Володимир Степанович Алексєєв, генерал-лейтенант і перший заступник начальника Головного розвідувального управління Генштабу ЗС РФ з 2011 року, народився 24 квітня 1961-го в тихому селі Голодьки на Вінниччині. Ця людина, яка виросла серед українських полів, стала одним із найвпливовіших архітекторів російської агресії, відповідаючи за розвідувальне забезпечення ракетних ударів по цивільних об’єктах, організацію фейкових референдумів на окупованих територіях і координацію операцій, що коштували тисяч життів. У лютому 2026-го в Москві на нього вчинили замах – кілька пострілів у спину в під’їзді будинку на Волоколамському шосе, але генерал вижив після операції, вийшов із коми і продовжує залишатися тінню за лаштунками кремлівських рішень.
Його кар’єра – це класичний злет радянського десантника, що перетворився на стратега гібридної війни. Алексєєв закінчив Рязанське вище повітряно-десантне командне училище імені Маргелова в 1984-му, швидко піднявся до керівництва розвідувальними управліннями Московського та Далекосхідного округів, а згодом очолив 14-те управління ГРУ. Сьогодні він – ключовий гравець, якого українська розвідка називає безпосереднім куратором ударів по енергетиці, лікарнях і школах. Народжений в Україні, він обрав шлях, що перетворив рідну землю на мішень, і саме ця суперечність робить його постать особливо болісною для кожного, хто пам’ятає, як виглядає справжня зрада коріння.
Після замаху 6 лютого 2026 року, коли нападник зник, а підозрюваних – Любомира Корбу та Віктора Васіна – затримали в Дубаї та Москві, історія генерала Олексієва спалахнула з новою силою. Росія звинувачує Україну, Київ категорично відкидає причетність, а сам генерал, за даними, зустрічався в той момент із пропагандисткою. Цей інцидент лише підкреслив, наскільки глибоко він занурений у конфлікти, від Сирії до гібридних атак на демократії світу.
Ранні роки в Голодьках: коріння, яке не втримало
Село Голодьки Хмільницького району завжди було скромним, з типовими українськими хатами, садами і людьми, що працювали на землі. Тут 1961-го народився Володя Алексєєв – хлопець, який закінчив місцеву школу і, як багато його ровесників, мріяв про велике життя. Після школи він поїхав до Рязані, де 1984-го став випускником легендарного десантного училища. Цей крок визначив усе: замість повернення додому – служба в радянській, а потім російській армії. Служба в спецназі, перші призначення в розвідці – все це формувало характер жорсткого, розрахункового офіцера, здатного оперувати в тіні.
Однокласники та сусіди досі пам’ятають спокійного, спортивного хлопця, але після 2014-го і особливо 2022-го розмови в селі стали гіркими. Хтось згадує, як він приїздив рідко, хтось шепоче про «зраду», а хтось просто зітхає: «Хто б міг подумати, що наш Володька…» Ця емоційна прірва між дитинством серед вишень і роллю в плануванні ударів по Харкову чи Херсону робить біографію генерала справжнім дзеркалом розколу пострадянського світу. Він не просто служив – він будував систему, де розвідка стала зброєю масового впливу.
Перехід від десантника до розвідника відбувся природно: спочатку начальником розвідуправління в Москві, потім на Далекому Сході. Ці посади дали йому досвід координації агентури, аналізу загроз і підготовки операцій у різних кліматах і культурах. До 2011-го Алексєєв уже керував 14-м управлінням ГРУ – підрозділом, що спеціалізується на стратегічній розвідці, кіберопераціях і «активних заходах». Саме тут сформувався його стиль: холодний розрахунок, комбінація сили та обману.
Підйом у ГРУ: від округів до кремлівського Олімпу
2011 рік став переломним – призначення начальником штабу, першим заступником начальника ГРУ. Під керівництвом Ігоря Сергуна (до 2016-го) структура активно працювала над анексією Криму, а Алексєєв брав участь у розробці операцій, що змінили карту Європи. Його стиль – глибока агентурна мережа, кібератаки та психологічний тиск – став візитівкою сучасного ГРУ.
