Вісник НАН України. 2017. № 9. С.24-33
https://doi.org/10.15407/visn2017.09.023
ХАЛАТОВ Артем Артемович —
академік НАН України, доктор технічних наук, професор, завідувач відділу високотемпературної термогазодинаміки Інституту технічної теплофізики НАН України
ЕНЕРГЕТИЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ: ЧИ Є ЗАПАС МІЦНОСТІ?
У статті наведено аналіз сучасного стану енергетичної безпеки України, яка визначається кількома показниками, кожен з яких має індивідуальне граничне значення. Сьогодні значна частина цих показників перебуває на межі між небезпечним і критичним станами.
Ключові слова: енергетична безпека, паливна база, теплова і атомна енергетика, газотранспортна система, енергоефективність, енергозбереження.
Енергетична безпека є однією з найважливіших складових економічної безпеки країни. Вона характеризує здатність державної системи в стабільних і нестабільних умовах забезпечувати населення, промисловість і сільське господарство енергоносіями, тепловою та електричною енергією в тих обсягах і такої якості, які необхідні для стійкого і надійного функціонування.
З 1996 по 2009 р. економіка України зростала, інтегральний показник економічної безпеки збільшився з 49% до 65%, але потім, з ряду причин, у 2011 р. він знизився до 60% (рис. 1). У період 2011–2013 рр. (до початку бойових дій на сході України) 7 з 10 показників економічної безпеки перебували в небезпечній зоні (50–80%) і тільки один із них відповідав задовільному стану (рис. 2). Науково-технологічний показник, який відображує інноваційні процеси в економіці країни, становив лише 48%, що відповідає зоні критичного стану економічної безпеки.
Енергетична безпека
Оцінка енергетичної безпеки країни є складною науково-технічною проблемою, і поки що немає уніфікованої методики оцінки її стану. У методиці Організації Об’єднаних Націй і Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) для оцінки енергетичної безпеки використовуються
Індикатори енергетичної безпеки
в 2011 р. [1]
|
Найменування показника |
Граничне значення |
Значення індикатора |
|
Енергомісткість ВВП, кг у.п. / грн |
0,2–0,5 |
0,633 |
|
Ступінь забезпеченості країни паливно-енергетичними ресурсами (ПЕР), % |
100 |
100 |
|
Частка власних джерел у балансі ПЕР країни, % |
50 |
64,3 |
|
Частка домінуючого паливного ресурсу в ПЕР країни,% |
30 |
41,5 |
|
Зношеність основних фондів підприємств ПЕК,% |
50 |
62,2 |
|
Частка інвестицій у підприємства ПЕК відносно ВВП країни, % |
3–4 |
1,6 |
|
Транзит природного газу, млрд м3 |
175 |
104,2 |
|
Транзит нафти, млн т |
56–65 |
17,8 |
|
Обсяг видобутку вугілля, млн т |
70–100 |
61,8 |
|
Частка імпорту палива з однієї країни в загальному обсязі, % |
30 |
68,9 |
14 показників (індикаторів), Світовий банк застосовує 39 індикаторів, у Молдові з урахуванням особливостей її енергетики сформовано систему з 24 показників, а в Узбекистані використовують тільки 4 показники [1].
Методика оцінки енергетичної безпеки Міністерства економіки України (2007) включає 10 показників-індикаторів [1], які порівнюються зі встановленими для них «граничними» значеннями (див. табл.). Як можна бачити, в 2011 р. 7 з 10 показників не відповідали задовільному стану енергетичної безпеки країни. Особливо важливим критерієм енергетичної безпеки є умова постачання енергоносіїв з 3–4 незалежних джерел; у 2011 р. частка імпорту палива з однієї країни була надто велика і становила 68,9%.
Розрахунок за методикою Міністерства економіки України свідчить, що найвищого рівня енергетичної безпеки (65%) в Україні було досягнуто в 2008 р. (рис. 3), тобто в період максимуму економічної безпеки (рис. 1). Надалі, у період до 2011 р., спостерігалося зниження енергетичної безпеки до 55%.
Сьогодні методика Міністерства економіки України (2007) вже не відображує тих серйозних змін, які відбулися в останні роки в економіці, політичному житті і чисельності населення України. Нижче проаналізовано основні показники енергетичної безпеки України на сьогодні.
Паливна база енергетики
Основним енергоносієм для теплових електростанцій України є вугілля. Підтверджені запаси вугілля в Україні становлять близько 56 млрд т, з яких 93% припадає на Донецький басейн (6-те місце у світі), де чільне місце належить антрациту (вугілля марки А). Теплові станції України використовують вугілля різних марок, проте половина енергоблоків (7 з 14) сумарною встановленою потужністю близько 11 ГВт використовують тільки вугілля марки А (антрацит) і Т (пісне вугілля).
Ще в 2010 р. власна забезпеченість енергетики вугіллям була на рівні 90%. Воєнні дії на сході країни, які почалися в 2014 р., призвели до істотних змін у структурі вугледобувної промисловості України. Якщо в 2011 р. в Україні видобували близько 62 млн т вугілля, то в 2015 р. — всього близько 40 млн т. У цій ситуації необхідним був імпорт енергетичного вугілля: в 2015 р. поставки з Луганської та Донецької областей становили 6,8 млн т, а в 2016 р. — 9,2 млн т вугілля. З початку 2017 р. і до середини березня 2017 р. Україна отримала з Луганської і Донецької областей 1,7 млн т вугілля антрацитної групи (з ПАР — тільки 39 тис. т). Зазначимо, що приблизно така сама кількість антрациту (1,7 млн т) надійшла з ПАР за три роки, з 2014 до 2017 р. Прогнози свідчать, що в 2017 р. потреби вугілля для ТЕС і ТЕЦ України становитимуть 26,5 млн т (імпорт — 5,6 млн т).
У 2011 р. Україна використовувала 59,3 млрд м3 природного газу на рік, а власний видобуток становив 14,5 млрд м3. Анексія Криму призвела до втрати приблизно 2,0 млрд м3 газу щороку. У 2016 р. власний видобуток газу в Україні становив 18 млрд м3, а його споживання знизилося до 33–34 млрд м3 і стабілізувалося на цьому рівні. У 2015 р. близько 16 млрд м3 газу надходило з Росії і Європи, а в 2016 р. природний газ до України надходив тільки з Європи за реверсною схемою (11,1 млрд м3). У 2015 р. у зв’язку зі зростанням цін і рядом обмежень споживання газу населенням зменшилося на 25%, а промисловістю — на 22%. Слід підкреслити, що власний видобуток газу при цьому практично не змінився внаслідок недостатнього фінансування робіт з розвідки і освоєння нових родовищ.
У 2016 р. в Україні видобуто 1,61 млн т нафти, що на 11% менше, ніж у 2015 р. Сьогодні через нестачу нафти в Україні працює (але дуже нестабільно) лише один Кременчуцький нафтопереробний завод. У 2011 р. транзит нафти територією України до Європи становив близько 17,8 млн т, а в 2016 р. знизився до 13,8 млн т. Частка транзитного обсягу в загальному транспортуванні нафти в 2016 р. становила 90,8%.