Олександр Семенович Зеленський народився 23 грудня 1947 року в Кривому Розі — місті, де гуділи домни й гуркотіли екскаватори, а післявоєнне покоління вчилося виживати й будувати майбутнє на руїнах. Його батько, Семен Іванович, пройшов Другу світову війну в лавах 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, а родина зазнала тяжких втрат під час Голокосту — дідусь і троє братів загинули. Це тло сформувало в Олександра Семеновича особливу чутливість до справедливості та внутрішню стійкість, яку він пізніше передавав сину.
Дитинство й юність майбутнього професора минали серед залізорудних кар’єрів та металургійних комбінатів. Кривий Ріг тоді був символом радянської індустріальної потужності, де технічна освіта відкривала шлях до стабільного життя. Олександр закінчив електротехнічний факультет Криворізького гірничорудного інституту з відзнакою в 1972 році. Уже тоді проявився його інтерес до точних розрахунків і систем управління — навичок, які згодом стали основою всієї його наукової кар’єри.
Науковий шлях: від кандидатської до докторської дисертації
Після інституту Зеленський занурився в маркшейдерію — науку про точні виміри в гірничій справі. У 1983 році він захистив кандидатську дисертацію в Московському гірничому інституті на тему автоматизованого підрахунку запасів залізорудних родовищ в автоматизованих системах управління кар’єром. Це була не просто академічна робота — вона відповідала на практичну потребу радянської промисловості підвищувати ефективність видобутку й зменшувати втрати руди.
У 2003 році Олександр Семенович здобув ступінь доктора технічних наук. Його докторська дисертація «Методологічні основи маркшейдерського забезпечення планування та обліку видобутку в інформаційній системі управління рудним кар’єром» стала вагомим внеском у галузь. Робота поєднувала класичну маркшейдерію з сучасними інформаційними технологіями — саме той місток, який пізніше допоміг йому очолити кафедру інформатики.
З 1995 року й до сьогодні Олександр Семенович завідує кафедрою інформатики та прикладного програмного забезпечення в Криворізькому економічному інституті (нині — Державний університет економіки і технологій). За десятиліття він підготував не одне покоління фахівців, які впроваджують цифрові технології на гірничих підприємствах України та за її межами. Співавтор чотирьох монографій, автор понад 140 наукових публікацій — цифри, які говорять самі за себе.
Монголія: чотири роки випробувань і відкриттів для всієї сім’ї
Коли Володимиру Зеленському виповнилося близько чотирьох років, родина переїхала до монгольського міста Ерденет. Олександр Семенович отримав запрошення працювати над створенням автоматизованої системи управління для одного з найбільших у світі мідно-молібденових родовищ. Це був не просто закордонний контракт — це був реальний внесок у міжнародний проєкт часів пізнього СРСР.
Життя в Ерденеті стало для маленького Володі першим серйозним випробуванням на адаптивність. Сувора дисципліна батька, далекий від звичного українського ландшафту степ, нова школа — усе це формувало характер майбутнього президента. Олександр Семенович працював багато, часто допізна, поєднуючи інженерні завдання з вихованням сина. Повернення до Кривого Рогу в середині 1980-х повернуло сім’ю в звичне середовище, але досвід Монголії залишив глибокий слід у пам’яті обох.
Принципи, які не продаються: як батько виховував сина
Олександр Семенович ніколи не вступав до Комуністичної партії Радянського Союзу, хоча це могло суттєво пришвидшити кар’єру. «Він був категорично проти цього, навіть якщо це шкодило його просуванню», — згадував згодом Володимир Зеленський. Цей вибір став одним із найважливіших уроків для сина: чесність і внутрішня свобода важливіші за будь-які привілеї.
Батько був суворим. Домашні правила не обговорювалися, а вимоги до навчання й поведінки — жорсткими. Водночас це була не жорстокість, а чітка система координат, у якій син навчився відповідальності. Коли Володимир почав грати в КВК, а потім створювати «Квартал 95», батько спочатку скептично ставився до «несерйозної» кар’єри. Проте з часом побачив, як син використовує гумор і публічність для впливу на суспільство — і підтримав.
У 2019 році, вже після обрання сина президентом, Олександр Семенович дав відверте інтерв’ю виданню «Страна». Він назвав Ігоря Коломойського «найпоряднішим з олігархів», розкритикував опонентів сина й захистив його право боротися зі старою системою. Деякі висловлювання тоді спричинили скандал, але для багатьох вони прозвучали як голос батька, який не звик мовчати, коли зачіпають його сина.
Довічна стипендія та принципова позиція
У 2020 році спроба призначити Олександру Семеновичу довічну державну стипендію викликала хвилю критики в суспільстві. Сам професор тоді чітко заявив: «Мені взагалі особисто нічого не треба. Я не потребую цього взагалі». Проєкт зняли з розгляду.
У вересні 2023 року Кабінет Міністрів України все ж призначив йому довічну стипендію за видатні заслуги у сфері вищої освіти — одну з 118 таких нагород того року. Виплата становить близько трьох прожиткових мінімумів (приблизно 8 тисяч гривень на місяць у цінах 2023 року) і виплачується довічно на додаток до пенсії чи зарплати. Олександр Семенович і цього разу не робив з цього приводу гучних заяв — просто продовжував працювати.
Цікаві факти про батька президента
- Олександр Семенович розробляв автоматизовані системи управління для Ерденетського гірничо-збагачувального комбінату — одного з найбільших мідних родовищ світу. Його рішення допомагали точніше розраховувати запаси руди та планувати вибухові роботи.
- Він досі залишається завідувачем кафедри у 78 років (станом на 2026 рік) і продовжує викладати та керувати науковою роботою.
- Родина Зеленських має глибоке коріння: дідусь Семен воював у Червоній армії, а на батьківській лінії були жертви Голокосту. Цю історію Володимир Зеленський публічно озвучив у 2022 році.
- Олександр Семенович — один із небагатьох українських науковців, чия кар’єра плавно перейшла з радянської маркшейдерії в сучасну комп’ютерну науку без втрати фахового рівня.
- Він ніколи публічно не використовував статус батька президента для особистих привілеїв — навпаки, неодноразово демонстрував незалежність суджень.
Ці факти показують людину, яка прожила життя за власними правилами і передала синові головне — вміння не здаватися й не торгуватися з совістю.
Спадщина, яка триває
Сьогодні, коли Володимир Зеленський уже майже вісім років на посаді президента й переживає найскладніший період в історії незалежної України, Олександр Семенович залишається в Кривому Розі. Він рідко з’являється в медіа, не дає гучних інтерв’ю й не коментує щодня політичні події. Проте його присутність відчувається в характері сина — у принциповості, у небажанні йти на компроміси з тим, що вважає неправильним, у здатності тримати слово.
Наукова спадщина Олександра Семеновича живе в дисертаціях його учнів, у програмному забезпеченні, яке використовують на українських кар’єрах, у тих інженерах і програмістах, які пройшли через його кафедру. А людська спадщина — у тому, як Володимир Зеленський ставить питання честі та відповідальності перед країною навіть у найважчі моменти.
Батько Зеленського ніколи не прагнув бути в центрі уваги. Він просто жив за принципами, які вважав правильними, і виховав сина, який зумів пронести частину цих принципів через сцену, бізнес і велику політику. У цьому й полягає його найголовніша роль — не в титулах і не в публічності, а в тих невидимих нитках характеру, які пов’язують покоління й допомагають країні триматися в найтемніші часи.