Вісник НАН України. 2017. № 8. С.89-98
САМОЙЛЕНКО Анатолій Михайлович —
академік НАН України, академік-секретар Відділення математики НАН України, директор Інституту математики НАН України
ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ВИДАТНОГО МАТЕМАТИКА ТА МЕХАНІКА
До 100-річчя від дня народження академіка НАН України Ю.О. Митропольського
Матеріал присвячено сторіччю від дня народження всесвітньо відомого українського вченого, фахівця в галузі математичної фізики, теорії нелінійних коливань та диференціальних рівнянь, Героя України, академіка НАН України Юрія Олексійовича Митропольського.
Життєвий шлях Юрія Олексійовича розпочався 3 січня 1917 р. в родовому маєтку Чарнишів Миргородського повіту Полтавської губернії (нині Шишацький р-н Полтавської обл.). Мати, Віра Василівна Чарниш, належала до відомого в Полтавській губернії дворянського роду. Батько, Олексій Савич, закінчив у 1906 р. юридичний факультет Петербурзького університету; з 1914 р. — кадровий військовий, закінчив Першу світову війну в чині полковника, згодом до 1926 р. служив у лавах Червоної армії.
У 1919 р. сім’я Митропольських переїхала до Києва. Свій трудовий шлях Юрій Митропольський розпочав на одному з київських заводів, коли йому виповнилося лише п’ятнадцять. Закінчивши у 1938 р. з відмінними оцінками повну середню школу, Ю.О. Митропольський вступив до Київського університету на фізико-математичний факультет і водночас учителював в одній із середніх шкіл Києва. У ці роки на фізико-математичному факультеті викладали відомі математики Б.Я. Букреєв, Г.В. Пфейффер, В.Є. Дяченко, починали свою педагогічну діяльність M.M. Боголюбов та М.О. Лаврентьєв.
Навчання перервала війна. 7 липня 1941 р. студента Митропольського було мобілізовано до лав Червоної армії. Однак у листопаді 1941 р. він, відповідно до наказу Міністра оборони СРСР, отримав відпустку для завершення навчання, і його було зараховано на п’ятий курс Казахського університету. Тут він прослухав спецкурси, які читали відомі вчені К.П. Персидський, С.Г. Міхлін. Далі його направили до Рязанського артилерійського училища, евакуйованого до м. Талгар. З квітня 1943 р. Юрій Олексійович спочатку як командир взводу окремого розвідувального артилерійського дивізіону, а потім як ад’ютант командира 137-ї артилерійської бригади 1-ї ударної армії брав участь у боях на Брянському, I, II і III Прибалтійському, Ленінградському фронтах. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки.
Після демобілізації в березні 1946 р. Юрій Олексійович працює в Інституті будівельної механіки АН УРСР (нині — Інститут механіки НАН України). Тут розпочалася його плідна наукова діяльність під керівництвом видатного вченого академіка М.М. Боголюбова.
Перша зустріч із М.М. Боголюбовим сталася, за спогадами Ю.О. Митропольського, в Київському університеті, коли він прийшов до Миколи Миколайовича як до декана факультету, щоб дізнатися про можливість вступу до аспірантури. «Зустрівся я з Миколою Миколайовичем, — згадував Ю.О. Митропольський, — у приміщенні школи на вул. Леніна (нині — вул. Богдана Хмельницького), де в другу зміну навчалися студенти Університету, оскільки головну будівлю після пожежі ще не було відремонтовано. Микола Миколайович протягом години ходив по коридору і розмовляв зі мною. Він детально розпитав мене про мою сім’ю і про те, які математичні курси я слухав у Алма-Аті. Підсумовуючи нашу розмову, Микола Миколайович сказав мені: «Юрію Олексійовичу, я згоден взяти Вас до аспірантури, але мені здається, що для Вас буде краще поступити на роботу на посаду молодшого наукового співробітника в мій відділ в Інституті будівельної механіки АН УРСР. Для Вас це вигідно з усіх боків — зарплата вища за аспірантську стипендію, а дисертацію Ви зможете написати і подати раніше».
Роки навчання і роботи з М.М. Боголюбовим стали для Ю.О. Митропольського великою школою науки та життя. Працюючи у відділі нелінійної механіки, Юрій Олексійович зайнявся проблемою дослідження резонансних явищ у нелінійних коливних системах з повільно змінними параметрами, спираючись на відповідно адаптовані асимптотичні методи Крилова – Боголюбова. За короткий час він написав і в 1948 р. захистив кандидатську, а в 1951 р. — докторську дисертацію на тему «Повільні процеси в нелінійних коливних системах з багатьма ступенями вільності».
З 1950 р. Юрій Олексійович працює в Інституті математики АН УРСР. Одночасно з 1949 по 1989 р. він викладав на механіко-математичному факультеті Київського університету, де в 1951–1953 рр. завідував кафедрою диференціальних рівнянь. У 1954 р. йому було присвоєно звання професора. Після захисту докторської дисертації впродовж року працював у Москві в лабораторії вимірювальних приладів АН СРСР (нині — Національний дослідницький центр «Курчатовський інститут») у відділі М.М. Боголюбова.