Вісник НАН України. 2019. № 3. С.97-100
ЧИКРІЙ Аркадій Олексійович —
академік НАН України, завідувач відділу оптимізації керованих процесів Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
МИСТЕЦТВО КЕРУВАТИ — ЦЕ КІБЕРНЕТИКА*
До 90-річчя академіка НАН України В.М. Кунцевича
15 березня 2019 р. виповнюється 90 років видатному українському вченому в галузі кібернетики, фундаментальні праці якого з теорії керування динамічними процесами та з побудови систем автоматичного регулювання здобули широке міжнародне визнання, заслуженому діячеві науки і техніки України (1999), лауреату трьох Державних премій України в галузі науки і техніки (1978, 1991, 2000), кількох іменних премій НАН України, академіку НАН України Всеволоду Михайловичу Кунцевичу.
Всеволод Михайлович Кунцевич народився 15 березня 1929 р. в м. Києві. Середню школу закінчив з медаллю і в 1947 р. вступив на електротехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Ще у студентські роки у нього виявилися неабиякі здібності до дослідницької роботи.
Після закінчення інституту в 1952 р. В.М. Кунцевич розпочав свій трудовий шлях інженером в м. Горькому, а з 1955 р. працює в Академії наук УРСР. Спочатку був інженером в Інституті гірничої справи АН УРСР, потім — аспірантом, молодшим, старшим науковим співробітником в Інституті електротехніки АН УРСР. Його науковим керівником був видатний учений у галузі теорії і практики побудови систем керування Олексій Григорович Івахненко, який у подальшому став академіком НАН України. Тісне спілкування зі своїм учителем, що згодом переросло в близькі дружні стосунки, багато в чому визначило життєвий шлях Всеволода Михайловича.
У 1959 р. В.М. Кунцевич захищає кандидатську дисертацію на тему «Дослідження систем екстремального регулювання інерційних виробничих процесів». У ній він виклав строгу теорію систем керування цього класу, яка активно розроблялася в 1950–1960-х роках. Одну з робіт цього циклу у співавторстві з О.М. Крижанівським було опубліковано в авторитетному міжнародному журналі American Rocket Society (ARS).
У 1963 р. увесь відділ Інституту електротехніки, яким керував О.Г. Івахненко і в якому працював Всеволод Михайлович, було переведено до Інституту кібернетики АН УРСР. У 1965 р. В.М. Кунцевич успішно захищає докторську дисертацію на тему «Дослідження імпульсних самоналагоджуваних систем і методів підвищення їх якості».
З огляду на значні наукові здобутки в 1966 р. Всеволода Михайловича призначають завідувачем відділу дискретних систем керування Інституту кібернетики АН УРСР, який він очолював упродовж 30 років. У 1995 р., вже будучи академіком НАН України, він стає заступником директора і очолює Відділення систем керування Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України.
Під керівництвом В.М. Кунцевича та за його безпосередньої участі було розроблено і передано підприємствам авіаційної і ракетної промисловості системи керування вібраційними, термічними і акустичними випробуваннями «Спектр-1», «Спектр-3», «Тест», «Терміс» і «Акустика».
Важливим етапом у діяльності Всеволода Михайловича стало розроблення разом з доктором технічних наук Ю.М. Чеховим основ теорії систем керування з використанням частотної і комбінованої (частотно-широтної) імпульсної модуляції. Ці роботи мали яскраво виражений новаторський характер. Отримані результати було узагальнено в монографії, яка стала першою працею з цієї проблеми не лише у вітчизняній, а й у світовій науковій літературі.
Дослідження В.М. Кунцевича періоду 1973–1978 рр. присвячені проблемі синтезу систем керування за допомогою апарату функцій Ляпунова. Зокрема, було досліджено і розв’язано задачу синтезу оптимальних систем керування широкого класу нелінійних об’єктів.
Завдяки своєму широкому науковому світогляду і вмінню чітко бачити перспективи розвитку науки Всеволод Михайлович нерідко ставав ініціатором розгортання нових напрямів досліджень. Так, він одним із перших оцінив необхідність розпочати розроблення методів розв’язування задач керування та ідентифікації в умовах невизначеності.
В.М. Кунцевич та його учні розвинули новий підхід до побудови адаптивних систем керування, який ґрунтується на методах розв’язання задач параметричної ідентифікації, що дають гарантовані оцінки, а також на нових алгоритмах розв’язку задач оптимального керування в умовах невизначеності. Ці дослідження згодом продовжили Г.М. Бакан, В.В. Волосов, М.М. Личак.
Від 1986 р. Всеволод Михайлович велику увагу приділяє сучасній проблемі теорії керування — робастності, в процесі дослідження якої він отримав низку важливих результатів з проблеми стійкості. В.М. Кунцевич очолював кілька проектів, пов’язаних з розробленням автоматичних систем керування, які було впроваджено в авіаційній промисловості.
Уже багато років ефективно працює колектив наукових співробітників, відомий як школа академіка В.М. Кунцевича з дослідження проблем керування в умовах невизначеності. Певний підсумок цих досліджень підбито у його спільній з М.М. Личаком монографії «Guaranteed Estimates, Adaption and Robustness in Control Systems», виданій у видавництві Springer-Verlag в 1992 р.
Роботи В.М. Кунцевича останніх років присвячено актуальній для сучасної теорії керування проблемі — робастній стабілізованості лінійних і нелінійних динамічних систем і синтезу керування за наявності обмежених збурень. Разом з О.В. Кунцевичем він застосував апарат функцій Ляпунова до дослідження систем, еволюція яких описується лінійними і нелінійними різницевими включеннями. Це дало змогу, використовуючи апарат багатозначних відображень, розв’язати низку важливих задач теорії керування в умовах невизначеності нестохастичної природи, зокрема задачу визначення радіуса інваріантної множини сімейств лінійних і деяких класів нелінійних динамічних систем під дією обмежених збурень.
* Кібернетика в перекладі з грецької означає «мистецтво керувати»; таке означення вперше ввів древньогрецький філософ Платон.