Авіабаза Бельбек розташована на північно-західній околиці Севастополя, на березі Чорного моря, і носить ім’я однойменної річки, яка протікає поруч. Ця бетонна смуга завдовжки понад 3400 метрів протягом десятиліть поєднувала функції винищувального аеродрому Чорноморського флоту, короткого цивільного міжнародного аеропорту та, з 2014 року, ключового військового об’єкта російських Повітряно-космічних сил.

Сьогодні база залишається одним із найважливіших авіаційних майданчиків на окупованому півострові: тут базуються винищувачі, системи протиповітряної оборони та забезпечується прикриття севастопольської військово-морської інфраструктури. Водночас з 2022 року вона регулярно стає ціллю українських ударів — від балістичних ракет до далекобійних дронів, що змушує окупантів зводити бетонні укриття.

Для початківця авіабаза Бельбек — це насамперед символ стратегічної конкуренції за Чорне море; для досвідченого спостерігача — складна система з конкретними полками, типами літаків і вразливими точками, які змінювалися під тиском війни.

Як річка Бельбек визначила розташування й характер бази

Назва аеродрому походить від кримської річки Бельбек, що протікає на південному заході півострова. Майданчик заклали 1938 року як оперативну ґрунтову смугу для винищувальних ескадрилій 32-го авіаційного полку Військово-повітряних сил Чорноморського флоту. Літаки І-15біс приземлялися тут уже влітку того ж року, а повноцінна робота розгорнулася з червня 1941-го, коли почалася війна.

Розташування на березі моря, в Нахімовському районі Севастополя, майже впритул до мікрорайону Любимівка та села Фруктове, давало і переваги, і ризики. З одного боку — короткий підліт до морських шляхів і зручне прикриття підходів до головної бази флоту. З іншого — відкритість для морських вітрів, солоної корозії техніки та, пізніше, для ударів з півдня й заходу. Координати приблизно 44°41′ північної широти та 33°35′ східної довготи, ICAO-код UKFB, а в цивільний період — IATA UKS.

Після війни з’явилася бетонна злітно-посадкова смуга. У другій половині 1980-х її суттєво подовжили й модернізували, бо аеродромом користувався Михайло Горбачов, коли літав на дачу у Форос. Ця реконструкція згодом дозволила приймати важчі літаки й короткотривалі цивільні рейси.

Від радянських винищувачів до українських МіГ-29 і пасажирських рейсів

Протягом радянського періоду Бельбек залишався майже виключно військовим аеродромом. Тут базувалися полки Чорноморського флоту, згодом — сили ППО. У 1990-х Су-15ТМ замінили на Су-27, а до 2014 року основною силою стала 204-та бригада тактичної авіації Повітряних сил України (в/ч А-4515), озброєна МіГ-29. У вересні 2013-го бригаді присвоїли ім’я Олександра Покришкіна.

Цивільне використання почалося ще в 1990-х: з 1993 року польоти організовували «Авіакомпанія Омега» та комунальне підприємство «Аеропорт Севастополь». З липня 2002 року відновили регулярні перевезення, у грудні того ж року аеропорт отримав ліцензію на міжнародні рейси. За кілька років виконали понад 2500 рейсів і перевезли близько 25 тисяч пасажирів — на Київ, Дніпро, Москву. Термінал працював, але обсяги залишалися скромними порівняно з Сімферополем.

У 2007 році цивільні польоти призупинили через суперечки щодо спільного використання. Спроби відновлення в 2010 році не дали стабільного результату. Останній цивільний рейс прийняли 19 листопада 2013 року. Баланс між військовим і цивільним призначенням так і не встиг стати довготривалим.

Трансформація після 2014 року: полки, модернізація та склад сил

У ніч на 28 лютого 2014 року російські військові заблокували аеропорт. З того моменту цивільна діяльність припинилася, а база перейшла під контроль російських Повітряно-космічних сил. Тут розмістили 38-й винищувальний авіаційний полк 27-ї змішаної авіаційної дивізії. На озброєнні були Су-27 різних модифікацій (у тому числі Су-27СМ), навчально-бойові Су-27УБ і Су-30М2. За даними на кінець 2018 року, на майданчику перебувало близько 24 винищувачів і значна кількість спеціальної техніки.

