Операція «Павутина» стала тією подією, яка за одну ніч перевернула уявлення про можливості сучасної асиметричної війни. 1 червня 2025 року Служба безпеки України завдала одночасного удару по кількох аеродромах глибоко в тилу Росії, використовуючи понад сто FPV-дронів, які місяцями непомітно доставляли на територію противника. За офіційними даними СБУ, внаслідок атаки було уражено 41 літак стратегічної авіації, включно з бомбардувальниками Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-160 та літаками дальнього радіолокаційного виявлення А-50. Незалежні аналітики та НАТО підтверджують знищення щонайменше 10–13 машин і пошкодження ще близько двох десятків, що становило суттєву частку боєготового флоту носіїв крилатих ракет.
Ця операція готувалася понад півтора року під особистим контролем президента Володимира Зеленського та безпосереднім керівництвом тодішнього голови СБУ Василя Малюка. Вона не лише завдала матеріальних збитків на оціночні сім мільярдів доларів, а й зруйнувала міф про недосяжність російських стратегічних об’єктів. Для багатьох українців «Павутина» стала символом винахідливості та наполегливості, а для військових експертів світу — підручником нової тактики ведення війни.
Як готували удар, який ніхто не чекав
Підготовка до операції «Павутина» тривала близько вісімнадцяти місяців і дев’яти днів у режимі абсолютної секретності. Учасники навіть не знали кінцевої мети завдання до самого останнього моменту. Дрони українського виробництва моделі «Оса» розбирали на частини, перевозили через кордон, а вже на території Росії збирали та ховали під дахами спеціально виготовлених дерев’яних модульних будиночків. Ці будиночки зовні нічим не відрізнялися від звичайних мобільних вагончиків, які регулярно возять вантажівками російськими трасами.
Ключову роль у логістиці відіграли агенти, які діяли всередині Росії, а також несвідомі місцеві водії вантажівок. Будиночки з дронами завантажували на платформи і розвозили до пунктів, розташованих у безпосередній близькості від аеродромів. Один із складів, звідки стартувала частина конвоїв, знаходився в Челябінській області. У визначений момент дахи будиночків відкривалися дистанційно, і 117 дронів злітали майже одночасно. Кожен апарат мав свого оператора, який керував ним через російські мобільні мережі 4G/LTE, а в разі втрати зв’язку вмикалася система штучного інтелекту, натренована на розпізнавання вразливих місць літаків.
Цікаво, що спочатку операцію планували на 9 травня, але довелося перенести через непередбачувану поведінку водіїв. Агенти, які займалися підготовкою на місці, встигли безпечно виїхати з Росії ще до початку атаки. Саме ця багатошарова конспірація дозволила зберегти елемент повної несподіванки.
Ніч, коли небо над Росією заповнили «оси»
У ніч на 1 червня 2025 року дрони піднялися в повітря майже одночасно над чотирма ключовими аеродромами: «Оленья» в Мурманській області, «Бєлая» в Іркутській, «Дягілєво» в Рязанській та «Іваново» в Івановській. П’ята ціль — аеродром «Українка» в Амурській області — не спрацювала через пожежу вантажівки на трасі. Оператори з території України наводили апарати на найбільш вразливі точки: паливні баки в крилах, двигуни, радари. На відео, які згодом оприлюднила СБУ, видно, як дрон сідає прямо на крило Ту-95МС, начиненого крилатими ракетами Х-101, і через секунду спалахує величезна вогняна куля.
Технічні рішення, застосовані в операції, заслуговують окремої уваги. Дрони використовували відкрите програмне забезпечення ArduPilot, яке дозволяє навігацію за інерціальними датчиками навіть при повному глушінні супутникових сигналів. Штучний інтелект був навчений розпізнавати силуети саме тих моделей літаків, які стояли на російських базах, зокрема на основі експонатів музею в Полтаві. Коли сигнал від оператора зникав через затримки чи перешкоди, дрон самостійно продовжував місію і підривав бойову частину в потрібній точці.
Російська сторона спочатку намагалася применшити масштаби. Місцеві жителі повідомляли про десятки вибухів, стовпи диму та пожежі, які гасили годинами. Лише згодом Міністерство оборони РФ визнало атаку, назвавши її «терактом», і заявило про «успішне відбиття» частини ударів. Насправді ж супутникові знімки Maxar та Planet Labs, а також відео з самих дронів показали зовсім іншу картину.
Що саме було уражено і які реальні втрати
За даними Служби безпеки України, під удар потрапили 41 літак, серед яких стратегічні бомбардувальники Ту-95МС, Ту-22М3, Ту-160, літаки А-50, а також транспортні Ан-12 та, ймовірно, Іл-78. Оцінка збитків сягнула семи мільярдів доларів. Незалежні джерела, зокрема аналітики НАТО та OSINT-спільнота, підтверджують більш стримані, але все одно вражаючі цифри: знищено щонайменше вісім Ту-95МС, сім–дванадцять Ту-22М3, два А-50 та один Ан-12.
