Вісник НАН України. 2019. № 3. С.79-84
https://doi.org/10.15407/visn2019.03.079
ВАШУЛЕНКО Олександра Сергіївна —
кандидат економічних наук, науковий співробітник Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
КОСТРИЦЯ Олена Петрівна —
молодший науковий співробітник Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
ПОПОВИЧ Олександр Сергійович —
доктор економічних наук, головний науковий співробітник Інституту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України
ЕВОЛЮЦІЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ПУБЛІКАЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ ВЧЕНИХ ВІД ВІКУ ЗА ОСТАННІ ПІВСТОЛІТТЯ
У статті досліджено зміни публікаційної активності дослідників НАН України з віком. Проаналізовано перелік наукових публікацій 118 дійсних членів НАН України і кількох десятків докторів наук, які не є членами Академії. Встановлено, що максимум публікаційної активності вчених настає в середньому у віці 55–65 років, тобто на 20–25 років пізніше, ніж це спостерігалося у першій половині ХХ ст. На основі аналізу хронологічних показників друкованих праць зроблено висновок, що найбільш цитовані роботи здебільшого публікуються у віці від 55 до 59 років. Автори пояснюють це тим, що за останні півстоліття у характері наукової праці і в самій науці відбулися істотні зміни, які потребують внесення певних коректив в управління науковими колективами та кадрову політику в науці.
Дискусії щодо залежності наукової продуктивності вчених від віку точаться вже понад півстоліття. Розпочалися вони після публікації роботи Гарві Лемена [1], в якій він на основі аналізу публікаційної активності дослідників дійшов висновку, що максимум наукової продуктивності у більшості вчених і найбільш значущі їх відкриття припадають на вік близько 35–40 років (або трохи менший, або трохи більший), а після цього ймовірність таких відкриттів і публікаційна активність зменшується зі збільшенням віку. Характерно, що, як продемонстрував Г.М. Добров [2], криві залежності продуктивності від віку практично збігалися для США, Німеччини, Італії і СРСР: попри деякі невеликі відхилення, вони демонструють, що найбільшу продуктивність у всіх названих країнах мали дослідники в середньому у віці близько 35–40 років, а далі вона поступово спадала. Як зазначають Д. Пельц і Ф. Ендрюс [3], незважаючи на те, що спеціальні дослідження не підтверджують зниження інтелектуального потенціалу людей з віком, поступове зменшення публікаційної активності все ж спостерігається у багатьох дослідників.
Водночас у роботі [3] наведено дані, які підтверджують, що крім максимуму публікаційної активності вчених в околі 40-річного віку спостерігається ще один максимум, який настає через 10–15 років після першого. Враховуючи, що наведені в цитованих вище роботах результати ґрунтувалися на дослідженнях публікаційної активності вчених, які працювали переважно в першій половині ХХ ст., постає питання, як змінилася ситуація за роки, що минули. Тим більше, що у зв’язку з пошуком оптимальних напрямів реформування науки в Україні дискусії щодо залежності продуктивності вчених від віку набули сьогодні нової актуальності.
Метою нашого дослідження було вивчити залежності від віку публікаційної активності вчених України, які сьогодні продовжують працювати в науці або працювали впродовж останніх 50 років.
На першому етапі було зроблено вибірку дійсних членів НАН України, обсяг якої (118 осіб) визначався можливістю отримати повний перелік їх наукових публікацій[1]. До вибірки увійшли вчені, які вже зробили значний внесок в українську науку і техніку або продовжують збагачувати її своїм доробком. Усі вони мають ступінь доктора наук, звання професора, дехто з них обіймає керівні посади в установах НАН України. Вибірка включає фахівців різних галузей науки: фізиків, астрономів, математиків, механіків, кібернетиків та спеціалістів з інформатики, хіміків, біологів, медиків, матеріалознавців, геологів, економістів, філософів, літературознавців, істориків, демографів. Найбільшу частку загальної кількості вибірки становили видатні вчені в галузі природничих наук (майже 80%).
Для кожного вченого було підсумовано публікації за періоди: до 29 років його життя; з 30 до 39; з 40 до 49; з 50 до 59; з 60 до 69; з 70 і далі, і визначено, який відсоток загальної кількості опублікованих цим автором робіт виконано у відповідному віковому інтервалі. Потім було обчислено середнє значення частки публікацій, виконаних у відповідному віковому інтервалі, для всієї вибірки. На рис. 1. наведено результати цих розрахунків.
[1] Слід зазначити, що облік публікацій наших учених проводиться вкрай незадовільно: в багатьох особових справах їх список обмежується датою обрання в академіки. Найповнішими і найзручнішими для дослідження стали видання серії «Біобібліографія вчених України», що публікується Видавничим домом «Академперіодика» НАН України.