Генерал координував не тільки військову розвідку, але й гібридні кампанії. Під його впливом формувалися бригади найманців, проводилися операції з дискредитації опонентів. Один із яскравих прикладів – робота під час заколоту «Вагнера» 2023-го: Алексєєв публічно звертався до бойовиків з вимогою скласти зброю, називаючи дії Пригожина ударом по країні. За свідченнями, він навіть зустрічався з Пригожиним у Ростові і віддавав жорсткі накази. Цей епізод показав його як людину системи, готову захищати вертикаль будь-якою ціною.
Його вплив поширювався далеко за межі України. У 2016-му Алексєєва внесли до санкцій США саме за кібератаки на Демократичний національний комітет і спроби втручання у вибори. ЄС додав його до списку за причетність до отруєння Скрипалів «Новачком» у 2018-му. Канада, Британія, Україна – усі визнали його загрозою. Але в Росії це лише додавало зірок: закритим указом 2017-го він став Героєм РФ за Сирію.
| Період | Посада | Ключові події та роль |
|---|---|---|
| 1984–2000-ті | Начальник розвідуправлінь округів | Формування агентури, досвід у різних регіонах |
| До 2011 | Начальник 14-го управління ГРУ | Стратегічна розвідка, підготовка до великих операцій |
| 2011–сьогодення | Перший заступник начальника ГРУ | Сирія, Україна 2022, вибори США, «Вагнер» |
Дані таблиці зібрано з відкритих джерел, включаючи офіційні біографії та заяви українських спецслужб.
Така кар’єра не буває без особистих деталей: за інформацією ГУР МОУ, генерал володіє елітною нерухомістю в Москві та Реутові, люксовим Toyota Land Cruiser і має паспортні дані, що свідчать про глибоку інтеграцію в кремлівську еліту. Це не просто службовець – це людина, яка отримала все за лояльність.
Сирія та кров цивільних: ціна «Героя Росії»
Під час російської інтервенції в Сирію Алексєєв безпосередньо керував розвідкою груп військ. Операції, що супроводжувалися масовими бомбардуваннями, призвели до загибелі тисяч мирних жителів, зокрема дітей і жінок. Міжнародна спільнота кваліфікувала багато епізодів як воєнні злочини. Але в Москві 2017-го його нагородили зіркою Героя – закритим указом, без фанфар. Цей епізод став символом: за ефективність у знищенні платять найвищі почесті.
Він не тільки збирав дані – він планував, як зробити удари максимально руйнівними. ГРУ під його впливом координувало дії з авіацією та артилерії, ігноруючи цивільні квартали. Цей досвід пізніше застосували в Україні: ті самі методи – точне наведення, комбінація з пропагандою та запереченням злочинів.
Повномасштабна війна: від планування під Києвом до ракет по енергетиці
З перших днів 2022-го Алексєєв був у епіцентрі. За свідченнями екс-депутата Олега Царьова, вони разом перебували під Києвом, генерал планував операції і допомагав у «особистих справах». Він відповідає за збір даних для ракетних і авіаційних ударів, включно з цивільними об’єктами, за організацію «референдумів» у Херсоні та інших регіонах. Саме під його кураторством формувалася легітимізація окупації.
Генерал також пов’язаний із бригадою «Еспаньола», яку пізніше розформували через наркоторгівлю та злочини, і з «Вагнером» ще з 2014-го. Він видавав накази на ліквідацію неугодних командирів, а під час заколоту 2023-го відкрито виступив проти бунту. Його руки – на багатьох ключових подіях: від спроб захоплення Києва до виснажливих обстрілів енергосистеми взимку.
