Вісник НАН України. 2017. № 12. С.79-94
СЕРГІЄНКО Іван Васильович —
академік НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, директор Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
СУЧАСНА ІНФОРМАТИКА: ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
До 60-річчя заснування Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України
У грудні 2017 р. виповнюється 60 років з часу заснування Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова НАН України — широко відомого як в Україні, так і за її межами наукового центру з розроблення фундаментальних і прикладних проблем інформатики та обчислювальної техніки, впровадження методів і засобів інформатики у різні сфери людської діяльності. У статті висвітлено основні етапи історії Інституту, становлення і розвитку його основних наукових напрямів, окреслено найвагоміші наукові здобутки за весь період діяльності установи. Окрему увагу приділено перспективам подальшого розвитку інформатики у світі.
Розвиток інформаційного суспільства в Україні — це безальтернативний шлях її входження до числа розвинених країн світу, до побудови високотехнологічної цифрової економіки. Інформатику розглядають передусім як науку про створення інформаційних технологій з використанням методів кібернетики (науки про закономірності керування), методів прикладної математики та математичного моделювання, системного аналізу, методів оптимізації та побудови інформаційно-комунікаційного середовища. Вочевидь, без методів та інструментарію інформатики неможливо досягти успіхів у більшості сфер людської діяльності. Саме світоглядний характер кібернетичних підходів дав змогу по-новому підійти до розв’язання важливих проблем в економіці, науці, суспільному житті і знайти для них ефективні рішення.
У грудні 2017 р. виповнюється 60 років від дня заснування з ініціативи академіка Віктора Михайловича Глушкова Інституту кібернетики НАН України, якому з 1982 р. присвоєно його ім’я. Саме тут у співдружності з іншими установами НАН України та провідними навчальними закладами України створено наукову основу і технічну базу для розвитку сучасної інформатики.
Історія Інституту кібернетики починається з 1957 р., коли на базі лабораторії обчислювальної математики та техніки Інституту математики АН УРСР було створено Обчислювальний центр АН УРСР, перетворений у 1962 р. на Інститут кібернетики АН УРСР. Саме у цій лабораторії в 1950 р. під час перебування її у складі Інституту електротехніки АН УРСР під керівництвом академіка С.О. Лебедєва було створено першу в СРСР і континентальній Європі Малу електронну обчислювальну машину — МЭСМ. Після переїзду С.О. Лебедєва до Москви лабораторію було переведено з Інституту електротехніки до Інституту математики АН УРСР, який тоді очолював засновник і керівник відомої в усьому світі української школи з теорії ймовірностей академік Б.В. Гнєденко. Саме він запросив на роботу В.М. Глушкова і доручив йому очолити лабораторію обчислювальної техніки, тематика якої поступово розширювалася. Під керівництвом В.М. Глушкова розпочалися роботи, спрямовані на створення нових зразків обчислювальної техніки.
З перших років діяльності в Інституті кібернетики проводили глибокі теоретичні дослідження в галузі теорії оптимізації, абстрактної та прикладної теорії автоматів, теорії дискретних перетворювачів, теорії штучного інтелекту, теорії програмування. Методи та засоби кібернетики було поширено на такі науки, як економіка, біологія, медицина, та на дослідження складних систем. Тим самим було закладено підвалини економічної, біологічної, технічної кібернетики, розроблено ефективні підходи до моделювання та розв’язання складних багатовимірних задач.
Поряд з фундаментальними дослідженнями важливе місце в тематиці Інституту було відведено прикладним роботам. З метою прискорення практичної реалізації розробок Інституту у 1963 р. було створено Спеціальне конструкторське бюро математичних машин і систем з експериментальним заводом, а у 1980 р. — Спеціальне конструкторсько-технологічне бюро програмного забезпечення, які успішно сприяли втіленню в життя досягнень Інституту.
У 1958 р. академік В.М. Глушков запропонував ідею та основні принципи архітектури універсальної керуючої машини: високонадійний захист програм і даних, невелика розрядність машинного слова і універсальний пристрій зв’язку з об’єктом. Ідею було реалізовано в керуючій машині широкого призначення (КМШП) за рекордно короткий термін — три роки. Ідеї В.М. Глушкова мали визначальний вплив на подальший розвиток керуючих комп’ютерів і були реалізовані як у КМШП, названій пізніше «Дніпро», так і в подальших розробках інших керуючих машин, зокрема ЕОМ «Київ». У США запуск у виробництво першої керуючої машини відбувся в 1961 р., одночасно з машиною «Дніпро», що поклало початок розвитку промислового виробництва керуючих машин. Наприкінці 60-х років 30% парку ЕОМ у СРСР становили машини, створені за розробками Інституту.
Наприкінці 50-х років ХХ ст. після створення послідовниками та учнями С.О. Лебедєва високопродуктивної обчислювальної машини «Київ» виникла нагальна потреба у теорії програмування обчислювальних машин. До її розроблення були залучені математики, які запропонували першу в колишньому Радянському Союзі алгоритмічну мову програмування — мову адресного програмування (В.С. Королюк і К.Л. Ющенко). Інноваційна ідея, яка потім використовувалася в багатьох мовах програмування, полягала в уведенні в мову поняття «адреса другого рангу», що ввійшло до сучасних мов програмування як конструкції pointer (посилання на адресу пам’яті).