В Україні одностатеві шлюби юридично не дозволені. Конституція чітко визначає шлюб як союз жінки та чоловіка, а Сімейний кодекс повторює це формулювання. Водночас у 2025–2026 роках з’явився важливий судовий прецедент: суди визнали одностатеву пару фактичною сім’єю, що дає певні правові наслідки у питаннях майна, спадщини та медичних рішень. Це не шлюб і не цивільне партнерство, але крок, який змінює реальність для тисяч людей.
Ситуація складна і динамічна. З одного боку — конституційна норма, з іншого — європейські зобов’язання України, суспільні дискусії та реальні історії пар, які вже десятиліттями живуть разом, але залишаються юридично «невидимими» для держави. Розберемо все по поличках: від букви закону до людських доль і можливих змін у найближчі роки.
Що саме каже закон
Стаття 51 Конституції України проголошує: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка». Це формулювання з 1996 року вважається бар’єром для одностатевих шлюбів. Сімейний кодекс у статті 21 уточнює: «Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану».
Міністерство юстиції неодноразово підтверджувало: правових підстав для реєстрації одностатевих шлюбів немає. Спроби зареєструвати такий союз у РАЦСі завершуються відмовою. Навіть якщо пара прожила разом десятиліття, виховала дітей чи разом вела бізнес — держава не бачить у них подружжя.
Під час воєнного стану змінити Конституцію в цій частині неможливо (стаття 157). Це додатковий аргумент, який часто звучав у відповідях влади на петиції. У 2022 році одна з петицій про легалізацію одностатевих шлюбів набрала необхідні 25 тисяч підписів, але президент відповів, що під час війни такі зміни не на часі.
Судовий прецедент 2025–2026: що змінилося на практиці
У липні 2025 року Деснянський районний суд Києва вперше в історії України встановив факт спільного проживання двох чоловіків однією сім’єю та наявність між ними шлюбних відносин. Пари звернулися до суду, бо один із партнерів працював за кордоном, і виникла потреба в офіційному визнанні стосунків для возз’єднання сім’ї та інших прав.
Суд розглянув докази: спільне проживання, спільний бюджет, придбане разом майно, тривалі стосунки та взаємну підтримку. Рішення набуло законної сили. Апеляційний суд і згодом Верховний Суд залишили його в силі, підкресливши: визнання факту проживання однією сім’єю не означає легалізацію одностатевого шлюбу, але створює юридичні наслідки у конкретних правовідносинах.
Що це дає на практиці? Партнери можуть претендувати на спільну сумісну власність, спадщину, право ухвалювати медичні рішення один за одного у критичних ситуаціях, а також на певні соціальні гарантії. Це не повноцінний шлюб, але вже не повна юридична порожнеча.
Прецедент важливий, бо він показує: суди готові дивитися на реальність, а не лише на букву старого кодексу. Водночас він не замінює системного рішення — закону про цивільні партнерства чи зміни до Конституції.
Цивільні партнерства: чому їх досі немає
У багатьох європейських країнах одностатеві пари мають доступ до цивільних партнерств або зареєстрованих союзів — це проміжний варіант між повною відсутністю прав і повноцінним шлюбом. В Україні такий інститут відсутній.
У 2023 році у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 9103 про цивільні партнерства. Він передбачав можливість для одностатевих пар офіційно зареєструвати стосунки з певним набором прав та обов’язків. Законопроєкт досі на розгляді. Під час війни та в умовах політичної поляризації тема залишається чутливою.
Європейський суд з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України» (2020) прямо вказав: Україна зобов’язана забезпечити юридичне визнання одностатевих стосунків. Поки що держава виконує це рішення частково — через судові прецеденти, а не через системні закони.
Як це виглядає в реальному житті: історії пар
Олександр і Андрій разом уже 12 років. Вони разом купили квартиру, виховують дитину від попереднього шлюбу одного з них, разом пережили початок повномасштабної війни. Коли Андрій потрапив до лікарні у важкому стані, Олександр не зміг ухвалювати медичні рішення — формально він «нікому не родич». Довелося шукати родичів по крові, які давно не спілкувалися з родиною.
Після судового прецеденту 2025 року пара подала заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю. Тепер у них є документ, який дає певний захист. «Це не весілля, яке ми мріяли відсвяткувати, — каже Олександр. — Але це вже щось. Хоча б не повна юридична невидимість».