Цей шлях перетворив уродженця мирного села на фігуру, яку українці сприймають як втілення зради. Кожна ракета, координати якої проходили через ГРУ, несла частку його відповідальності. І саме тому кожна перемога ППО над такими ударами відчувається як маленька відплата.
Замах у Москві 2026-го: деталі, підозрювані та хвилі наслідків
Ранок 6 лютого 2026-го. Під’їзд на Волоколамському шосе. Кілька пострілів у спину – генерал падає, нападник тікає. Алексєєва госпіталізували у важкому стані, зробили операцію, ввели в кому, але він вийшов із неї і, за російськими джерелами, загрози життю немає. Підозрювані – 66-річний Любомир Корба (родом з України, маршрут через Молдову, Грузію) та Віктор Васін, пов’язаний із компанією, що виробляє засоби стеження для силовиків. Росія традиційно вказує на СБУ, Київ заперечує і наголошує: це внутрішні розбірки.
Інцидент стався, ймовірно, під час зустрічі з коханкою – воєнкоркою Іриною Куксенковою. Це додало пікантності: навіть у тіні війни особисте життя генерала виявилося під прицілом. Наслідки – посилення охорони топ-генералів, нові теорії змови і ще більша ізоляція кремлівської верхівки.
Реакції в рідному селі та українському суспільстві: біль і осуд
У Голодьках новини про замах сприйняли по-різному. Хтось зітхнув з полегшенням, хтось згадував шкільні роки з сумом. Українські ЗМІ передають слова земляків: «Вчився з нами, а пішов по трупах». Це не просто новина – це колективна травма нації, коли свій стає ворогом. У соцмережах і розмовах лунає обурення: як людина з української крові може наводити ракети на рідні міста?
Ця історія змушує задуматися про механізми пропаганди та кар’єрного вибору, що руйнують ідентичність. Алексєєв – не виняток, а приклад того, як система ламає людей, але вибір завжди залишається за людиною.
Цікаві факти про генерала Олексієва
- Він володіє елітним авто Toyota Land Cruiser 2018 року та квартирами вартістю в десятки мільйонів рублів – типовий «успіх» кремлівського генерала, підтверджений даними української розвідки.
- Брав участь у переговорах щодо зернової угоди 2022-го як представник РФ – ще один приклад, як розвідник стає дипломатом, коли треба.
- Під час служби під Сергуном ГРУ активно розробляло кримську операцію – Алексєєв був у центрі тих подій.
- Його згадують як куратора «Вагнера» ще з 2014-го, а також бригади «Еспаньола», яку розформували через скандали з наркотиками та крадіжками.
- Незважаючи на українське коріння, паспорт і реєстрацію він має виключно російські, а в селі рідко з’являвся після 90-х.
Ці деталі роблять портрет живішим і страшнішим водночас – звичайна людина, що обрала темний бік.
Санкції, нагороди та спадщина: чому його ім’я залишиться в історії
Список санкцій вражає: США (2016 – кібератаки), ЄС (2018 – «Новичок»), Україна, Канада, Британія (2022). Нагороди – Герой РФ, ордени за Сирію та інші операції. Але справжня спадщина – це тисячі зруйнованих доль. Генерал Олексіїв уособлює систему, де розвідка служить не захисту, а агресії.
Його приклад показує, як один вибір у юності – поїхати в Рязань замість залишитися – може перетворити людину на символ зради. Сьогодні, після замаху, він продовжує роботу в тіні, але світ уже бачить: такі фігури не вічні. Кожна українська перемога – це удар по їхніх планах, кожна санкція – обмеження їхньої сили.
Історія генерала Олексієва ще не завершена. Він залишається в гру, планує, координує. Але кожна ракета, яку збивають, кожне село, що тримається, нагадує: коріння пам’ятає, а справедливість має довгу пам’ять. Його шлях від Голодьок до московських кабінетів – це урок для цілих поколінь про ціну лояльності та силу вибору.