Цимбалару Анастасія Ігорівна народилася 10 липня 1992 року в Болграді на Одещині й стала однією з найпомітніших українських акторок театру та кіно покоління, яке виросло між студентськими виставами й серіалами, що збирають мільйони переглядів. Її кар’єра стартувала з епізоду в «Швидкій допомозі» 2014-го, пройшла через мелодрами та комедії й зміцніла в медичних і детективних проєктах після повномасштабного вторгнення.
Донька педагогині Анжеліки Цимбалару, вона виросла в полікультурному середовищі болгарської діаспори, ненадовго спробувала юриспруденцію, а потім свідомо обрала майстерню Юрія Висоцького в університеті Карпенка-Карого. Сьогодні її впізнають за сильними жіночими образами — від завідувачки гінекології в «Жіночому лікарі. Нове життя» до слідчої чи акушерки в новіших роботах, — а також за ініціативою ActLots і благодійними проєктами.
Корені на межі культур: Болград і перші голоси
Болград на півдні Одещини — місто на кордоні з Молдовою, де болгарська громада століттями зберігала мову, пісні й традиції. У родині Цимбалару вдома звучали болгарська та російська. Батько — доктор педагогічних наук і викладач, мати Анжеліка — шкільна вчителька, яку в інтерв’ю донька згадувала як «Вчитель року». Ця атмосфера дала Анастасії звичку чути кілька мов одночасно й відчувати себе частиною більшого, не зовсім столичного світу.
Дитинство вона описувала як щасливе й наповнене. Старша сестра стала найближчою подругою. Переїзд до Києва пізніше змінив ритм, але болградський акцент — у прямому й переносному сенсі — залишився у здатності швидко переключатися між образами та зберігати тепло навіть у жорстких ролях. Багато років потому акторка поверталася до спогадів про це місто в розмовах, підкреслюючи, що саме там сформувалася її внутрішня стійкість.
Поворот від юриспруденції до майстерні Висоцького
У 2009 році, послухавшись батьків, Анастасія вступила на юридичний факультет. Через рік зрозуміла, що це чуже життя, покинула навчання й подала документи до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. У 2016-му вона отримала диплом актриси драматичного театру і кіно в майстерні Юрія Висоцького.
Студентські роки збіглися з першою роботою в Театрі юного глядача на Липках — вистава «У пошуках радості». Паралельно почалися кінопроби. Дебют перед камерою стався 2014-го в серіалі «Швидка допомога»: роль Ніки в дванадцятій серії. Це був короткий, але важливий крок — від навчальних етюдів до реального майданчика з графіками, світлом і партнерами, які вже мали досвід. Перехід від права до сцени виглядав ризикованим, проте саме він визначив подальші десять із лишком років професійного життя.
Екрани, що зробили її впізнаваною
Після дебюту пропозиції пішли одна за одною. У 2017-му мелодрама «Не можу забути тебе» (режисер Олег Філіпенко) дала їй одну з головних ролей — Яну. Серіал «Папік» 2021-го закріпив комедійну грань. Справжнє народне визнання принесла роль Олени Руденко, завідувачки відділення гінекології в «Жіночому лікарі. Нове життя» (2023). Це була перша велика робота після початку повномасштабної війни, і глядачі прийняли її як сильну, живу лікарку в кризових обставинах.
У «Материнському інстинкті» (2025) Анастасія зіграла Наталію Зарецьку — принципову акушерку-гінекологиню. Сама акторка називала цю роль однією з найулюбленіших: зйомки завершилися за тиждень до вторгнення, і персонаж ще довго «не відпускав».
Серед інших помітних проєктів — «Дільничний з ДВРЗ» (Саша), мінісеріал «Новорічна шкереберть» (2024, Таня, понад мільйон переглядів і топ трендів українського YouTube), «Слідча» (2025, Ася Ясинська) і «Майор Сковорода» (Валерія). У 2026-му вийшли «Коли ти розлучишся?» (роль Катерини) і готувалася прем’єра медичної драми «Швидкарі».
| Проєкт | Рік | Роль | Жанр / примітка |
|---|---|---|---|
| Швидка допомога | 2014 | Ніка | Дебют, медичний серіал |
| Не можу забути тебе | 2017 | Яна | Мелодрама, одна з головних |
| Папік | 2021 | Котляренко | Комедія |
| Жіночий лікар. Нове життя | 2023 | Олена Руденко | Медична драма, прорив |
| Новорічна шкереберть | 2024 | Таня | Мелодрама, 1 млн переглядів |
| Материнський інстинкт | 2025 | Наталія Зарецька | Медична драма, улюблена роль |
| Слідча | 2025 | Ася Ясинська | Детектив |
Дані зведено за матеріалами української Вікіпедії та профілів на кінопорталах. Таблиця фіксує лише ключові роботи; загальна кількість ролей перевищує пів сотні.
Коли зйомки зупинилися: ActLots і сила дії
Повномасштабне вторгнення зупинило багато проєктів. Анастасія разом із тодішнім чоловіком Григорієм Баклановим ініціювала акторський благодійний аукціон. На його основі з’явилася платформа ActLots, яка об’єднала понад 140 українських акторів. На аукціон виставляли речі з майданчиків, костюми, особисті зустрічі — кошти йшли на карети швидкої допомоги та інші потреби.
