У місті Жовті Води Дніпропетровської області 20 січня 1983 року народився Валентин Сергійович Томусяк — український актор театру та кіно, чия кар’єра розгорнулася від аматорських шкільних постановок до десятків популярних серіалів і нового етапу на професійній сцені. Сьогодні він — один із тих артистів, чиї обличчя впізнають мільйони телеглядачів, а сценічна присутність у столичних театрах привертає увагу поціновувачів живого мистецтва. Його шлях — це поєднання наполегливої праці, сімейної підтримки та постійного пошуку складних, багатогранних персонажів.
У перші роки після прориву в 2010-му з головною роллю Павла в мелодрамі «Тільки кохання» Валентин Томусяк став символом надійного романтичного героя для цілої генерації глядачів. Проте за цим амплуа ховається набагато глибша історія: від раннього захоплення танцями й створення шкільного театру до емоційно виснажливих ролей у сучасних проєктах і повернення до театру як до джерела сили. Актор не просто грає — він проживає долі своїх героїв, часто обираючи саме тих, у кого є внутрішній конфлікт і «фарби для малювання».
Дитинство у Жовтих Водах: танці, гітара та перші сценічні експерименти
Майбутній актор ріс у звичайній родині інженерів. Батьки спочатку мріяли про музичну кар’єру сина — мати навіть купила акордеон. Інструмент швидко поступився гітарі, яку Валентин освоїв самотужки. Справжнє покликання з’явилося в п’ятому класі, коли хлопець почав займатися народними танцями. Ритм, пластика, сценічна виразність — усе це стало тим фундаментом, на якому згодом виросла акторська майстерність.
У школі Валентин разом із однокласниками створив Шкільний театр естрадних мініатюр — ШТЕМ. Колектив виступав у рідному місті та навіть у Дніпрі. Ці перші аплодисменти, сміх залу й відчуття єдності з партнерами по сцені назавжди залишилися в пам’яті. Батьки не чинили опору творчим поривам сина, хоча й не відразу зрозуміли, що з цього вийде. Їхня підтримка стала однією з найважливіших умов подальшого успіху.
Навчання в Києві: жертва заради мрії та майстерня Володимира Судіна
Після школи постало питання про вищу освіту. У Жовтих Водах не було театрального коледжу, тому Валентин обрав Київський університет театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Конкурс був високим, бюджетне місце не дісталося, і батьки ухвалили непросте рішення — продати квартиру в рідному місті, щоб оплатити навчання сина. Цей вчинок досі згадується актором із глибокою вдячністю.
У майстерні заслуженого діяча мистецтв України Володимира Судіна Валентин опанував основи професії. Навчання поєднувало класичні техніки з сучасними підходами до ролі. Уже тоді він відчував себе насамперед театральним актором — сценічний простір давав більше свободи для тривалого проживання образу, ніж короткі знімальні дні. Закінчивши університет у 2004 році, молодий артист отримав запрошення до Київського театру юного глядача на Липках.
Театральна кар’єра: від дитячих казок до «Довершеного Чарлі» — 300 вистав однієї ролі
У ТЮЗі на Липках Валентин Томусяк зіграв десятки різноманітних ролей. Серед них — Лукаш у «Лісовій пісні» Лесі Українки, Вакула в «Ночі перед Різдвом», Люсиндо у «Влюбленій видумщиці», Грач у «Кошкиному домі». Кожна вистава вимагала іншого тембру голосу, пластики й емоційного настрою. Дитяча аудиторія навчала щирості та безпосередності, а класичні тексти — точності й глибини.
Пізніше актор співпрацював із Театром «Сузір’я». Саме там народилася роль, яку він сам називає своєю театральною «вишкою» — Чарлі в постановці «Довершений Чарлі» за мотивами роману «Квіти для Елджернона». Понад дванадцять років і більше трьохсот вистав. Кожного разу перед виходом на сцену актор відчував, ніби летить у прірву — настільки сильним було емоційне навантаження ролі людини, яка переживає трансформацію свідомості. Цей досвід назавжди змінив уявлення Валентина про те, що таке справжня акторська віддача.
З 2024 року Валентин Томусяк — актор Київського академічного театру на Подолі. Тут він грає Кирила у комедії «Замовляю любов». Повернення до стаціонарного театру стало для нього ковтком свіжого повітря після років інтенсивних зйомок.
