Вісник НАН України. 2018. № 4. С.76-85
https://doi.org/10.15407/visn2018.04.076
КОПАНЄВА Вікторія Олександрівна —
кандидат історичних наук, директор Наукової бібліотеки Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури України, докторант Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського
http://orcid.org/0000-0001-9838-4855
БІБЛІОТЕКА ЦИФРОВОЇ НАУКИ
Проаналізовано зародження цифрової науки і відзначено необхідність зближення бібліотечно-інформаційної діяльності з науково-дослідною. Визначено інформаційно-ресурсну базу цифрової науки й акцентовано увагу на доцільності участі бібліотеки у формуванні первинних наукових даних. Розроблено синергетичні підходи до взаємодії бібліотеки з цифровою наукою. Розвинуто бібліотекознавчі засади когнітивної концепції наукової комунікації для сприяння обміну знаннями між ученими в електронному середовищі. Обґрунтовано спрямування вектора розвитку бібліотеки на активізацію участі в дослідницьких процесах. Констатовано потребу підготовки фахівців нової генерації для бібліотеки цифрової науки.
Ключові слова: знання, інформація, наукова комунікація, бібліотека, цифрова наука, синергетика.
Цифрова наука — виклик для бібліотеки. Термін цифрова наука з’явився в 2013 р. у документах програми ЄС «Горизонт-2020» для узагальнення напрямів дослідницької діяльності, які раніше розвивалися в межах е-науки, відкритої науки та науки 2.0 [1]. Цифрова наука ґрунтується на використанні інфраструктур, послуг та інструментів, заснованих на інформаційно-комунікаційних технологіях. Вона пропонує якісно ефективніші інструменти для наукової співпраці, проведення експериментів та їх аналізу, роблячи наукове знання доступнішим. Водночас цифрова наука сприяє появі нових парадигм проведення досліджень через глобальні розподілені спільноти, в яких окремі особи та колективи й суспільство в цілому безпосередньо беруть участь у створенні та використанні нових знань. Передбачене цифровою наукою прискорення переходу досліджень у глобальний комунікаційний простір ставить перед бібліотеками нові проблеми.
У XXI ст. соціальний інститут наукової бібліотеки зазнав істотних змін. Так, з одного боку, наукова бібліотека трансформувалася з традиційної книгозбірні в сучасну інформаційну установу (електронні каталоги і зібрання повнотекстових е-документів мають усі загальнодержавні, обласні та значна частина спеціальних бібліотек), з іншого — престиж і роль бібліотеки в суспільстві постійно зменшуються. Це свідчить про те, що технологічна модернізація не стала гарантією збереження нею високого статусу, набутого впродовж століть. Однією з причин такої ситуації є недостатня увага до розроблення теоретико-методологічних проблем, які визначають довгострокову перспективу розвитку наукової бібліотеки в суспільстві, що стрімко змінюється. Останнє можна пояснити тим, що вона продовжує вважати своєю місією інформаційне забезпечення дослідницької сфери, ігноруючи появу такого потужного конкурента, як мережа Інтернет.
Отже, потрібно визначити новий вектор розвитку наукової бібліотеки, спрямований на подолання кризових ситуацій у бібліотечній справі та поглиблення системно-інтеграційної взаємодії дослідницької і бібліотечно-інформаційної діяльності. Про нагальність розв’язання окресленої проблеми йдеться в публікації О. Онищенка «Бібліотека і цифрове покоління: нова ситуація — нові форми роботи», де у висновку зазначено: «На кризові явища ми повинні відповісти більшою енергією для їх подолання. В універсальних наукових бібліотеках уже знайдено багато елементів, які стануть складниками образу бібліотеки і бібліотекаря інформаційної епохи і будуть привабливими для «цифрових» поколінь. Необхідно прискорити їх синтез у цілісні моделі, програми, стратегії» [2, с. 6]. Слід погодитися з наведеною тезою, в якій акцент зроблено на необхідності прийняття невідкладних рішень щодо розроблення нової парадигми бібліотечно-інформаційної діяльності.
Пошуки вектора розвитку наукової бібліотеки. Визначенню напрямів розвитку бібліотек та їх місця в цифровій науці й суспільстві знань присвячено чимало публікацій. Однак у більшості з них розглядаються функціонально-структурні трансформації бібліотеки, пов’язані з впровадженням інформаційно-комунікаційних технологій. Відзначимо працю «Роль бібліотек як соціальних інститутів в інформаційному забезпеченні e-Science» [3], де розглянуто їх функції при проведенні досліджень в електронному середовищі. Автори наголошують на необхідності розвитку виокремленого напряму діяльності бібліотек, що «передбачає активне використання технологій управління даними, зумовлює здобуття бібліотекарями нових навичок щодо формування метаданих, забезпечення їх довготривалого зберігання» [3].