Паралельно вона брала участь у виставі-висловлюванні «Круасани з мигдалем», збори від якої спрямовували на дрон для 47-ї окремої механізованої бригади. Пізніше з’явилися благодійні б’юті-бранчі «Досліди Анастасії Цимбалару» та інші формати. Instagram вона почала розвивати активніше саме тоді, коли власні заощадження пішли на волонтерство. Основний дохід, за її словами, як і раніше приносять зйомки, а соцмережі залишаються додатковим каналом.
У 2025 році Анастасія стала амбасадоркою 6-го Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО». Це логічне продовження інтересу до коріння — болгарських, українських, прикордонних — і до того, як документальне кіно зберігає живі голоси.
Тиха стійкість: розлучення, здоров’я і межі приватності
З Григорієм Баклановим вони познайомилися ще в університеті, прожили разом близько десяти років і одружилися у 2021-му. У березні 2024-го оголосили про розлучення. Обидва підкреслювали, що рішення спільне, без скандалу, і зберегли робочі та дружні стосунки: вітають одне одного зі святами, час від часу з’являються разом у виставах чи гумористичних роликах. Дітей у пари не було.
У 2024 році акторка відкрито говорила про проблеми зі слухом. Після гаймориту з ускладненнями ліва сторона майже не пропускала повітря через вигин перетинки, з’явилися шуми й зниження слуху. На майданчику вона намагалася читати по губах. Операцію планувала, але відкладала через щільний графік зйомок. Медикаментозне лікування покращило стан, і вона адаптувалася, просячи співрозмовників говорити гучніше. Це не зупинило роботу, але додало ще один шар турботи про себе.
Анастасія неодноразово пояснювала, чому не ділиться деталями особистого життя в соцмережах: життя й так проходить у публічному просторі, а те, що справді близьке, хочеться проживати без камер. Після розлучення вона зосередилася на роботі, спорті, нових практиках і не поспішала з новими стосунками.
Питання, які ставлять найчастіше
- Коли народилася і скільки їй років? 10 липня 1992 року в Болграді. У 2026-му — 34 роки.
- Чи є у неї чоловік? Офіційного чоловіка немає. Колишній — актор Григорій Бакланов (шлюб 2021–2024).
- Яка її найвідоміша роль? Для багатьох глядачів — Олена Руденко в «Жіночому лікарі. Нове життя». Сама акторка високо оцінює Наталію Зарецьку в «Материнському інстинкті».
- Де можна побачити нові роботи? «Коли ти розлучишся?» (2026, кінопрокат), «Швидкарі» (медична драма, прем’єра очікувалася восени 2026), а також попередні сезони на стримінгах і телеканалах.
- Чи займається благодійністю? Так, ініціаторка ActLots, учасниця зборів на техніку та медичні потреби, організаторка бранчів.
Ці запитання регулярно з’являються в коментарях під інтерв’ю та під дописами в Instagram (@nastya_tsymbalaru). Відповіді базуються на публічних заявах і біографічних джерелах.
2025–2026: нові образи та амбасадорство
У 2025-му до портфоліо додалися «Слідча», «Майор Сковорода», «Батьківські збори» і вже згаданий «Материнський інстинкт». Акторка говорила про вигорання й про те, як збирала себе «по шматочках», але водночас відзначала, що великі проєкти показують, скільки відповідальності вона здатна витримати.
Фільм «Коли ти розлучишся?» (продовження комедії «Коли ти вийдеш заміж?») став для неї можливістю показати іншу грань — більш комічну й неоднозначну. Героїня — керівниця, звикла контролювати ситуацію, яка потрапляє в абсурдні обставини. Зйомки проходили в Україні та Болгарії; партнеркою на екрані була, зокрема, пара з Тарасом Цимбалюком. Прем’єра відбулася 12 березня 2026 року.
У нашій практиці спостереження за українським серіальним полем ми бачили, як після 2022-го глядачі особливо тепло приймають героїнь, які поєднують професійну силу з людською вразливістю — саме цей баланс Цимбалару тримає в медичних і детективних ролях.
Паралельно триває робота над «Швидкарями» — медичною драмою, де вона знову опиняється в центрі подій на підстанції. Амбасадорство фестивалю «ОКО» підкреслює інтерес до документального та етнографічного кіно. Зріст акторка сама називала 170 см; вага в різні періоди коливалася близько 55 кг. Вона продовжує зніматися, організовувати благодійні події й тримати дистанцію між публічним образом і приватним життям.
Що залишається поза кадром
Анастасія Цимбалару рідко грає «просто красивих дівчат». Навіть у мелодрамах її героїні мають характер, межі й здатність приймати рішення. Перехід від епізодів до головних ролей збігся з періодом, коли українське кіно шукало нові жіночі обличчя — не ідеалізовані, а живі. Благодійність стала не додатком до кар’єри, а її частиною: коли зйомки зупинилися, дія не зупинилася.
Болградські корені, короткий досвід юриспруденції, майстерня Висоцького, розлучення без війни в соцмережах і відкритість щодо здоров’я створюють портрет людини, яка свідомо обирає, що показувати, а що лишати за лаштунками. Нові проєкти 2025–2026 років показують, що цей вибір працює: глядачі продовжують стежити за наступними образами, а акторка — за наступними майданчиками.