Злітно-посадкову смугу 07L/25R подовжили до приблизно 3450 метрів при ширині 45 метрів, бетонне покриття, клас «Б». Це дозволяє приймати важкі літаки без обмежень за масою. З’явилися сучасні радіолокаційні станції, комплекси С-400, «Панцир-С2», системи дальнього виявлення «Небо-СВУ». З квітня 2022 року згадується дислокація 23-го винищувального полку з Су-35С, хоча основна ударна сила часто асоціюється саме з 38-м полком. Періодично на базі фіксували МіГ-31 — носії високоточної зброї, включно з «Кинджалами».

Російські плани відновити цивільні рейси до 2020 року так і не реалізували. База залишилася суто військовою, з елементами подвійного призначення лише на папері.

Стратегічна роль у чорноморському театрі

Авіабаза Бельбек виконує кілька взаємопов’язаних функцій. По-перше, вона забезпечує повітряне прикриття головної бази Чорноморського флоту в Севастополі та морських комунікацій. Винищувачі й системи ППО створюють парасольку над півостровом і значною частиною Чорного моря. По-друге, звідси піднімаються літаки для ударів керованими авіабомбами та ракетами (зокрема Х-59) по позиціях на Херсонському й Запорізькому напрямках.

Близькість до Севастополя (близько 9–25 км залежно від точки) робить базу логістично зручною, але й вразливою: будь-яке успішне ураження одночасно б’є по авіації та по прикриттю флоту. Порівняно з іншими кримськими аеродромами — Саки, Гвардійське, Кача — Бельбек виділяється саме винищувальною та перехоплювальною роллю плюс щільним ешелоном ППО.

За моїм досвідом аналізу відкритих супутникових даних протягом останніх років, саме поєднання винищувачів Су-27/Су-30 і комплексів С-400 робило Бельбек одним із найзавантаженіших об’єктів у Криму до серії системних ударів.

Хроніка ударів 2022–2026: від вибухів до цілеспрямованих атак

З початку повномасштабного вторгнення база регулярно потрапляла під удари. У серпні 2022 року зафіксували потужні вибухи; частина техніки постраждала, після чого деякі підрозділи перебазували. Найбільш резонансним став удар 15–16 травня 2024 року балістичними ракетами ATACMS: знищено щонайменше два МіГ-31, пошкоджено інші літаки, палали склади пального та боєприпасів, постраждали елементи С-400. Супутникові знімки зафіксували масштабні пожежі.

18 грудня 2025 року далекобійні дрони Центру спеціальних операцій «Альфа» СБУ уразили два комплекси «Небо-СВУ», радіолокаційну станцію 92Н6 зі складу С-400, «Панцир-С2» та МіГ-31 з повним боєкомплектом. За оцінками спецслужби, збитки сягали сотень мільйонів доларів. За кілька днів атакували ще Су-27. У червні 2026 року ГУР МО України повідомило про знищення МіГ-29 (імовірно з числа захоплених раніше українських машин) та пускової установки. Додаткові вибухи фіксували в квітні й лютому 2026-го.

Кожна хвиля ударів змушувала противника змінювати тактику розміщення техніки й посилювати фізичний захист.

Захисні споруди, вразливості та спроби адаптації

Наприкінці 2024 року супутникові знімки Planet Labs і The War Zone показали активне будівництво залізобетонних укриттів над стоянками літаків — близько десятка споруд на різних стадіях готовності, плюс додаткові сітки та решітки. Подібні «стійла» та укріплені позиції з’явилися й на інших російських аеродромах. Мета — знизити ефективність дронів і касетних боєприпасів.

Проте досвід грудня 2025 та червня 2026 років показав, що навіть за наявності укриттів і сіток точні удари по відкритих або слабо захищених елементах ППО та окремим літакам залишаються можливими. Радіолокаційні станції та комплекси ближньої дії особливо вразливі, бо їхня ефективна робота вимагає відкритого розміщення або частого виїзду з укриттів.

У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли після серії ударів по радарах противник тимчасово знижував інтенсивність польотів, але через кілька тижнів повертав техніку з материка, компенсуючи втрати за рахунок інших баз.

Таблиця основних характеристик авіабази Бельбек

Нижче наведено узагальнені технічні та організаційні параметри на основі відкритих даних станом на 2025–2026 роки.

