Вісник НАН України. 2018. № 9. С.53-58
https://doi.org/10.15407/visn2018.09.053

ЗАЙЦЕВ Ювеналій Петрович —
академік НАН України, доктор біологічних наук, професор, радник при дирекції Державної установи «Інститут морської біології НАН України»

АЛЕКСАНДРОВ Борис Георгійович —
член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук, професор, директор Державної установи «Інститут морської біології НАН України»
https://orcid.org/0000-0001-7969-2828

УКРАЇНА НА СТОРОЖІ ЕКОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВЯ ЧОРНОГО МОРЯ

У статті обговорюються можливі екологічні наслідки від реалізації великомасштабного проекту Туреччини зі створення нового Стамбульського судноплавного каналу між Чорним і Мармуровим морями. Завчасне прогнозування пов’язаних з цим змін у морських екосистемах і їх спрямування на збереження біологічного різноманіття можливе лише в разі контролю за екологічними наслідками будівництва каналу з боку відповідних фахівців з різних країн. Державна установа «Інститут морської біології Національної академії наук України» вже протягом 65 років вивчає проблеми біології та екологічного стану Чорного і Азовського морів, її співробітники накопичили великий досвід з оцінювання наслідків антропогенних навантажень на морське середовище.
Ключові слова: Чорне море, Босфор, Стамбульський канал, екосистема.

Цього року, в рік 100-літнього ювілею Національної академії наук України, виповнюється також 65 років від часу заснування Одеської біологічної станції, яку згодом було реорганізовано в Одеський філіал Інституту біології південних морів, а нині це — Державна установа «Інститут морської біології Національної академії наук України». Основні напрями наукової діяльності Інституту з перших днів його заснування були пов’язані з вивченням пригирлових акваторій найбільших річок Чорноморського басейну (Дунаю, Дніпра, Південного Бугу та Дністра), що визначають стан живих біологічних ресурсів усього Чорного моря. Не випадково, що ключові наукові відкриття, які стосуються життя моря загалом, було зроблено співробітниками Інституту. Серед них слід відзначити відкриття морського нейстону, найповніший аналіз синдрому антропогенної евтрофікації та його наслідків, у тому числі загибелі безхребетних і риб [1], дослідження життя в глибині берегових піщаних відкладів, виявлення на граничних глибинах у сірководневій зоні оксибіонтів, створення нової методології екологічного моніторингу моря за допомогою біоіндикаторів з контурних біотопів — так званих «екологічних дозорних» [2], а також імплементування цієї методології в міжнародний проект ПРООН/ЄС EMBLAS II та багато іншого.

Останнім часом особливий інтерес і науковців, і широкої громадськості привертає запланований Туреччиною інфраструктурний мегапроект з будівництва Стамбульського судноплавного каналу, який називають також Новим Босфором, для додаткового сполучення між Мармуровим і Чорним морями. Безумовно, реалізація цього грандіозного плану приведе до зміни екосистеми Чорного моря, від чого залежить життя не тільки 150 млн осіб, які населяють узбережжя Чорного моря, а й набагато більшої кількості людей, пов’язаних з ним.

Серед 14 морів, які географічно розташовані в межах басейну сучасного Середземного моря, особливий інтерес становлять чотири, а саме: Егейське, Мармурове, Чорне і Азовське. Їх поєднує те, що вони повністю або частково омивають береги Європи і Азії, вільно обмінюються водними масами та їх мешканцями. Відомості про них з давніх часів зафіксовані в легендах та літературі.

Природа і особливості цих морів позначаються на екологічних процесах [3]. Не випадково згадані Егейське, Мармурове, Чорне, Азовське моря, а також Каспійське море були об’єднані загальною абревіатурою AMBACS — Aegean, Marmara, Black, Azov, Caspian Seas [4]. Серед цієї п’ятірки найсолонішим є Егейське море з середньою солоністю 37–38‰ [5], а найпріснішим — Азовське з середньою солоністю 9–12‰ [6]. Взимку і влітку води цих морів мають максимальний діапазон температурних змін, і навесні усе їхнє найбільш рухливе населення, як-от великі медузи, ракоподібні, риби, черепахи, ссавці, вирушає в довгі міграційні подорожі.

У Чорне і Азовське моря на нагул і нерест заходять багато видів риб, у тому числі тих, що мають промислове значення: хамса, луфар, ставрида, скумбрія, пеламіда, тунець тощо. Їх приваблює велика кількість кормів у Чорному морі, які утворюються внаслідок впливу найбільших річок Європи: Дунаю, Дніпра і Дністра. Явище різкого підвищення продукції органічної речовини під впливом сполук азоту і фосфору, принесених річками, має назву евтрофікація, або «переудобрення». Чорне і Азовське моря приваблюють мігрантів ще й іншими, до кінця не вивченими, властивостями, які сприяють їх росту і розмноженню.

Ще стародавні джерела відзначали, що навесні в Чорне і Азовське море заходять великі тунці, причому їхня кількість була такою, що дозволяла організувати промисел. Записи, пов’язані з наявністю тут тунця, є також у головному журналі рибодобувної галузі СРСР «Рибне господарство». Видання закликало використовувати ці переваги Чорного і Азовського морів на практиці. Ще у 1950-х роках авіарозвідка наводила риболовецькі судна на великі косяки не тільки скумбрії і пеламіди, а й тунців (рис. 1). 

Повний текст