Коли посеред пояснення нової теми в класі раптом лунає вібрація чи мелодія, атмосфера змінюється миттєво. Учитель зупиняється, частина учнів відволікається, а власник телефону часто почувається незручно або, навпаки, захищається. У таких моментах постає питання: чи може педагог просто взяти гаджет до себе? Чинне законодавство України не дає вчителю прямого права фізично вилучати телефон учня. Це приватна власність, і її захист гарантує стаття 41 Конституції України. Водночас школа через внутрішні документи може обмежувати користування гаджетами під час занять, а педагог — вимагати дотримання цих правил.
Ситуація не така проста, як здається на перший погляд. Багато шкіл запроваджують «коробки для телефонів», вимагають ставити звук на беззвучний режим або тримати пристрої поза полем зору. Проте примусове забирання без згоди учня або батьків часто переходить межу дозволеного. У 2026 році дискусія навколо цієї теми загострилася через новий законопроєкт, який може змінити правила гри. Розберемо все по поличках — від юридичних підстав до практичних порад, які допоможуть і вчителям, і батькам, і самим учням.
Правова основа: Конституція та закон про освіту
Право приватної власності в Україні непорушне. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого майна, крім випадків, прямо передбачених законом і зазвичай за рішенням суду. Телефон — це саме таке майно. Тому фізичне вилучення його вчителем без чіткої правової підстави ризикує стати порушенням.
Закон України «Про освіту» надає закладам значну автономію. Школа сама розробляє статут та правила внутрішнього розпорядку, які затверджує педагогічна рада або засновник. У цих документах можна прописати вимоги до поведінки учнів, зокрема щодо гаджетів. Якщо правила чітко кажуть «під час уроку телефон має бути вимкнений і лежати в портфелі», то їх порушення тягне за собою дисциплінарну відповідальність за внутрішніми процедурами школи. Але це не дорівнює праву педагога силою забрати пристрій.
Освітній омбудсмен неодноразово наголошував: на національному рівні прямої заборони на наявність телефонів у школі немає. Гаджети не повинні заважати освітньому процесу, і вчитель має право робити зауваження, вимагати припинити користування. Проте перехід до фізичного вилучення — це вже інша історія.
Роль шкільного статуту та правил внутрішнього розпорядку
Кожен заклад освіти живе за власними правилами. Статут школи — це її «конституція», де прописані права та обов’язки всіх учасників процесу. Багато шкіл у 2025–2026 роках оновили або створюють окремі положення про використання мобільних пристроїв. Типові пункти включають:
- вимогу ставити телефон на беззвучний режим або повністю вимикати під час занять;
- заборону фото-, відео- та аудіозапису без дозволу;
- рекомендацію або вимогу здавати телефони до спеціальної коробки на початку уроку (часто на добровільній основі або з попередженням).
Якщо такі правила затверджені належним чином і доведені до відома учнів та батьків, вони стають обов’язковими для виконання. Порушення може призвести до зауваження, виклику батьків, розмови з директором або, у крайніх випадках, дисциплінарного стягнення. Важливо, що правила мають бути прозорими та однаковими для всіх.
Коли вчитель має право діяти
Педагог не безсилий. Він може і повинен підтримувати порядок на уроці. Конкретні дії залежать від ситуації:
- Якщо телефон дзвенить або учень активно користується ним — вчитель має право зробити зауваження, попросити прибрати пристрій або вимкнути звук.
- Якщо учень відмовляється і продовжує порушувати процес — педагог може викликати адміністрацію, зв’язатися з батьками або зафіксувати факт у щоденнику/електронному журналі.
- Під час контрольних, іспитів чи важливих моментів вимоги зазвичай жорсткіші.
Але фізичне відбирання телефону — особливо якщо учень чинить опір — не рекомендується. Це може бути розцінено як порушення особистих прав або навіть створення психологічного тиску. Замість цього краще використовувати слова: «Будь ласка, поклади телефон у портфель до кінця уроку» або «Зараз ми працюємо без гаджетів, давай домовимося».
Наслідки для телефону: зберігання, повернення, відповідальність
Якщо телефон все ж опинився в руках вчителя чи адміністрації (наприклад, учень сам поклав до коробки або віддав після неодноразових прохань), виникають нові питання. Пристрій має бути збережений у безпечному місці. Повернути його потрібно того ж дня, бажано одразу після уроку або за чітко визначеним графіком.
