Вісник НАН України. 2019. № 2. С. 69-85
https://doi.org/10.15407/visn2019.02.069
РОМАНЮК Світлана Іванівна —
кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
КОМІСАРЕНКО Сергій Васильович —
академік НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
МОЛЕКУЛЯРНА БІОЛОГІЯ ТА ІМУНОЛОГІЯ РЕВОЛЮЦІОНУЮТЬ ХІМІЮ, АБО ЯК СКЕРУВАТИ ЕВОЛЮЦІЮ ПРОТЕЇНІВ НА БЛАГО ЛЮДСТВА
Нобелівська премія з хімії 2018 року
Нобелівську премію з хімії у 2018 р. розділили між собою троє вчених. Половина премії дісталася американській дослідниці Френсіс Арнольд (Frances H. Arnold) «за спрямовану еволюцію ензимів», другу половину поділили між собою американець Джордж Сміт (George P. Smith) та британець Грег Вінтер (Sir Gregory P. Winter) «за фаговий дисплей пептидів і антитіл». Методи, розроблені нобелівськими лауреатами, сприятимуть розвитку більш екологічно чистого виробництва хімічної продукції, нових матеріалів, фармацевтичних засобів, біопалива тощо.
3 жовтня 2018 р. у Стокгольмі в рамках 117-го нобелівського тижня Нобелівський комітет при Каролінському медичному інституті оголосив імена лауреатів Нобелівської премії з хімії. Щороку на цю подію з нетерпінням очікує все світове наукове співтовариство, а напередодні зазвичай точаться гарячі дискусії, хто і за що може здобути цю найпрестижнішу наукову нагороду.
За прогнозами компанії Clarivate Analytics [1], які її співробітники роблять за результатами аналізу кількості цитувань, найбільш імовірними претендентами на Нобелівську премію з хімії 2018 р. вважали трьох учених. По-перше, це Ерік Н. Якобсен (Eric N. Jacobsen), професор кафедри хімії та хімічної біології Гарвардського університету (США), який зробив значний внесок у розроблення каталітичних реакцій для органічного синтезу, особливо реакції епоксидації Якобсена. По-друге, можливим претендентом на Нобелівську премію називали Джорджа М. Шелдріка (George M. Sheldrick), професора Університету Георга-Августа в Геттингені (Німеччина) за його величезний внесок у розвиток структурної кристалографії, а саме, за впровадження системи комп’ютерних програм SHELX. По-третє, Нобелівську премію могла б отримати Джоанн Стаббе (JoAnne Stubbe), професор кафедри хімії Массачусетського технологічного інституту (США), яка відкрила вільнорадикальний механізм роботи рибонуклеотидредуктаз, що здійснюють перетворення рибонуклеотидів на дезоксирибонуклеотиди — структурні компоненти, необхідні для синтезу та «ремонту» ДНК.
Однак рішення Нобелівського комітету стало несподіванкою: 110-ту Нобелівську премію з хімії було присуджено трьом дослідникам — Френсіс Гамільтон Арнольд (Frances Hamilton Arnold) з Каліфорнійського технологічного інституту (м. Пасадена, США), Джорджу Пірсону Сміту (George Pearson Smith) з Міссурійського університету (м. Колумбія, США) та серу Грегорі Полу Вінтеру (Sir Gregory Paul Winter) з Кембриджського університету (Велика Британія), які працюють у тій царині експериментальної біології, що охоплює такі науки як біохімія, імунологія, молекулярна біологія, генетика і вірусологія.
Генеральний секретар Шведської королівської академії наук Йоран Ханссон (Göran K. Hansson) оголосив, що половину премії отримує американська дослідниця Френсіс Арнольд «за проведену вперше спрямовану еволюцію ензимів», іншу половину рівними частинами поділять Джордж Сміт і Грег Вінтер «за відкриття та розвиток фагового дисплею пептидів і антитіл». Згідно з офіційним прес-релізом, лауреати «надихнулися силою еволюції та використали ті самі принципи — генетичні зміни і добір — для створення протеїнів, які вирішують хімічні проблеми людства» [2]. Церемонія нагородження лауреатів дипломами та золотими медалями за традицією відбулася в Стокгольмі 10 грудня, в день смерті засновника премії Альфреда Нобеля. Розмір грошової винагороди цьогоріч становив 9 млн крон ($1,02 млн).
Хіміки відреагували на новину майже одностайно: «Авжеж, за традицією Нобелівську премію з хімії вирішили знову не вручати!». Дійсно, останнім часом Нобелівську премію з хімії все частіше присуджують за дослідження на стику традиційних дисциплін ученим, які працюють у галузі біохімії та молекулярної біології. Рішення Нобелівського комітету нерідко зазнають критики, багато хто вважає їх несправедливими або необґрунтованими. Однак чи є подібне рішення випадковим, чи воно стало виявом долі, залишається філософським питанням, особливо якщо взяти до уваги, що й сама нобелівська премія з’явилася завдяки випадковому збігу обставин. Ідея про створення Нобелівського фонду прийшла Альфреду Нобелю, коли він за чашкою ранкової кави прочитав у газеті власний некролог під заголовком «Помер торгівець смертю» (Нобель отримав значні статки і був широко відомий завдяки винаходу динаміту). Це була випадкова помилка журналістів, пов’язана зі смертю брата Альфреда, однак ця подія змусила Нобеля замислитися, який слід він лишить по собі в пам’яті людства.