Прорив у серіалах: «Тільки кохання», «Бессмертник» та амплуа, що завоювало глядачів
Дебют у кіно відбувся ще 2004 року — епізод у «Небі в горошок». Перші головні ролі прийшли в короткометражках і невеликих проєктах. Справжній прорив стався 2010-го: 100-серійна мелодрама «Тільки кохання», де Валентин зіграв Павла. Серіал, адаптований з румунського формату, став одним із найпопулярніших на пострадянському просторі. Образ надійного, чесного й трохи романтичного чоловіка надовго закріпився за актором.
У наступні роки Валентин Томусяк з’явився в десятках проєктів. Головна роль Ігоря Паніна в «Бессмертнику» (2015), робота в «Второму диханні», «Сказці старого мельника», «Кріпосній», «Нічого не трапляється двічі», «Нарисуй мені маму». Багато з цих серіалів — мелодрами та драми, де його герої проходять через випробування коханням, зрадою, втратами й знаходять сили рухатися далі. Глядачі цінували в ньому природність, відсутність надмірної театральності на екрані та вміння бути «своїм» навіть у найскладніших обставинах.
Останні роки принесли нові грані. У детективному серіалі «Реванш» (2024) актор зіграв продажного слідчого — людину з моральним вибором, яка виправдовує свої дії обставинами. У «Містер і місіс Малишки» (прем’єра восени 2024 на «2+2») — головну роль слідчого Олександра, де поєднуються іронія, гумор і напружений сюжет.
Особисте життя: зустріч на знімальному майданчику, весілля та випробування, які зміцнили союз
З 2015 року Валентин Томусяк перебуває у стосунках з акторкою та моделлю Катериною Тишкевич. Вони познайомилися на майданчику серіалу «Бессмертник». Спільна робота, схожі цінності та взаємна підтримка швидко переросли в глибоке почуття. 7 лютого 2019 року пара офіційно одружилася. Весільну подорож провели в Таїланді.
Подружжя разом пережило непрості роки. Катерина понад десять років бореться з хронічними головними болями. У 2023 році ситуація загострилася настільки, що акторка потрапила до реанімації. Валентин залишав зйомки, щоб бути поруч, організовував лікування, підтримував фінансово. Сьогодні Катерина почувається краще, проходить фінальний етап терапії та навіть веде Telegram-канал, де ділиться досвідом і допомагає іншим людям з подібними проблемами. Подружжя відкрито говорить про те, що мріє про дітей, щойно здоров’я Катерини дозволить.
Цікаві факти про Валентина Томусяка
- Батьки продали квартиру в Жовтих Водах, щоб оплатити навчання сина в Києві — рішення, яке Валентин досі згадує з особливою вдячністю.
- Одна з найулюбленіших театральних робіт — роль Чарлі в «Довершеному Чарлі». Понад 300 вистав за 12 років.
- Актор зізнається: грати негативних персонажів цікавіше, бо «там є що грати, є фарби, якими ти можеш малювати свого героя».
- У 2021 році СБУ помилково внесла його до «чорного списку» за участь у фільмі, в якому він ніколи не знімався.
- Зріст актора — 183 см. Друзі та дружина порівнюють його характер із «великим добрим собакою» — спокійним, відданим і трохи флегматичним.
- Під час пандемії та на початку повномасштабного вторгнення Валентин пробував себе в криптовалюті, таксі та навіть викладанні, щоб забезпечити родину.
Сучасний етап: баланс між серіалами, театром і життям
Сьогодні Валентин Томусяк поєднує зйомки в серіалах із роботою в Театрі на Подолі та співпрацею з Театром «Сузір’я». Він не приховує: інтенсивний графік серіалів виснажує внутрішні ресурси, і саме театр повертає відчуття повноцінної творчості. У 2024–2025 роках актор знявся в «Реванші», «Містер і місіс Малишки», «Сімейному консультанті» та з’явився в проєкті «Слідча».
Його погляд на професію залишається чесним і зрілим. Позитивні герої часто схожі на нього самого — спокійні, надійні, трохи «білі та пухнасті». Але саме складні, суперечливі персонажі дають можливість розкритися по-справжньому. Актор не планує зупинятися: попереду нові вистави, нові серіали та, можливо, повернення до теми батьківства, про яку подружжя мріє вже кілька років.
Історія Валентина Томусяка — це не тільки про ролі та прем’єри. Це історія людини, яка вміє зберігати внутрішню цілісність у найрізноманітніших обставинах: від маленького міста до столичних сцен, від перших аматорських мініатюр до сотень годин на знімальних майданчиках. І саме ця цілісність робить його гру такою переконливою для глядачів і такою цінною для українського театру й кіно.