Вісник НАН України. 2019. № 4. С. 93-98
«ХОЧУ ГРАНИЧНО ВІДВЕРТО ВИСЛОВИТИСЯ»
Презентація нової книги В.П. Горбуліна «Мій шлях у задзеркалля. Не лише дорожні нотатки»
14 березня 2019 р. у Києві в Українському домі відбулася презентація нової книги відомого державного діяча, першого віце-президента НАН України академіка Володимира Павловича Горбуліна «Мой путь в зазеркалье. Не только путевые заметки».
Концертна зала Українського дому — досить простора, місць приблизно на 500 — була заповнена вщерть. Люди купчилися в проходах, примощувалися на сходинках. Усі терпляче очікували початку творчого вечора Володимира Горбуліна «Хочу гранично відверто висловитися». Ті, хто встиг вже замовити в інтернет-магазині і прочитати нову книгу В.П. Горбуліна «Мій шлях у задзеркалля. Не лише дорожні нотатки», знають, що організатори дуже влучно використали цитату з неї для назви цієї події. Багато хто придбав книгу прямо тут, у фойє, і тепер зосереджено гортає сторінки. Дехто явно спеціально приніс свій примірник, вже опрацьований, з нотатками — з-під обрізу видніються паперові закладки.
Серед присутніх багато відомих на всю країну постатей: політики, держслужбовці, народні депутати, вчені, дипломати, конструктори, промисловці, журналісти, культурні і громадські діячі. Мимоволі замислюєшся, що саме могло звести в одній залі таких різних людей: різних за професією, статками, віком, поглядами та уподобаннями? Що спонукало їх відкласти свої повсякденні справи і після напруженого робочого дня прийти сюди? Вдивляючись у знайомі і незнайомі обличчя, напрошується відповідь. Усіх їх поєднує спроможність і бажання мислити, розмірковувати над складними проблемами, ставити собі непрості запитання і принаймні намагатися шукати на них відповіді.
А ще їх, мабуть, привела сюди повага і симпатія до винуватця події — людини непересічної, справжнього професіонала, інтелектуала з гострим аналітичним розумом і високою моральною планкою, глибоким внутрішнім почуттям відповідальності, людини, для якої слова «служіння державі» так і не перетворилися на усталений чиновницький штамп. І, що найголовніше, — людини мудрої, виваженої, здатної завдяки своєму величезному життєвому і політичному досвіду чітко відокремлювати зерна від плевел, розглядати будь-яку, навіть найскладнішу ситуацію глибоко і водночас нібито «зверху», не тонучи у дрібницях, прораховувати розвиток подій на багато кроків уперед.
«Я щиро радію, що стільки людей прийшли на цю зустріч не лише із цікавості, а й тому, що втратили почуття остраху, адже далеко не кожен готовий зазирнути у задзеркалля», — з притаманною йому тонкою іронією привітав присутніх Володимир Павлович. І далі вечір, як і очікувалося, пройшов у дусі приємного невимушеного спілкування — охочі виходили на сцену поділитися своїми думками після прочитаного, багато було поставлено запитань із залу на найрізноманітніші теми, на які В. Горбулін давав короткі і напрочуд чіткі відповіді, приправлені шаром витонченого гумору.
Отже, нова книга В. Горбуліна «Мой путь в зазеркалье. Не только путевые заметки» вийшла російською мовою у видавництві «Брайт Букс», невдовзі після його публіцистичних бестселерів «Світова гібридна війна: український фронт», «Донбас і Крим: ціна повернення», «Хроніки передбачень: 2006–2017». Автор відверто зізнається, що написати цю книгу його спонукала складна ситуація, в яку потрапила Україна, — війна, майже повна переорієнтація економіки, а тепер ще й президентські та парламентські вибори, від яких залежить подальша доля країни.
З одного боку, «Мій шлях у задзеркалля» — це спогади автора, розповідь про його унікальний досвід спільної роботи і особистого спілкування з усіма п’ятьма президентами незалежної України, трьома генеральними секретарями НАТО і багатьма високопосадовцями інших держав — ключових гравців на геополітичній шахівниці. Він розкриває нюанси доленосних для України подій, дає змогу зазирнути за лаштунки перемовин під час підписання найважливіших міжнародних угод, доступно пояснює геополітичні пасьянси, які на довгі роки зумовили ті чи інші вектори розвитку України. З іншого боку, це все ж таки «не лише дорожні нотатки». У жодному разі цю книгу не можна віднести до жанру мемуарів. Звертаючись до минулих днів, В. Горбулін глибоко аналізує події, розмірковує над тим, як вони вплинули на розвиток новітньої української історії, оцінює зроблені кроки, відверто вказує на помилки, зокрема і свої. Але найголовніше, автор відкрито попереджує про нинішні небезпеки і пропонує свої «рецепти» подолання вже наявних викликів і тих, які з великою ймовірністю постануть перед Україною на новому етапі її розвитку.
«Історія не тільки однієї країни, а й усієї цивілізації свідчить, що минуле багато в чому визначає майбутнє. Тому, намагаючись на тлі особистих спогадів оцінити нову українську епоху і вголос розмірковуючи над рецептами лікування і перспективами зростання видатної нації, я хочу гранично відверто висловитися про всі події, учасником яких мені довелося бути. Моя єдина мета — дати поколінням українців, що йдуть слідом, плодотворну поживу для роздумів, яка допоможе перетворити Україну».
Гранична відвертість, винесена у заголовок творчої зустрічі В. Горбуліна, взагалі червоною ниткою проходить через усю книгу. Автор дає безжально чесні й часто невтішні характеристики багатьом персонажам політичного театру своєї епохи, насамперед кожному з президентів України. Однак не слід шукати в тексті простих відповідей, хто хороший, а хто поганий, оскільки мудрість і полягає в умінні бачити світ у повному розмаїтті кольорів, а не лише у чорно-білому вимірі. Помилятися може будь-хто, проте помилки президентів, на відміну від пересічних людей, дуже дорого коштують усій нації. Та й загалом, «погана влада» не береться з нізвідки, вона породжується самим суспільством, яке дозволяє їй бути поганою. «Слід визнати, що всі без винятку українські президенти є продуктами сучасного суспільства, можливо, представляючи не найпрогресивнішу його частину. Вони не обділені величною здатністю обприскувати маси, як дбайливий садівник, чималими порціями замішаного на двозначності популізму. Але, здається, всі вони без винятку геть позбавлені самоіронії».