Щоб краще зрозуміти географію та масштаб удару, варто поглянути на розподіл по аеродромах. Нижче наведена таблиця, складена на основі супутникових знімків, відео СБУ та оцінок незалежних експертів.
| Аеродром | Регіон | Підтверджені ураження | Особливості |
|---|---|---|---|
| Оленья | Мурманська область | 4 Ту-95МС, 1–2 Ту-22М3, 1 Ан-12 | Одна з ключових баз носіїв ядерної зброї |
| Бєлая | Іркутська область | 3–4 Ту-95МС, 6–7 Ту-22М3 | Найвіддаленіша ціль, понад 4000 км від кордону |
| Іваново | Івановська область | 2 А-50 | Критично важливі літаки раннього попередження |
| Дягілєво | Рязанська область | 0–3 Ту-22М3 | Менш підтверджені результати |
Дані таблиці базуються на матеріалах uk.wikipedia.org та аналітичних оцінках незалежних дослідників. Варто розуміти, що Росія досі приховує повну картину втрат, періодично підвозячи на згарища цілі літаки, щоб створити ілюзію менших збитків. Однак навіть підтверджених цифр достатньо, щоб говорити про втрату близько третини боєготових носіїв крилатих ракет на основних базах.
Наслідки, які відчуваються й досі
Вже за кілька днів після атаки Росія була змушена змінити тактику. 6 червня 2025 року для масованого удару по Україні залучили лише п’ять Ту-95 і два Ту-160 — значно менше, ніж зазвичай. Стратегічні бомбардувальники почали розпорошувати по віддалених аеродромах, будувати для них захисні укриття та посилювати охорону. Багато машин, які раніше стояли відкрито, тепер ховають під бетонними арками або вивозять далі на схід.
Станом на середину 2026 року Росія так і не змогла відновити втрачений потенціал. Ту-95МС і Ту-22М3 давно зняті з виробництва, а ремонт пошкоджених машин займає роки. Це змусило Кремль більше покладатися на Ту-160 і крилаті ракети морського базування. Психологічний ефект виявився не менш важливим: російське керівництво зрозуміло, що жоден об’єкт у глибокому тилу більше не є безпечним.
Для України операція стала потужним сигналом як власному суспільству, так і західним партнерам. Вона довела, що навіть при обмежених ресурсах можна завдавати ударів, які змінюють баланс сил. Василь Малюк пізніше підкреслював: «СБУ б’є і буде бити ворога навіть там, де він вважає себе недосяжним». Ці слова стали своєрідним девізом подальших дій служби.
Цікаві факти про операцію «Павутина»
Під час підготовки один із дахів будиночка випадково з’їхав під час транспортування. Водієві пояснили, що всередині «мисливські дрони для відстеження диких тварин» — і той спокійно поїхав далі. Один із вантажівок з дронами підпалили місцеві жителі, які побачили, як апарати починають злітати, і кидалися в них камінням та стріляли з мисливських рушниць. Операція охопила п’ять часових поясів одночасно — від Мурманська до Сибіру. Після атаки в Росії з’явилися меми про «українського Троянського коня», а Укрпошта випустила спеціальну марку, а Національний банк — пам’ятну монету. Деякі західні аналітики порівнювали удар із Перл-Гарбором для російської стратегічної авіації, хоча масштаби, звісно, різні.
Міжнародна реакція та значення для майбутнього
Світ відреагував на операцію «Павутина» з подивом і повагою. Високопоставлені представники НАТО назвали її найзначнішою атакою України на російські об’єкти з початку повномасштабного вторгнення. Європейські політики говорили про «переписування військової історії». Навіть тодішній президент США Дональд Трамп, за свідченнями очевидців, у приватних розмовах висловлював захоплення українською винахідливістю, хоча публічно закликав до переговорів.
З іншого боку, Росія звинуватила у допомозі британські спецслужби, хоча жодних доказів цього так і не надала. У січні 2026 року російський суд висунув звинувачення чотирьом водіям вантажівок, які, за версією слідства, «свідомо» доставили дрони. Захист наполягає, що чоловіки нічого не знали про вміст вантажу.
Операція «Павутина» назавжди змінила підхід до захисту стратегічних об’єктів у всьому світі. Військові аналітики в США, Китаї та Європі почали переглядати концепції охорони аеродромів. Тепер ніхто не може бути впевнений, що звичайна вантажівка з дерев’яним будиночком на кузові не несе смертельної загрози. Саме в цьому й полягає головна сила таких операцій — вони змушують противника витрачати величезні ресурси на захист усього і всюди.
Для звичайних українців «Павутина» стала джерелом гордості та надії. Вона показала, що навіть у найскладніших умовах можна знаходити нестандартні рішення і завдавати ворогу відчутних ударів. І хоча війна триває, ця історія вже увійшла в підручники як приклад того, як розум і наполегливість можуть переважити кількісну перевагу.