося формування професійної системи захисту армії від внутрішніх і зовнішніх загроз.
Коріння військової контррозвідки сягає глибше 1991 року. Ще за часів Української Народної Республіки 1917–1921 років існували перші українські контррозвідувальні структури, які боролися з більшовицькою агентурою та намагалися захистити молоду армію від проникнення ворога. У радянський період функції виконували особливі відділи КДБ при військових частинах. Вони займалися політичним наглядом, протидією шпигунству та підтриманням «лояльності». Після проголошення незалежності Україна отримала у спадок і кадри, і методи, але швидко почала перебудовувати систему під власні потреби.
Сьогодні Департамент військової контррозвідки СБУ — це функціональний підрозділ Центрального управління Служби безпеки. Його офіцери працюють у тісній координації з Збройними Силами, Національною гвардією та іншими компонентами Сил оборони. Основні завдання включають виявлення та нейтралізацію агентів іноземних спецслужб у військовому середовищі, протидію диверсійно-терористичній діяльності, захист державних таємниць у оборонній сфері, контррозвідувальне забезпечення важливих військових об’єктів та запобігання вербуванню українських військовослужбовців противником.
Робота військового контррозвідника рідко нагадує голлівудські бойовики. Це довгі місяці аналізу інформації, перевірки підозрілих контактів, роботи з агентурою та технічними засобами. Офіцер може місяцями вести «гру» з потенційним агентом ворога, щоб вивести на поверхню всю мережу. Або проводити перевірку військовослужбовця, який раптово почав проявляти незвичну цікавість до секретних документів. Кожна така операція — це комбінація аналітики, психології, технологій та інтуїції.
Під час повномасштабного вторгнення роль цих фахівців стала особливо помітною. Вони викривають «сплячих» агентів, які десятиліттями чекали сигналу, нейтралізують диверсантів, які намагаються влаштувати вибухи на залізницях чи біля військових баз, та протидіють спробам вербування через соціальні мережі. Військова контррозвідка допомагає захищати не лише особовий склад, а й оборонно-промисловий комплекс, логістику та інформаційний простір навколо армії. Їхня робота безпосередньо впливає на те, чи зможе Україна зберігати перевагу на фронті.
Методи роботи еволюціонували разом із війною. Якщо раніше основним інструментом був особистий контакт та оперативна вербування, то сьогодні активно використовують кіберзасоби, аналіз великих даних, моніторинг телекомунікацій та співпрацю з міжнародними партнерами. Противник теж не стоїть на місці — російські спецслужби постійно вдосконалюють техніку вербування, використовують діаспору, соціальні мережі та навіть штучний інтелект для створення фейкових профілів. Українська військова контррозвідка відповідає тим самим: поєднує класичні оперативні методи з новітніми технологіями.
Для звичайної людини військова контррозвідка може здаватися чимось далеким і абстрактним. Насправді її робота стосується кожного. Коли ви бачите в новинах про затримання чергового «коригувальника» чи викриту шпигунську мережу — за цим стоїть саме робота цих фахівців. Коли армія отримує нову техніку і противник не знає деталей її застосування — це теж їхня заслуга. А коли в тилу не трапляються масштабні диверсії — це означає, що система працює.
Громадяни теж можуть допомагати цій невидимій роботі. Найпростіший спосіб — бути пильними. Якщо ви помітили підозрілу активність біля військових об’єктів, незвичні запитання від малознайомих людей про дислокацію частин чи плани, або спроби вербування через месенджери — варто повідомити про це СБУ за номером довіри 0-800-501-482 або через офіційні канали. Не потрібно грати в детектива самому — достатньо передати інформацію професіоналам. Іноді одна така підказка може врятувати десятки життів.
Військові контррозвідники часто працюють у надзвичайно складних умовах. Вони виїжджають на передову, проводять допити полонених, працюють з агентурою в окупованих територіях та ризикують життям щодня. Багато з них отримали державні нагороди, але їхні імена рідко стають публічними. Це свідомий вибір професії: залишатися в тіні, щоб інші могли жити спокійно.
З роками служба пройшла шлях від пострадянської структури до сучасного професійного органу. У 2026 році, попри всі виклики війни, Департамент військової контррозвідки продовжує вдосконалюватися — впроваджує нові технології, навчає кадри та адаптується до гібридних загроз. Стратегія розвитку СБУ на 2025–2030 роки чітко визначає контррозвідку як один із пріоритетних напрямків.
Цікаві факти про військову контррозвідку України
- Указ № 7 від 18 грудня 1991 року став одним із перших документів, які заклали основу власної системи безпеки незалежної України — він буквально «перепідпорядкував» радянські особливі відділи новій державі.
- Військова контррозвідка СБУ не лише викриває агентів, а й активно протидіє вербуванню українських військовослужбовців через соціальні мережі та месенджери — щороку запобігають сотням таких спроб.
- Під час повномасштабної війни саме військові контррозвідники часто першими отримують інформацію про нові тактики ворога — від «сплячих» агентів до спроб використання цивільних для диверсій.
- Служба тісно співпрацює з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони, але має чітко розмежовані функції: військова контррозвідка СБУ працює всередині країни та в армії, тоді як ГУР більше зосереджений на зовнішній розвідці.
- Багато операцій військової контррозвідки залишаються засекреченими десятиліттями — лише з часом суспільство дізнається про деякі з них, і то в дуже загальних рисах.
Працювати в військовій контррозвідці — це не просто професія. Це покликання для людей, які готові роками залишатися непомітними, ризикувати та не очікувати публічного визнання. Їхня нагорода — це знання, що завдяки їхній роботі українські солдати на фронті отримують більше шансів повернутися додому, а держава зберігає свої секрети.
Кожен рік 18 грудня в підрозділах СБУ проходять modestні урочистості: нагородження, згадка про загиблих колег, прості привітання від керівництва. Немає гучних концертів чи парадів — це свято тих, хто звик працювати тихо. І саме в цій тиші криється їхня сила.
Сьогодні, коли країна продовжує захищатися від агресії, роль військової контррозвідки залишається однією з найважливіших. Вони не просто «ловлять шпигунів» — вони зберігають саму можливість України вести війну на своїх умовах. Їхня робота — це фундамент, на якому тримається вся оборонна система держави. І поки ці невидимі захисники стоять на варті, ворожі плани мають значно менше шансів на успіх.