Вісник НАН України. 2017. № 9. С.100-103
СЛЮСАРЕНКО Юрій Вікторович —
член-кореспондент НАН України, доктор фізико-математичних наук, професор, начальник відділу статистичної фізики та квантової теорії поля Інституту теоретичної фізики ім. О.І. Ахієзера ННЦ ХФТІ
ЖИТТЯ В НАУЦІ І ДЛЯ НАУКИ
До 70-річчя академіка НАН України М.Ф. Шульги
15 вересня виповнюється 70 років провідному українському вченому в галузі квантової електродинаміки і фізики взаємодії частинок великої енергії з речовиною, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, генеральному директору Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут», академіку-секретарю Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України академіку НАН України Миколі Федоровичу Шульзі.
Микола Федорович Шульга народився в 1947 р. у Харкові. У 1965 р. вступив на фізико-технічний факультет Харківського державного університету ім. О.М. Горького, який закінчив з відзнакою. З 1971 по 1973 р. проходив військову службу у Волгограді.
Свою першу наукову роботу М.Ф. Шульга виконав під керівництвом професора П.І. Фоміна і академіка О.І. Ахієзера ще під час навчання в університеті. Вона була присвячена теорії когерентного гальмівного випромінювання електронів і позитронів ультрарелятивістської енергії в кристалах. Ця тема й надалі залишається в центрі його наукових інтересів.
У 1973 р. Микола Федорович прийшов на роботу до Харківського фізико-технічного інституту на посаду наукового співробітника лабораторії теоретичної фізики, керівником якої був професор І.О. Ахієзер.
Визначну роль у становленні М.Ф. Шульги як ученого відіграв видатний фізик-теоретик академік Олександр Ілліч Ахієзер. Їх активна і плідна співпраця тривала 30 років.
Від 1973 р. й донині наукова та організаційна діяльність М.Ф. Шульги пов’язана з ХФТІ (нині — ННЦ ХФТІ). Тут він у 1977 р. під керівництвом О.І. Ахієзера захистив кандидатську дисертацію, у 1985 р. — докторську. В 1981 р. його було обрано на посаду старшого наукового співробітника,
у 1986 р. Микола Федорович став провідним науковим співробітником. Упродовж 1986–1997 рр. очолював цільовий теоретико-експериментальний відділ у Відділенні ядерної фізики ХФТІ.
У 1996–1997 рр. М.Ф. Шульга бере активну участь в організації та становленні Інституту теоретичної фізики у складі ННЦ ХФТІ і стає його першим директором. У 2004–2015 рр. Микола Федорович обіймає посаду заступника генерального директора з наукової роботи. У 2016 р. його обирають генеральним директором Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України.
М.Ф. Шульга — автор і співавтор близько 300 наукових праць, зокрема 12 монографій та монографічних оглядів, опублікованих у провідних вітчизняних і закордонних виданнях.
Тематика наукових інтересів Миколи Федоровича вражає своєю широтою. Напрями його наукових досліджень пов’язані з теоретичною фізикою, фізикою високих енергій, ядерною фізикою, фізикою взаємодії швидких заряджених частинок з речовиною, фізикою атомних реакторів. Про вагомість наукових досягнень та результатів, отриманих М.Ф. Шульгою як особисто, так і у співавторстві зі своїми вчителями, колегами та учнями, переконливо свідчить навіть короткий і неповний їх перелік.
Зокрема, він разом зі своїм науковим керівником академіком НАН України О.І. Ахієзером розвинув квазікласичну теорію когерентного випромінювання ультрарелятивістських електронів в орієнтованих кристалах і теорію електромагнітних злив у кристалах при високих енергіях. Передбачив явище динамічного хаосу при русі швидких заряджених частинок у кристалах, а також спільно зі своїм учнем С.П. Фоміним — ефект пригнічення випромінювання електронів великої енергії в тонких шарах речовини (цей ефект у світовій літературі дістав назву ефекту Терновського–Шульги–Фоміна, TSF-effect).
Існування обох цих ефектів було підтверджено у спеціальних експериментах на прискорювачах ЦЕРН у 2005–2010 рр. у рамках міжнародних колаборацій NA63 та UA9.
Разом з учнем С.В. Трофименком розвинув теорію ряду квантово-електродинамічних процесів при високих енергіях у речовині з «напівголими» електронами.
Крім того, разом із С.П. Фоміним, В.В. Пилипенком та Ю.П. Мельником М.Ф. Шульга розвинув теорію хвилі ядерного горіння в безпечному ядерному реакторі четвертого покоління Феоктистова—Теллера.