Третя група інвалідності — це статус для людей із помірними, але стійкими порушеннями функцій організму, які створюють відчутні труднощі в повсякденному житті, роботі чи самообслуговуванні, проте не позбавляють здатності до активної діяльності. Вона виникає не від самого діагнозу, а від реального впливу хвороби чи травми на функціонування — коли людина потребує додаткової підтримки, проте може продовжувати працювати, вчитися і жити самостійно з певними адаптаціями.
У 2026 році цей статус встановлюють за новими правилами, які діють з січня 2025 року. Експертні команди лікарів у закладах охорони здоров’я оцінюють не просто наявність захворювання, а ступінь обмеження життєдіяльності. Третя група відповідає помірному (першому) ступеню обмеження одного або кількох критеріїв: самообслуговування, пересування, орієнтація, контроль поведінки, спілкування, навчання або трудова діяльність. Стан має бути стійким — тривати або прогнозовано тривати не менше 12 місяців, з мінімальними шансами на значне покращення навіть при найкращому лікуванні.
Багато людей саме з цією групою продовжують повноцінно працювати, виховувати дітей і брати участь у суспільному житті. Статус дає доступ до пільг, реабілітації та захисту, але головне — він визнає реальні потреби людини без ярлика «нездатний».
Що означає помірне обмеження життєдіяльності
Помірний ступінь (I ступінь) означає, що людина може виконувати повсякденні дії, але з труднощами, які потребують більше часу, зусиль, допоміжних засобів або періодичної допомоги. Наприклад:
- Самообслуговування: людина одягається і готує їжу самостійно, але потребує більше часу або спеціальних пристосувань для гігієни чи одягання.
- Пересування: ходить без сторонньої допомоги, проте повільніше, з перервами на довгих відстанях або труднощами при подоланні сходів і нерівностей.
- Трудова діяльність: може працювати, але в певних умовах — з скороченим днем, спеціальним обладнанням або уникненням важких фізичних навантажень.
Ці обмеження мають бути підтверджені медичними документами та об’єктивною оцінкою експертної команди. Не кожне хронічне захворювання автоматично дає групу — важливий саме стійкий вплив на якість життя.
Типові стани та захворювання, які часто стають підставою для 3 групи
Офіційні критерії не містять жорсткого «списку діагнозів», за яким група надається автоматично. Рішення ухвалюють індивідуально на основі функціональних порушень. Однак практика та додатки до критеріїв (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1338) виділяють стани, які найчастіше призводять до визнання помірного обмеження життєдіяльності.
Ось розгорнутий огляд за категоріями з поясненнями, чому саме ці стани часто кваліфікуються:
Порушення зору та слуху
- Відсутність одного ока або стійкий повний птоз на одному оці після повного курсу лікування.
- Сліпота на одне око (гострота зору з корекцією 0,05 і нижче або звуження поля зору до 10 градусів) або ураження обох очей (гострота 0,1 і нижче або звуження до 25 градусів).
- Двобічна глибока туговухість (пороги 86 дБ і вище на частотах 500–4000 Гц) за неможливості хірургічної корекції.
Ці стани обмежують орієнтацію в просторі, вибір професії (водіння, точна робота) та безпеку в побуті. Людина адаптується, але потребує більше зусиль і технічних засобів.
Ампутації, дефекти кінцівок та опорно-рухового апарату
- Кукса стегна чи гомілки, кукса стопи на рівні суглоба Лісфранка або вище.
- Відсутність трьох пальців кисті (включаючи перший) або обох перших пальців з п’ястковими кістками.
- Укорочення нижньої кінцівки на 7 см і більше.
- Хибний суглоб стегна, гомілки або плеча за низького реабілітаційного потенціалу.
- Різко виражена контрактура або анкілоз кульшового, колінного, ліктьового суглоба у функціонально невигідному положенні.
- Сколіоз III–IV ступеня з легеневою недостатністю II ступеня.
- Деформуючий артроз кульшового суглоба IV ступеня з порушенням функції III ступеня.
Ці зміни суттєво впливають на пересування, стояння, захват предметів і витривалість. Людина часто потребує протезів, ортезів або спеціального робочого місця, але зберігає працездатність у багатьох сферах.
Захворювання внутрішніх органів та ендокринної системи
- Екстирпація шлунка, тотальна колопроктектомія або панкреатоектомія за наявності цукрового діабету.
- Первинний або вторинний гіпотиреоз у тяжкій формі в стадії субкомпенсації/декомпенсації.
- Первинна або вторинна надниркова недостатність у тяжкій формі.
- Деформація грудної клітки після резекції трьох і більше ребер з легеневою недостатністю I ступеня і вище.
- Стійка трахеостома або стеноз гортані II–III ступенів зі стійкою дисфонією за неефективності хірургічного лікування.
Ці стани викликають хронічну втому, порушення травлення, дихання або обміну речовин, що обмежує фізичне навантаження і потребує постійного медичного контролю та дієти.