Якщо гаджет пошкоджено або втрачено під час такого «зберігання», школа або конкретний працівник можуть нести матеріальну відповідальність. Батьки мають право вимагати відшкодування через цивільний позов. Тому багато закладів зараз фіксують факт здачі телефону (фото, підпис, журнал), щоб уникнути суперечок.
Права учнів і батьків у таких ситуаціях
Учень має право на повагу до своєї власності та на захист від необґрунтованого втручання. Якщо телефон забрали примусово і безпідставно, батьки можуть:
- спочатку спокійно поговорити з учителем;
- звернутися до класного керівника або директора;
- подати скаргу до місцевого управління освіти або до освітнього омбудсмена.
Омбудсмен розглядає такі випадки як можливе порушення прав дитини. Важливо фіксувати все: дати, час, слова, наслідки. У деяких ситуаціях справа може дійти навіть до суду, хоча на практиці частіше вирішується на рівні школи.
Батьки також несуть відповідальність — вони мають пояснювати дитині правила школи та наслідки їх порушення. Телефон у школі — це не тільки розвага, а й інструмент, який може допомогти (наприклад, для екстреного зв’язку чи фіксації булінгу), але й завадити.
Сучасні тенденції: законопроєкт 2026 року та європейський досвід
У березні 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15105, який пропонує внести зміни до статті 53 Закону «Про освіту». Ідея — зобов’язати учнів не використовувати телефони, планшети та смарт-годинники під час уроків, крім випадків освітніх чи медичних потреб. Освітній омбудсмен Надія Лещик закликала до широкого обговорення документа з усіма сторонами. Вона звертає увагу на ризики: безпеку дітей (зв’язок з батьками в умовах воєнного стану), можливість фіксувати порушення прав, а також на відсутність чітких механізмів зберігання та відповідальності.
Поки законопроєкт не став законом, ситуація регулюється на рівні кожної школи. У Європі тенденція різна: деякі країни (Франція, Нідерланди, частини Великої Британії) запровадили жорсткі обмеження або повні заборони під час занять, інші роблять акцент на цифровій грамотності та відповідальному користуванні. Україна шукає свій баланс між контролем і свободою.
Практичні кейси
- Кейс 1. Телефон дзвенить на уроці математики. Учитель просить учня прибрати гаджет і продовжити роботу. Дитина виконує прохання — конфлікт вичерпано. Якщо учень ігнорує — педагог фіксує зауваження та інформує батьків. Фізичне вилучення тут не потрібне і може погіршити ситуацію.
- Кейс 2. Учень активно користується телефоном під час контрольної. Вчитель робить зауваження, просить відкласти пристрій. Учень відмовляється. Педагог викликає директора або чергового адміністратора. Телефон можуть попросити здати на зберігання до кінця уроку з фіксацією факту. Після — повернути батькам або учню з розмовою.
- Кейс 3. Телефон пошкоджено, поки лежав у «коробці». Батьки звертаються зі скаргою. Школа зобов’язана розглянути факт, провести службове розслідування. Якщо доведено вину працівника — можливе відшкодування збитків через цивільний порядок. Тому багато шкіл тепер ведуть журнали здачі-прийому пристроїв.
- Кейс 4. Учень знімає на телефон булінг або порушення. Гаджет тут виконує захисну функцію. Вчитель не має права просто забрати пристрій, якщо запис уже зроблено. Краще розібратися в ситуації за участі адміністрації та батьків. Запис може стати доказом.
- Кейс 5. Батьки скаржаться на «незаконне вилучення». Школа проводить внутрішню перевірку. Якщо дії вчителя не відповідали статуту — вибачення, роз’яснення, можливо, коригування правил. Якщо все за правилами — батькам пояснюють процедуру та пропонують спільно виховувати відповідальність у дитини.
Кожен такий випадок показує: ключ не в силовому забиранні, а в чітких правилах, взаємоповазі та прозорій комунікації. Коли телефон стає приводом для конфлікту, найчастіше страждає саме навчальний процес і стосунки в класі.
У 2026 році українські школи продовжують шукати золоту середину між цифровим світом, в якому живуть діти, та необхідністю зосередженого навчання. Поки національного закону з жорсткою забороною немає, все залежить від конкретного закладу, його статуту та культури спілкування. Батькам варто уважно читати правила школи на початку року, вчителям — пояснювати їх чітко і послідовно, а учням — розуміти, що гаджет — це інструмент, а не перепона для спільної роботи. Розмова про телефони в школі, ймовірно, триватиме ще довго, адже технології розвиваються швидше, ніж законодавство.