Вісник НАН України. 2017. № 11. С. 110-114
КОМІСАРЕНКО Сергій Васильович —
академік НАН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України
ГАРМОНІЯ В НАУЦІ І ЖИТТІ
До 80-річчя члена-кореспондента НАН України Е.В. Луговського
17 листопада виповнюється 80 років відомому українському вченому-біохіміку, фахівцю з гемостазу, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2015), завідувачу відділу структури і функції білка Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, доктору біологічних наук, професору, члену-кореспонденту НАН України Едуарду Віталійовичу Луговському.
Едуард Віталійович Луговськой у 1962 р. закінчив з відзнакою хіміко-технологічний факультет Київського політехнічного інституту і після двох років роботи на виробництві, у 1964 р., вступив до очної аспірантури при Інституті біохімії АН УРСР у відділ структури і функції білка. Керівником його дисертаційної роботи був всесвітньовідомий учений академік АН УРСР Володимир Олександрович Бєліцер. Таким чином, все своє творче життя, 55 років — від аспіранта до завідувача відділу Едуард Віталійович працює в Інституті біохімії.
У 1967 р. Е.В. Луговськой захистив кандидатську дисертацію на тему «Физико-химические исследования мономерного фибрина и его полимеризации». З 1967 по 1985 р. він працював під керівництвом академіка В.О. Бєліцера у відділі структури і функції білка Інституту біохімії на посадах інженера, молодшого і старшого наукового співробітника, а також ученого секретаря Інституту, коли Володимир Олександрович був директором Інституту.
У 1970–1985 рр. Е.В. Луговськой під керівництвом академіка В.О. Бєліцера виконав цикл робіт з хімічного та фізико-хімічного дослідження основних білків системи зсідання крові — фібриногену та фібрину.
У 1970 р. Е.В. Луговськой уперше у світі виявив участь гідрофобних амінокислотних залишків у функціонування центрів полімеризації фібрину. В 1975 р. вперше в Радянському Союзі за допомогою фенілізотіоціанатного методу Едмана розробив метод кількісного визначення NH2-кінцевих амінокислотних залишків для ідентифікації двох форм фібрину, які відрізняюся за ступенем активації фібриногену тромбіном. Е.В. Луговськой розробив також оригінальну методику отримання фібрину desA з фібриногену за допомогою тромбіну для дослідження процесів утворення розчинного фібрину.
У 1985 р. Едуард Віталійович з групою співробітників перейшов з відділу структури і функції білка у відділ молекулярної імунології, де під моїм керівництвом і за його безпосередньої участі було започатковано новий науковий напрям з використання моноклональних антитіл як молекулярних зондів для вивчення механізмів полімеризації фібрину, а саме, для пошуку невідомих раніше сайтів полімеризації фібрину, що формують тривимірну сітку фібрину — каркас тромбу. В результаті було відкрито дві невідомі раніше пари комплементарних сайтів полімеризації фібрину, що беруть участь у побудові протофібрил фібрину та їх подальшій латеральній асоціації з утворенням фібринового каркаса тромбу.
За участю Е.В. Луговського одержано унікальні моноклональні антитіла з високою специфічністю до молекул фібриногену, фібрину та D-димеру людини. Три найважливіші гібридоми — продуценти цих моноклональних антитіл, які мають біотехнологічне використання, було захищено патентами. На основі отриманих моноклональних антитіл уперше в країнах СНД було розроблено імуноферментні методи кількісного визначення розчинного фібрину, D-димеру та фібриногену в плазмі крові людини, які є молекулярними маркерами тромбоутворення в кровоносних судинах. Ці методи мають велике значення для діагностики тромбоутворення та контролю ефективності лікування серцево-судинних захворювань. Вони дозволяють своєчасно діагностувати у пацієнта загрозу тромбоутворення і виявляти наявність тромбів. Було проведено широку апробацію цих методів у клініках м. Києва та їх оптимізацію для розроблення на їх основі тест-систем.