Вісник НАН України. 2017. № 8. С.99-103

ЛІБАНОВА Елла Марленівна —
академік НАН України, академік-секретар Відділення економіки НАН України

НАДІЙНІСТЬ, ТОЛЕРАНТНІСТЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПОНАД УСЕ
До 80-річчя академіка НАН України О.І. Амоші

4 серпня 2017 р. виповнилося 80 років видатному вченому-економісту, організатору науки в галузі економіки та соціальної політики, заслуженому діячу науки і техніки України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреату премій НАН України ім. О.Г. Шліхтера, М.І. Туган-Барановського, М.В. Птухи, відміннику освіти України, доктору економічних наук, професору, академіку НАН України Олександру Івановичу Амоші.

Олександр Іванович Амоша народився у м. Горлівка Донецької області 4 серпня 1937 р. в робітничій сім’ї, в якій було п’ятеро дітей. Мрією батьків було дати дітям вищу освіту, і їхньому сину це вдалося — він закінчив Донецький політехнічний інститут. Ще в студентські роки у нього проявився хист до творчої роботи, але бажання здобути виробничу загартованість привело спочатку до вугільної шахти, де він і розпочав свій трудовий шлях. А потім амбіційні бажання молодої душі, прагнення до особистої самореалізації зумовили вибір на користь науки. У 1961 р. його запросили на роботу в Інститут гірничої справи ім. М.М. Федорова АН УРСР, який нещодавно було переведено з Києва до Донецька, але через подальше реформування системи Академії наук у 1963 р. Олександр Іванович продовжив свою наукову діяльність у Донецькому науково-дослідному вугільному інституті. Саме у цьому відомому своїми науково-практичними здобутками галузевому інституті він достроково закінчив аспірантуру і в 1966 р. захистив кандидатську дисертацію. Однак невгамовна душа жадала академічних наукових звершень, і ці прагнення не можна було реалізувати в галузевому інституті.

Високо цінуючи О.І. Амошу за його інноваційне мислення, його перший науковий керівник член-кореспондент АН УРСР Костянтин Іванович Татомир запропонував йому повернутися до роботи в системі Академії наук і запросив до Інституту економіки промисловості, підпорядкованого нещодавно створеному Донецькому науковому центру НАН України.

Інститут тоді очолював академік НАН України Олександр Миколайович Алимов, який був першим директором-організатором цієї установи, створеної на базі добре матеріально і кадрово забезпеченого Відділення економіко-промислових досліджень Донецького раднаргоспу (на відміну від інших інститутів наукового центру, що організовувалися практично з нуля). Відділення було передано в систему Академії наук УРСР як практичний внесок Донбасу у створений за ініціативи місцевої влади та за підтримки керівництва держави перший в Україні Донецький науковий центр. Взірцем для нього стало Сибірське відділення АН СРСР, відоме своїми фундаментальними дослідженнями прикладного характеру. До роботи в інститутах наукового центру були запрошені сотні науковців з інших регіонів країни, для їх проживання виділили понад 400 нових квартир. Вихованець Донбасу О.М. Алимов очолював Інститут з 1965 по 1973 р., до від’їзду в Київ на високу посаду голови Ради по вивченню продуктивних сил України при Президії АН УРСР. Разом із заступником директора академіком НАН України Валентином Карловичем Мамутовим О.М. Алимов провів непросту роботу з перетворення багатогалузевого науково-аналітичного підрозділу раднаргоспу на академічний інститут, здатний виконувати фундаментальні дослідження і забезпечувати вагому практичну віддачу економічної науки. Інститут став важливою складовою Донецького наукового центру (до того ж О.М. Алимов був незмінним заступником голови центру академіка АН УРСР Леоніда Михайловича Литвиненка), забезпечуючи ефективний зв’язок донецької академічної науки з владою і керівниками підприємств.

З того часу Олександр Іванович працює в Інституті економіки промисловості (ІЕП) НАН України вже 47 років, упевнено піднімаючись сходинками наукового й кар’єрного зростання. Спочатку він був старшим науковим співробітником, а в 1976 р. очолив створений ним відділ економічних проблем охорони праці. Рішення про організацію в Інституті такого відділу було прийнято Президією АН УРСР за кілька років до того на виконання спільного доручення президента АН СРСР М.В. Келдиша та президента АН УРСР Б.Є. Патона про розвиток науково-практичних досліджень в інститутах Академії наук України з метою підвищення безпеки праці шахтарів вугільних шахт, які звернулися з відкритим листом до науковців. Ці дослідження були комплексними і стали прикладом ефективної співпраці вчених різних спеціальностей не лише на благо шахтарів — людей тяжкої і шкідливої праці, а й на велику користь для промисловості та економіки України в цілому. Відділ економічних проблем охорони праці був унікальним, єдиним у системі Академії наук на території Радянського Союзу та на пострадянському просторі. Завдяки цьому Україна вирізнялася інноваційністю наукових результатів, спрямованих на економічне стимулювання досягнення соціальних цілей зі збереження життя та здоров’я працівників вугільного виробництва. 

Повний текст