Інша історія — Марія та Олена. Вони живуть разом у невеликому місті на заході України. Коли почалася війна, Олена хотіла виїхати за кордон з дитиною від попереднього шлюбу. Марія не змогла супроводжувати їх як член сім’ї — довелося шукати обхідні шляхи. «Ми не просимо нічого екстраординарного, — розповідає Марія. — Просто щоб у критичний момент держава бачила нас як родину».
Такі історії повторюються по всій країні. Люди купують майно разом, доглядають одне одного під час хвороби, виховують дітей, але залишаються юридично «просто друзями» або «співмешканцями».
Порівняння з Європою: де Україна на карті
У 2026 році одностатеві шлюби легальні у більшості країн Європейського Союзу — у 20 з 27. У деяких країнах, як Німеччина чи Франція, вони існують вже понад десятиліття. У країнах, де шлюби поки не дозволені (Польща, Румунія, Болгарія), часто діють цивільні партнерства.
Україна, прагнучи до ЄС, взяла на себе зобов’язання адаптувати законодавство. У 2025 році уряд схвалив дорожню карту для вступу, де згадуються й питання недискримінації, зокрема щодо ЛГБТ+. Проте шлюб залишається однією з найчутливіших тем.
У сусідній Польщі одностатеві пари мають обмежені права через судові рішення, але не повноцінне партнерство. В Україні ситуація схожа після прецеденту 2025 року — певні права з’являються, але системного рішення немає.
Практичні наслідки для одностатевих пар сьогодні
Без визнання шлюбу чи партнерства пари стикаються з низкою проблем:
- Майно та спадщина. Без документа про спільну власність після смерті одного з партнерів все майно може відійти родичам по крові, навіть якщо пара прожила разом 20 років.
- Медичні рішення. Партнер не завжди може бути присутнім на операції чи ухвалювати рішення, коли друга людина непритомна.
- Діти. Якщо дитина народжена в одностатевій парі (наприклад, через сурогатне материнство чи донорство), юридичне встановлення батьківства ускладнене.
- Податки та пільги. Багато податкових та соціальних пільг доступні лише для офіційного подружжя.
- Возз’єднання сім’ї за кордоном. Під час війни це стало особливо актуальним — партнерів часто не визнавали членами сім’ї для виїзду чи віз.
Судовий прецедент 2025–2026 років частково вирішує деякі з цих питань, але лише для тих пар, які звернуться до суду і доведуть факт спільного проживання. Це довгий і дорогий процес, доступний не всім.
Цікаві факти про права одностатевих пар в Україні
- У 1991 році Україна однією з перших серед пострадянських країн декриміналізувала гомосексуальність — ще до багатьох європейських країн.
- У 2020 році Європейський суд з прав людини у справі «Маймулахін і Марків проти України» зобов’язав Україну забезпечити юридичне визнання одностатевих стосунків.
- У 2025 році вперше в історії України суд офіційно визнав одностатеву пару фактичною сім’єю — рішення підтвердив навіть Верховний Суд у 2026 році.
- Петиція про легалізацію одностатевих шлюбів у 2022 році набрала 25 тисяч підписів за лічені дні, але під час війни зміни до Конституції неможливі.
- У Європі одностатеві шлюби дозволені у 38 країнах світу станом на 2026 рік, а цивільні партнерства — ще у кількох.
- В Україні досі немає закону про цивільні партнерства, хоча відповідний законопроєкт зареєстрований у парламенті з 2023 року.
Що далі: перспективи на найближчі роки
Багато експертів і активістів вважають, що повна легалізація одностатевих шлюбів в Україні — питання часу, пов’язане з європейською інтеграцією. Коли Україна наблизиться до членства в ЄС, тиск на адаптацію законодавства посилиться.
Водночас є й стримані голоси: під час війни та в умовах глибокої поляризації суспільства радикальні зміни можуть зустріти опір. Деякі політики пропонують почати з цивільних партнерств — це компромісний варіант, який уже працює в багатьох країнах.
Для самих пар найважливіше зараз — не чекати ідеального закону, а знати свої права. Судовий прецедент 2025–2026 років показує: навіть у межах чинного законодавства можна домогтися визнання стосунків. Юристи радять фіксувати спільне проживання, вести спільний бюджет, укладати договори про спільну власність — це допоможе у разі потреби звернутися до суду.
Одностатеві шлюби в Україні поки що залишаються мрією, а не реальністю. Але реальність змінюється — повільно, через суди, петиції та щоденні історії звичайних людей, які просто хочуть, щоб їхня любов була захищена законом так само, як і будь-яка інша. Це не про «особливі права», а про рівність перед законом — право бути сім’єю, коли ти її створив.