Припинення всіх форм дискримінації щодо жінок і дівчаток не лише забезпечує одне з базових прав людини, воно має також вирішальне значення для прискорення сталого розвитку [1]. Неодноразово було доведено, що розширення прав і можливостей жінок і дівчат справляє суттєвий позитивний вплив у всіх сферах і сприяє економічному зростанню та розвитку. Так, Світовий банк розглядає гендерну рівність як розумний підхід до економіки [2], Європейська комісія підкреслює, що економіка зростає, коли жінкам надають рівні можливості для оплачуваної роботи та доступ до засобів виробництва [3], експерти ООН підрахували, що інвестиції у програми розвитку доходних видів діяльності для жінок можуть повернути $7 за кожний вкладений долар [4], а за оцінками Глобального інституту МакКінзі (McKinsey Global Institute), завдяки подоланню гендерної нерівності до 2025 р. світовий ВВП може зрости на $12 трлн (таких значних результатів можна досягти, якщо поліпшити стан справ за 4 основними напрямами: рівність на робочому місці; базові послуги та розширення економічних можливостей; юридичний захист і політичний голос; фізична безпека) [5].

У сучасному світі спостерігається значний прогрес у досягненні гендерної рівності, розширенні прав та свобод жінок, визнанні їхньої ролі у спорті, бізнесі та житті суспільства в цілому. Сьогодні все більше жінок поповнюють ринок трудових ресурсів, займаються політикою, обіймають керівні посади, руйнуючи стереотипи і соціальні табу.

Про актуальність вивчення цієї проблематики свідчать численні дослідження не лише академічних науковців, а й корпоративних аналітиків, для яких отримані дані мають цілком прикладний характер. Зокрема, розрахунки економістів американської інвестгрупи Goldman Sachs [6] показали, що скорочення чисельності працюючих жінок зменшує економічний потенціал країни. Так, за умови досягнення однакового рівня зайнятості серед жінок та чоловіків ВВП США збільшився б на 9%, а Італії — на 21%, оскільки в цій країні працює 47% жінок працездатного віку, тоді як у США — близько 65%.

У вже згаданому дослідженні Глобального інституту МакКінзі [5] проаналізовано ситуацію в 95 країнах світу, сукупний ВВП яких становить 97% загальносвітового. Дослідники дійшли висновку, що в ряді країн жінки не надто активно залучені до створення валового продукту. Найчастіше це пояснюється відсутністю гендерної рівності, в окремих випадках потенціал для зростання з’являється при переході жінок з менш продуктивних секторів економіки в більш ефективні галузі. За умови повної реалізації потенціалу жінок у трудових відносинах можна очікувати зростання світової економіки на 20% (!) до 2025 р.

У дослідженні міжнародного об’єднання організацій з боротьби з бідністю Oxfam [7] неоплачувану працю жінок оцінили у $10 трлн щороку, або 13% світового ВВП. Загалом у світі серед людей, які мають оплачувану роботу, жінок на 700 млн менше, ніж чоловіків. Крім того, за даними Oxfam, жінки загалом більшою мірою ризикують опинитися в бідності, ніж чоловіки, в середньому вони гірше захищені і отримують нижчу зарплату. На початку 2017 р. середньосвітовий розрив в оплаті праці між жінками і чоловіками становив 23%. У 155 державах світу є як мінімум один закон, який наділяє чоловіків більшими економічними правами, ніж жінок. Oxfam зазначає, що для досягнення рівності в роботі, оплаті праці, економічних правах знадобиться 170 років. У 67 країнах, що розвиваються, близько 20% чоловіків виступають проти того, щоб жінки ходили на оплачувану роботу. У разі дефіциту робочих місць майже 40% людей по всьому світу вважають, що у чоловіків має бути пріоритетне право на працю перед жінками, незалежно від досвіду і якості роботи.

Спільне дослідження McKinsey & Company і Lean in Foundation «The Women in the Workplace — 2015» [8], проведене в 118 компаніях серед 30 тис. співробітників, виявило, що жінки недостатньо представлені на всіх позиціях — від початкових до найвищих, і що США, наприклад, знадобиться понад 100 років для досягнення гендерної рівності серед топ-керівництва. При цьому результати моніторингу від Credit Suisse Research Institute [9] засвідчили, що компанії з високою часткою участі жінок в управлінні мають вищі прибутковість, рентабельність, рівень компенсацій і сильніші позиції на ринку.

За даними Pepperdine University [10], рентабельність 25 компаній зі списку Fortune 500, в яких найактивніше просували жінок на керівні посади, на 18–69% перевищувала рентабельність інших компаній з цього списку, що працюють у тих самих галузях.

Цілу низку досліджень періодично проводять експерти компанії EY^[3], і їхні розрахунки також підтверджують наявність значного економічного потенціалу, джерелом якого є жінки. Наприклад, у доповіді «Успішні люди: визнання ролі жінок у стимулюванні ділового та економічного розвитку» (High achievers: recognizing the power of women to spur business and economic growth) аналізується роль жінок з точки зору прогнозованого зростання їхніх доходів: «У наступні 5 років доходи жінок виростуть на $5 трлн і становитимуть $18 трлн. Це майже вдвічі перевищить очікувані темпи зростання ВВП Китаю та Індії разом узятих» [11].

Отже, незважаючи на значні досягнення в останні роки щодо забезпечення гендерної рівності, все ж таки залишаються сфери, в яких жінки мають значний потенціал, проте він наразі не реалізується внаслідок гендерної дискримінації. З огляду на наявні проблеми як у світовій, так і у вітчизняній економіці, дослідження гендерної рівності в контексті розширення економічних можливостей жінок є актуальними і перспективними. Результати аналізу різних аспектів зазначеної проблематики можуть бути цілком несподіваними і неочевидними, а їх практичне використання може значно сприяти формуванню інклюзивної економіки, досягненню національних показників Цілей сталого розвитку та створенню засад для нової якості економічного зростання України.

Повний текст