Вісник НАН України. 2019. № 6. С. 91-96
ШЕРЕМЕТЬЄВ Олександр Вікторович —
кандидат технічних наук, заступник головного конструктора ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка»
КРАВЧЕНКО Ігор Федорович —
доктор технічних наук, Генеральний конструктор — директор ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка»
ТВОРЕЦЬ ДВИГУНІВ ВИСОКОЇ НАДІЙНОСТІ І ВЕЛИКОГО РЕСУРСУ
До 90-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України Ф.М. Муравченка
Цього року виповнилося 90 років від дня народження відомого вченого в галузі авіаційного двигунобудування, керівника і генерального конструктора ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка», Героя України (2002), заслуженого діяча науки і техніки України (2003), лауреата Державної премії СРСР (1984), Державної премії України в галузі науки і техніки (1994), доктора технічних наук (1991), члена-кореспондента НАН України (2003) Федора Михайловича Муравченка.
Федір Михайлович Муравченко народився 18 березня 1929 р. в с. Запоріжжя-Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області. Будучи восьмим з дев’яти дітей у великій селянській родині, ще підлітком почав працювати в сільській кузні. З авіацією, яка й визначила подальше його життя, Федір Муравченко познайомився в перші повоєнні роки, коли навчався в Дніпропетровській спецшколі військово-повітряних сил. Потім він вступив до Харківського авіаційного інституту, а після його закінчення в 1954 р. розпочав свій професійний шлях у Запорізькому ДКБ заводу № 478, яке спеціалізувалося на розробленні нових та модернізації вже наявних авіаційних двигунів середньої і малої потужності для цивільної авіації (майбутнє ДП «Івченко-Прогрес»). На посаді інженера-конструктора Ф.М. Муравченко з властивою йому енергією і цілеспрямованістю долучився до розроблення газотурбінного двигуна АІ-20.
У 1959 р. Ф.М. Муравченка було призначено начальником конструкторської бригади із запуску двигунів. Під його керівництвом уперше в СРСР замість складної і громіздкої електричної системи запуску газотурбінного двигуна (ГТД) розроблено повітряну систему, яку й донині застосовують на літальних апаратах транспортної та пасажирської авіації для запуску практично всіх ГТД великої і середньої потужності. Федір Михайлович завжди глибоко аналізував роботу елементів конструкції, вмів знаходити оптимальні та оригінальні рішення, що дозволило помітно підвищити технічний рівень камер згоряння і ще в 1965 р. вперше у світовій практиці двигунобудування досягти ресурсу 4000 годин. Він був одним із перших, хто зрозумів переваги застосування кільцевих камер згоряння. Завдяки створеній ним школі проектування малоемісійних камер згоряння всі двигуни, розроблені на підприємстві після 1965 р., відповідають найжорсткішим світовим екологічним стандартам.
У березні 1965 р. Федора Михайловича було призначено провідним конструктором з керівництва роботами, пов’язаними з наземним застосуванням авіаційних ГТД. За його безпосередньої участі на замовлення Міністерства нафтової і газової промисловості на базі авіаційного турбогвинтового двигуна АІ-24 розроблено двигуни для бурових установок і приводів з інтенсифікації видобутку нафти (АІ-23, АІ-23У, АІ-23СГ), за допомогою яких було розвідано основні родовища нафти і газу в Сибіру. Проведено великий комплекс робіт з переведення живлення ГТД на дизельне паливо і природний газ, зі створення спеціалізованих ГТД для промисловості — парогазогенератора ГІГ-4, водогрійної установки 2УВАГ тощо [1].
З 1966 по 1968 р. під керівництвом Ф.М. Муравченка розроблено газотурбінні приводи АІ-20С і АІ-23С-1 для суден на підводних крилах «Буревісник», на повітряній подушці «Сормович» і газотурбохода «Тайфун». Ці судна успішно експлуатувалися на лініях річкового і морського пароплавства. На базі авіаційних турбогвинтових двигунів АІ-20 і АІ-24 створено також приводи для екраноплана СМ-6, газотурбінні установки ГТУ-1000 для пересувних електростанцій трубозварювального комплексу «Північ-1» та ін.
У 1967 р. Ф.М. Муравченка було призначено заступником головного конструктора з експериментальних робіт, у 1983 р. — головним конструктором, першим заступником керівника ЗМКБ «Прогрес», у лютому 1989 р. — відповідальним керівником підприємства, а з травня 1989 р. — Генеральним конструктором ЗМКБ «Прогрес».
Федір Михайлович обґрунтував і втілив у життя концепції створення сімейства турбореактивних двоконтурних двигунів (ТРДД) з великим ступенем двоконтурності, які не мають аналогів у вітчизняному авіадвигунобудуванні, а за деякими показниками — і в світовій практиці. Зокрема, розроблено наукові засади створення двигунів тривальної схеми з установкою кожного ротора на двох опорах; модульної конструкції авіаційних двигунів; високонадійних опор роторів турбін, що працюють в ускладнених умовах; високоефективної системи автоматичного керування на базі всережимних регуляторів і струменевих датчиків; керування процесом доведення двигунів на основі залежності між кількістю дефектів, ресурсом і стендовими напрацюваннями; визначення висотно-швидкісних характеристик на літальній лабораторії.
На основі запропонованих концепцій за безпосередньої участі і під керівництвом Ф.М. Муравченка створено авіаційні двигуни: перший вітчизняний ТРДД з високим ступенем двоконтурності Д-36 (6 модифікацій, що експлуатуються на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42); найпотужніший вітчизняний двигун Д-18Т для важких транспортних літаків Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія»; найпотужніший у світі турбовальний двигун Д-136 для гелікоптера Мі-26; ТРДД ДВ-2 для чеського навчально-тренувального літака L-59; турбогвинтовий двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1 і допоміжний двигун АІ9-3Б для літака Ан-140; ТРДД Д-436Т1/ТП/148 для літаків Ту-334, Бе-200, Ан-148; ТРДД АІ-222-25 для навчально-бойового літака Як-130. Крім того, ще за життя Федора Михайловича під його керівництвом розпочалося розроблення першого у світі турбогвинтовентиляторного двигуна Д-27 для транспортного літака Ан-70; ТРДД АІ-22 для літака Ту-324; ТРДД АІ-222К-25Ф із форсажною камерою для китайського УТЛ L-15; ТВД АІ-450С-2 для чеського легкого багатоцільового літака EV-55; ТВГТД АІ-450М для гелікоптера Мі-2М; ТРДД Д-18Т 4-ї серії для літака Ан-124-100; газотурбінного приводу АІ-12.
Цікавими і повчальними є принципи, якими керувався Федір Михайлович, наукові підходи, які він використовував при створенні надійних конкурентоспроможних двигунів розробки ДП «Івченко-Прогрес». На цьому ми зупинимося детальніше.