За останнє десятиліття українська мапа суттєво змінилася. Десятки міст позбулися радянських і імперських назв і повернули історичні або отримали нові, ближчі до української ідентичності. Дніпропетровськ став Дніпром, Кіровоград — Кропивницьким, Артемівськ — Бахмутом, а Новомосковськ у 2024 році отримав назву Самар.
Ці зміни — частина двох великих хвиль: декомунізації 2015–2016 років і деколонізації після 2022-го. Вони торкнулися не лише обласних центрів, а й сотень сіл, селищ і вулиць. Назви перестали бути просто словами на табличках — вони стали маркерами пам’яті та вибору.
Сьогодні, у 2026 році, процес майже завершений, але окремі уточнення ще тривають. Розуміти старі й нові назви важливо і для повсякденного життя, і для читання історії, і для орієнтації на карті.
Дві хвилі перейменувань: від Леніна до імперських символів
Перша велика хвиля розпочалася після ухвалення декомунізаційних законів 2015 року. До 2016–2017 років перейменували 987 населених пунктів, серед них понад 30 міст. Головна мета — прибрати імена комуністичних діячів, назви на честь революції, комсомолу, червоних символів.
Друга хвиля набрала силу після повномасштабного вторгнення. Закон про деколонізацію 2023 року розширив перелік заборонених символів на російську імперську спадщину. У 2024 році Верховна Рада затвердила нові назви для сотень населених пунктів, серед яких кілька міст. Процес торкнувся не лише «червоних» назв, а й тих, що відсилали до російських імператорів, генералів чи географічних назв імперського походження.
Обидві хвилі мали спільну логіку: повернути історичну справедливість там, де це можливо, або створити нові нейтральні чи національно орієнтовані назви там, де старих українських варіантів не збереглося.
Найвідоміші зміни назв міст
Деякі перейменування стали символічними для всієї країни. Дніпропетровськ у 2016 році став просто Дніпром — коротко, чітко і без радянського суфікса. Кіровоград отримав ім’я Кропивницький на честь українського театрального діяча Марка Кропивницького. Артемівськ повернув давню назву Бахмут, пов’язану з річкою Бахмуткою.
На сході зміни були особливо помітними. Дзержинськ став Торецьком (від річки Кривий Торець), Красноармійськ — Покровськом, Димитров — Мирноградом. На Дніпропетровщині Дніпродзержинськ повернувся до Кам’янського, а Орджонікідзе — до Покрова.
| Стара назва | Нова назва | Рік | Область |
|---|---|---|---|
| Дніпропетровськ | Дніпро | 2016 | Дніпропетровська |
| Кіровоград | Кропивницький | 2016 | Кіровоградська |
| Артемівськ | Бахмут | 2016 | Донецька |
| Дніпродзержинськ | Кам’янське | 2016 | Дніпропетровська |
| Новомосковськ | Самар | 2024 | Дніпропетровська |
| Красноград | Берестин | 2024 | Харківська |
| Червоноград | Шептицький | 2024 | Львівська |
| Новоград-Волинський | Звягель | 2022 | Житомирська |
Список не повний — перейменувань було значно більше, особливо серед менших міст і селищ. Дані базуються на рішеннях Верховної Ради та матеріалах Українського інституту національної пам’яті.
Як обирали нові назви
У більшості випадків громадам пропонували повернути історичну назву, якщо вона існувала до радянського періоду. Бахмут, Кам’янське, Олешки, Звягель — приклади саме такого підходу. Коли історичної назви не було або вона вже використовувалася, шукали географічні орієнтири (річки, місцевість) або імена українських діячів.
Іноді процес був бурхливим. У Кропивницькому довго дискутували між кількома варіантами. У деяких містах місцеві ради пропонували одні назви, а парламент затверджував інші. Були випадки, коли перейменування відкладали через відсутність консенсусу.
За моїм досвідом спілкування з людьми з різних регіонів, найскладніше звикали до нових назв саме старші покоління. Молодь сприймала зміни швидше, особливо коли нова назва звучала природно українською.
Що змінилось у повсякденні
Перейменування торкнулося не лише табличок. Довелося оновлювати документи, карти, вивіски, навігатори, розклади транспорту. Бізнес змінював адреси в реєстрах. Школярі вчили нові назви в підручниках. Для переселенців і військових орієнтація за старими назвами іноді створювала плутанину, особливо на сході.
Водночас багато хто відчував полегшення. Назва переставала носити ідеологічний вантаж. Місто ніби отримувало право говорити від власного імені, а не від імені чужої системи.
Поширені помилки та міфи
- Думати, що всі старі назви «погані», а нові — автоматично кращі. Іноді історична назва була складнішою або менш милозвучною, але все одно поверталася.
- Вважати, що процес уже повністю завершений. Окремі населені пункти та вулиці все ще можуть змінювати назви.
- Плутати декомунізацію з деколонізацією. Перша прибирала радянські символи, друга — імперські та російські.
- Орієнтуватися лише на старі карти чи радянські довідники — вони вже не відповідають реальності.
Як перевірити актуальну назву
Найпростіший спосіб — офіційні реєстри та карти державного кадастру. Google Maps і українські навігатори вже відображають більшість нових назв. Якщо потрібно для документів, варто звірятися з постановами Верховної Ради або сайтами місцевих рад.
Для історичних досліджень корисно знати обидві назви — стару і нову. Це допомагає читати джерела різних періодів без плутанини.
Питання, які часто виникають
Чому Дніпропетровськ став саме Дніпром, а не іншою назвою?
Коротка назва від річки виявилася найбільш прийнятною для громади і парламенту.
Чи всі міста з «червоними» назвами перейменували?
Більшість — так. Окремі випадки ще можуть бути в процесі або мати особливості через окупацію.
Що робити, якщо в документах стара назва?
Для більшості побутових ситуацій достатньо нової. Для офіційних змін — звертатися до відповідних органів з постановою про перейменування.
Чи перейменовували обласні центри крім Дніпра і Кропивницького?
Ні, інших обласних центрів у рамках цих хвиль не змінювали.
Старі та нові назви міст України — це жива історія, записана на карті. Кожна зміна несе в собі рішення громади, парламенту і часу. Сьогодні, дивлячись на табличку «Бахмут» чи «Самар», можна побачити не просто слово, а шлях, який пройшла країна за останні роки. І цей шлях ще триває в дрібних уточненнях і звиканні людей до нових звучань.