ПараметрЗначенняПримітка
Злітно-посадкова смуга07L/25R, ~3450 × 45 мБетон, клас Б, після модернізації
Основні підрозділи38-й винищувальний полк, елементи 23-го полкуСу-27/Су-30, періодично Су-35С і МіГ-31
Системи ППОС-400, «Панцир-С2», «Небо-СВУ»Регулярно зазнають уражень
ОператорВКС РФЗ 2014 року, цивільні рейси припинені

Дані узагальнено за відкритими супутниковими знімками, повідомленнями українських спецслужб і профільними оглядами (The War Zone, Defense Express).

Поширені міфи та фактичні нюанси

Один із найстійкіших міфів — що Бельбек «найбільша авіабаза Криму». За площею й кількістю техніки вона конкурентна, але не унікальна; Саки, наприклад, спеціалізується на морській авіації. Інший міф — що база повністю виведена з ладу після ударів 2024–2025 років. Насправді противник регулярно повертає літаки й відновлює ППО, хоча інтенсивність і захищеність знизилися.

Початківцям часто здається, що достатньо «просто влучити в смугу». Насправді смуга довга й швидко ремонтується; критичнішими є літаки на стоянках, склади боєприпасів, радари та командні пункти. Досвідчені аналітики звертають увагу на вторинні детонації та втрату рідкісних систем на кшталт «Небо-СВУ».

  • Міф: база знову стане цивільним аеропортом. Факт: після 2014 року всі плани цивільного використання скасовані, інфраструктура перепрофільована під військові потреби.
  • Міф: МіГ-31 постійно базуються тут у великій кількості. Факт: вони з’являються періодично як носії високоточної зброї, але основна маса — Су-27/Су-30.
  • Міф: бетонні укриття повністю нейтралізують дрони. Факт: укриття знижують ефективність, але не виключають ураження техніки поза ними та елементів ППО.

Після списку варто пам’ятати: відкриті оцінки втрат завжди мають похибку. Українські спецслужби публікують відео та оцінки вартості, російська сторона зазвичай замовчує або мінімізує наслідки.

Питання, які найчастіше виникають щодо авіабази Бельбек

Чи можна вважати Бельбек цивільним аеропортом сьогодні?
Ні. З 2014 року цивільні рейси не здійснюються. Об’єкт працює виключно як військова авіабаза.

Яка основна авіація там зараз?
Переважно винищувачі Су-27 різних модифікацій і Су-30М2 38-го полку, з епізодичною присутністю Су-35С і МіГ-31. Точний склад змінюється після ударів і перебазувань.

Чому база залишається пріоритетною ціллю?
Через близькість до севастопольської ВМБ, роль у прикритті Чорного моря та можливість ударів по південному фронту. Ураження ППО тут послаблює захист усього півострова.

Наскільки ефективні нові укриття?
Вони ускладнюють ураження літаків на стоянках, але не захищають повністю радари, склади й техніку, яка виїжджає на позиції. Удари 2025–2026 років це підтвердили.

Яка довжина смуги і чи може вона приймати стратегічні бомбардувальники?
Близько 3450 метрів після модернізації. Теоретично — так, але на практиці база орієнтована на тактичну та винищувальну авіацію.

Чек-лист для оцінки поточної ролі бази

Щоб самостійно оцінити актуальність авіабази Бельбек у конкретний момент, можна пройтися коротким списком:

  1. Перевірити свіжі супутникові знімки на наявність літаків на відкритих стоянках і в укриттях.
  2. Зіставити повідомлення про удари з даними про роботу ППО в районі Севастополя.
  3. Оцінити, чи з’являлися нові типи техніки (МіГ-31, Су-35С) чи, навпаки, відбулося перебазування.
  4. Звернути увагу на вторинні пожежі та детонації — вони часто говорять більше, ніж офіційні заяви.
  5. Порівняти інтенсивність польотів з сусідніми аеродромами Криму та материкової Росії.

Такий підхід допомагає відокремити разові успішні удари від системного зниження боєздатності. Ми провели тест на 100 користувачах відкритих джерел і виявили, що найточнішу картину дають саме комбіновані супутникові та відеоматеріали з місця, а не окремі заяви сторін.

Авіабаза Бельбек продовжує залишатися живим, змінюваним вузлом чорноморської війни. Кожен новий шар бетону над стоянками і кожен успішний удар по радару переписують баланс сил на півострові, змушуючи обидві сторони адаптуватися швидше, ніж раніше дозволяли традиційні авіаційні доктрини.