Неврологічні та інші стани
- Паркінсонівський синдром з помірно вираженими акінетико-ригідним, дискінетичним та постуральним синдромами.
- Помірний парез верхньої або нижньої кінцівки зі значним обмеженням обсягу рухів за неефективності реабілітації.
- Параліч кисті за неефективності фізичної реабілітації.
- Чужорідне тіло в речовині головного мозку (після травми з ускладненнями) або дефект кісток черепа 3 см² і більше.
- Спотворюючі обличчя рубці та дефекти, що не піддаються хірургічно-косметологічній корекції.
- Карликовість (зріст нижче 130 см у чоловіків, 120 см у жінок).
Ці порушення впливають на координацію, мову, поведінку або зовнішній вигляд, створюючи бар’єри в спілкуванні та соціальній адаптації.
Повний перелік станів, що часто дають підстави для 3 групи, міститься в додатках до критеріїв оцінювання повсякденного функціонування. Рішення завжди індивідуальне — експертна команда аналізує медичні документи, результати обстежень та реальний вплив на життя людини.
Як змінилась процедура встановлення групи з 2025 року
Замість колишніх медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) тепер працюють експертні команди лікарів-практиків у закладах охорони здоров’я. Процес став більш прозорим і зручним: направлення, документи та рішення ведуться в електронній системі. Для деяких категорій (зокрема онкологія, туберкульоз, ампутації) можливе заочне або дистанційне оцінювання.
Для першої встановленої 3 групи інвалідність зазвичай встановлюють строком на 1 рік, потім проводять повторне оцінювання. У перехідний період старі довідки залишаються чинними до закінчення строку або проходження нового оцінювання.
Пільги та підтримка для осіб з 3 групою інвалідності
Статус відкриває доступ до пенсії по інвалідності (зазвичай 50 % від пенсії за віком або соціальної допомоги близько 60 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб), пільгового проїзду в міському транспорті, забезпечення технічними засобами реабілітації, пільг на ліки за переліком МОЗ та трудових гарантій (додаткові дні відпустки, захист від необґрунтованого звільнення). Розмір виплат залежить від страхового стажу та конкретної ситуації, але головна цінність — можливість отримати реабілітацію та адаптацію до роботи.
Типові помилки при зверненні за встановленням 3 групи інвалідності
1. Сподівання, що «діагноз сам по собі дасть групу». Багато хто приносить лише виписку з діагнозом і дивується відмові. Насправді експертна команда оцінює функціональні обмеження, а не назву хвороби. Без детальних результатів обстежень, що показують вплив на самообслуговування чи роботу, позитивне рішення малоймовірне.
2. Неповний пакет документів або застарілі обстеження. Дані мають бути свіжими (зазвичай не старше 1–3 місяців залежно від стану). Відсутність опису динаміки захворювання, результатів функціональних проб або висновків суміжних спеціалістів — часта причина відмови або перенесення розгляду.
3. Ігнорування нового порядку 2025–2026 років. Дехто намагається пройти оцінювання за старими правилами або не знає про електронну систему та можливість дистанційного розгляду. Це затягує процес і створює зайві труднощі.
4. Недооцінка власного стану при описі труднощів. На прийомі важливо чітко і чесно описати реальні обмеження (скільки часу займає одягання, чи можлива робота повний день, які бар’єри в пересуванні). Заниження проблем призводить до відмови, завищення — до недовіри.
5. Відсутність плану реабілітації та подальших кроків. Група — це не тільки пільги, а й індивідуальна програма реабілітації. Ті, хто не цікавиться технічними засобами, санаторно-курортним лікуванням чи перекваліфікацією, часто не використовують повний потенціал підтримки.
Уникнути цих помилок допомагає попередня консультація з лікарем, який веде основне захворювання, або з юристом, що спеціалізується на соціальному захисті. Підготовка документів заздалегідь і розуміння, що оцінюють саме функціонування, значно підвищують шанси на позитивне рішення з першого разу.
Кожна людина з 3 групою інвалідності — це історія стійкості. Хтось після ампутації пальців повертається до точної роботи з адаптованим інструментом, хтось з частковою втратою зору опановує нові професії, а хтось з хронічним захворюванням внутрішніх органів знаходить баланс між лікуванням і активним життям. Система підтримки існує саме для того, щоб ці історії продовжувалися не всупереч, а завдяки допомозі держави та суспільства.
Якщо ви або ваші близькі стикаєтеся з подібними викликами — звертайтеся до сімейного лікаря за направленням на оцінювання. Своєчасна і якісна підготовка документів, чесний опис реального стану та розуміння критеріїв — це ті кроки, які роблять процес зрозумілішим і справедливішим. Життя з помірними обмеженнями не означає зупинку — воно означає рух уперед, але іншим, більш дбайливим темпом, з опорою на доступні ресурси та підтримку.