Вісник НАН України. 2015. № 9. С. 94–97.

ТИМОХА Олександр Миколайович –
член-кореспондент НАН України,  провідний науковий співробітник
відділу динаміки та стійкості багатовимірних систем Інституту математики НАН України

ВИДАТНИЙ  МАТЕМАТИК І МЕХАНІК
До 80-річчя академіка НАН України І.О. Луковського

24 вересня 2015 р. виповнюється 80 років видатному українському математику та механіку, засновнику всесвітньовідомої школи з нелінійних коливань рідини в резервуарах, академіку НАН України, доктору фізико-математичних наук, професору, заслуженому діячу науки і техніки України Івану Олександровичу Луковському.

Іван Олександрович Луковський народився в с. Косяківка Таращанського району Київської області в селянській родині. Ще в дитинстві в нього проявилися яскраві здібності до математики й фізики, тому після закінчення школи в 1954 р. він вступив на механіко-математичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Захистивши диплом на кафедрі аерогідромеханіки, Іван Олександрович за державним розподілом спеціалістів прийшов на роботу до Інституту математики АН УРСР. Так у 1959 р. розпочалася наукова кар’єра видатного українського математика і механіка. В Інституті математики він працює й дотепер, очолюючи (з 1976 р.) відділ динаміки та стійкості багатовимірних систем.

Упродовж десятиліття після закінчення Університету молодий учений захищає спочатку кандидатську дисертацію (1963), потім докторську (1969) і стає одним із фундаторів нового на той час наукового напряму – нелінійної динаміки твердого тіла з порожнинами, частково заповненими рідиною. Іноді, жартома, Іван Олександрович зізнається, що тематику його наукових уподобань визначив один прикрий випадок з дитинства, коли він, маленький хлопчик-водовоз, не зміг запобігти перекиданню візка з питною водою через її хлюпання.

Перші аналітичні методи розв’язування нелінійних задач про рух обмеженого об’єму рідини з вільною поверхнею І.О. Луковський запропонував ще в 60–70-х роках минулого століття. У той період значна увага науковців та інженерів була прикута до тривимірної динаміки і стійкості ракет з рідинним паливом. Однак тоді ще не було потужної обчислювальної техніки і аналітичні методи, запропоновані Іваном Олександровичем, давали змогу ефективно отримувати наближені розв’язки цих задач за допомогою наявних на той час комп’ютерних ресурсів. Можливо, через закритий характер застосувань, пов’язаних з військовою та космічною технікою, ці методи здобули широке світове визнання лише у 1990-х роках. Проте виявилося, що навіть через стільки років вони є актуальними і цілком конкурентоспроможними порівняно з нинішніми пакетами програм для сучасної надпотужної обчислювальної техніки. Саме в цей період у світову літературу увійшли такі поняття, як модальна система Майлза–Луковського та формули Луковського для гідродинамічних сил і моментів, які є невід’ємною частиною аналітичних результатів Івана Олександровича. Світовому визнанню сприяла також наукова співпраця І.О. Луковського з європейськими колегами. Він був керівником кількох міжнародних наукових проектів, серед яких варто особливо відзначити рекордний за часом фінансування 13-річний проект Німецького дослідницького товариства (Deutsche Forschungsgemeinschaft, 1998–2010). Простий, зрозумілий і відкритий у спілкуванні, Іван Олександрович швидко здобув повагу та прихильність німецьких колег не лише завдяки потужному науковому потенціалу, енциклопедичним знанням та невичерпній енергії, а й через свої високі людські якості.

Багатогранний талант Івана Олександровича дає йому змогу отримувати наукові результати в багатьох різних галузях математики та механіки. Зокрема, він створив математичну базу для аналітичних методів дослідження та побудови чисельно-аналітичних роз’язків ряду гіперболічних нелінійних крайових задач з вільною границею, розвинув варіаційний формалізм Бейтмена–Люка, запропонував унікальні високоточні методи розв’язання базових гідродинамічних крайових задач механіки обмеженого об’єму рідини, створив теорію та наближені методи розв’язання спектральних крайових задач з параметром у крайових умовах тощо. В останні десять років Іван Олександрович багато уваги приділяв узагальненню так званого методу неконформних трансформацій Луковського. Уперше цей метод І.О. Луковський запропонував у 1975 р. для розв’язання задачі про коливання рідини в баках складної геометрії. Івану Олександровичу вдалося сформулювати загальні принципи раціонального вибору неортогональних криволінійних координат і вивести формули перетворення тривимірних несиметричних областей на області більш простої геометричної конфігурації. На цій основі він здійснив у рімановому просторі формулювання нелінійних крайових задач динаміки обмеженого об’єму рідини в тензорному вигляді і запропонував варіаційні методи їх розв’язання.

За яку б нову задачу не брався Іван Олександрович, він завжди не тільки отримує наукові результати світового рівня, а й розширює коло колег-соратників і друзів. Серед них слід згадати імена професорів Б.І. Рабиновича (якого І.О. Луковський вважає своїм учителем), Г.С. Нариманова, Л.В. Докучаєва, І.Б. Богоряда, Р.Є. Лампера, І.П. Гаврилюка, В.Т. Грінченка, В.Д. Кубенка та багатьох інших. Особливо дружні стосунки та плідна наукова співпраця пов’язують його з академіком В.Л. Макаровим. Повний текст