«Іскандер-М» — це російський оперативно-тактичний ракетний комплекс з балістичними ракетами 9М723. Офіційна максимальна дальність ураження становить 500 км, стартова маса ракети близько 3800 кг, а бойова частина важить від 480 до 700 кг залежно від типу.
Комплекс призначений для ураження цілей на оперативній глибині. Ракета розвиває високу швидкість і виконує маневри на траєкторії, що ускладнює її перехоплення системами протиракетної оборони.
Основні технічні параметри
Ракета 9М723 має довжину близько 7,3 метра і діаметр корпусу 0,92 метра. Стартова маса коливається в межах 3800–4020 кг. Двигун — одноступеневий твердопаливний. Максимальна швидкість на активній ділянці сягає 2100–2600 м/с (приблизно Mach 6–7), а на кінцевій ділянці знижується до 700–800 м/с.
Офіційна дальність стрільби — від 50 до 500 км. За оцінками експертів, при використанні полегшеної бойової частини або спеціальних зарядів дальність може збільшуватися. Висота польоту зазвичай становить від 6 до 50 км. Траєкторія квазібалістична з можливістю маневрування.
Точність характеризується круговим імовірним відхиленням. З інерціальною системою наведення воно становить 10–30 метрів, а з додатковою оптичною кореляційною головкою самонаведення — 5–7 метрів.
Типи бойових частин
Ракета може оснащуватися різними бойовими частинами. Серед них — осколково-фугасні, касетні, проникаючі (для ураження укріплених об’єктів) та термобаричні. Також комплекс здатен нести спеціальні (ядерні) боєзаряди потужністю, за відкритими оцінками, від 5 до 50 кілотонн.
Касетна бойова частина розкривається в повітрі і розсіює суббоєприпаси на певній площі. Осколково-фугасна призначена для точкових ударів по об’єктах інфраструктури чи техніці. Проникаюча версія здатна долати захищені укриття.
Вибір типу бойової частини залежить від характеру цілі. Маса бойової частини безпосередньо впливає на максимальну дальність польоту: легша головна частина дозволяє збільшити відстань.
Цікаві факти про комплекс
Пускова установка 9П78-1 на шасі МЗКТ-7930 перевозить дві ракети. Час підготовки до пуску з маршу становить близько 16 хвилин, а з положення готовності — значно менше. Інтервал між пусками двох ракет з однієї установки — близько однієї хвилини. Комплекс мобільний і може швидко змінювати позицію після стрільби.
Система наведення та особливості польоту
Основна система наведення — інерціальна, з корекцією за сигналами супутникової навігації (ГЛОНАСС). У деяких варіантах застосовується оптична головка самонаведення, яка порівнює зображення місцевості з еталонними даними на кінцевій ділянці.
Ракета здатна виконувати інтенсивні маневри з перевантаженнями до 20–30 g. Це відбувається як на початковому етапі, так і під час підльоту до цілі. Кінцева ділянка часто виконується майже вертикально, що зменшує час реакції систем протиповітряної оборони.
Завдяки комбінації високої швидкості, маневрування та заниженої траєкторії «Іскандер-М» вважається складним для перехоплення ціллю для багатьох сучасних комплексів ППО.
Порівняння з іншими варіантами комплексу
Окрім базової балістичної ракети 9М723, комплекс «Іскандер» може застосовувати крилаті ракети (варіант «Іскандер-К»). Експортна версія «Іскандер-Е» має обмежену дальність до 280 км відповідно до міжнародних режимів контролю.
Ось узагальнені характеристики основних варіантів за відкритими джерелами:
| Параметр | Іскандер-М (9М723) | Іскандер-Е |
|---|---|---|
| Дальність | до 500 км | до 280 км |
| Стартова маса | близько 3800 кг | подібна |
| Маса БЧ | 480–700 кг | близько 480 кг |
| Точність (КВО) | 5–7 м (з ГСН) | 30–70 м |
Інформація зібрана з відкритих джерел, зокрема матеріалів аналітичних центрів та енциклопедичних даних.
Характеристики «Іскандер-М» роблять його одним із найбільш обговорюваних оперативно-тактичних комплексів сучасності. Висока швидкість, маневровість і можливість застосування різних бойових частин визначають його місце в сучасних конфліктах, тоді як точні дані про окремі модифікації часто залишаються закритими.