Вісник НАН України. 2015. № 8. С. 98–103.

ГОРОБЕЦЬ Юрій Іванович –
доктор фізико-математичних наук, професор,  в.о. директора Інституту магнетизму НАН України та МОН України

ЛЕЖНЕНКО Ігор Васильович –
кандидат фізико-математичних наук, заступник директора Інституту магнетизму НАН України та МОН України

ЙОГО ЛЮБОВ – ФІЗИКА
До 85-річчя академіка НАН України В.Г. Бар’яхтара

9 серпня виповнилося 85 років від дня народження видатного вченого в галузі теоретичної фізики, магнітних явищ, фізики твердого тіла, Героя України, лауреата Державних премій у галузі науки і техніки України та УРСР, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України Віктора Григоровича Бар’яхтара.

Хорошую работу
чужими руками не сделаешь.
В.Г. Барьяхтар

Видатний український науковець, відомий блискучими результатами в галузі теоретичної фізики, фізики магнітних явищ, фізики твердого тіла, а також екологічних проблем наслідків Чорнобильської аварії, Віктор Григорович Бар’яхтар розпочав наукову діяльність у 1954 р. у Харкові під керівництвом тоді вже добре знаного у світі фізика-теоретика Олександра Ілліча Ахієзера. Перші роботи Віктора Григоровича Бар’яхтара були присвячені розрахункам процесів випромінювання g-квантів, що виникають при зіткненні ядер атомів між собою і електронів з ядром, та питанням поляризації вакууму. На той час це були одні з найважливіших завдань квантової електродинаміки. Наприкінці 50-х років В.Г. Бар’яхтар разом з О.І. Ахієзером і С.В. Пелетмінським взялися за вивчення спектрів колективно зв’язаних магнітопружних хвиль у феромагнетиках. Працюючи над цією тематикою, вони отримали результати світового рівня. Зокрема, було показано, що в околі магнітоакустичного резонансу, де збігаються частоти незбурених спектрів магнонних і фононних коливань та їх хвильові вектори, відбувається суттєва модифікація фононних і магнонних гілок спектра. Подальший розвиток цих досліджень стимулював авторів до розвитку відповідної феноменологічної теорії з використанням понять тензора деформації та густини намагніченості, яка значно узагальнила і розвинула відому тоді феноменологічну теорію магнетизму магнітовпорядкованих кристалів Ландау–Ліфшиця. Основи цієї теорії було викладено в монографії О.І. Ахієзера, В.Г. Бар’яхтара та С.В. Пелетмінського «Спиновые волны» (1967), яка й дотепер є класичною в галузі теорії магнітних явищ і широковідомою як у нашій країні, так і в усьому світі. Посилання на неї можна знайти в сотнях наукових праць, опублікованих у найпрестижніших фізичних часописах.

Любов до магнітних явищ взагалі та до вивчення магнітопружних процесів і явищ зокрема залишилась у Віктора Григоровича на все подальше життя. Разом зі своїми учнями Д.А. Яблонським та О.Г. Данилевичем він показав, що виникнення магнітопружної щілини пов’язане зі спонтанним порушенням симетрії, а разом з В.М. Локтєвим і С.М. Рябченком довів, що магнітопружна взаємодія може суттєво модифікувати спектри коливань тонких магнітних плівок. Спільно зі своїми учнями І.М. Вітебським, Ю.Г. Пашкевичем, В.Л. Соболєвим і В.В. Тарасенком Віктор Григорович Бар’яхтар створив теорію зв’язаних магнітопружних коливань в околі магнітних спінорієнтаційних фазових переходів. Зокрема, було показано, що для певних випадків завдяки зв’язку між магнітними і пружними коливаннями можливе «розм’якшення» модулів пружності й виникнення в спектрі коливань магнітопружної щілини. На початку 1970-х років В.Г. Бар’яхтар спільно з В.П. Семиноженком виконав цикл робіт з теорії процесів релаксації в надпровідниках. Уперше було побудовано систему зв’язаних кінетичних рівнянь для електронів та фононів і показано, що основними процесами встановлення рівноваги в системі боголюбовських квазічастинок за низьких температур є їх розсіяння фононами, а також що теплова рівновага в системі фононів установлюється значно швидше, ніж у системі боголюбовських квазічастинок. Ці кінетичні рівняння стали основою теорії генерації фононів у процесах злиття двох квазічастинок у фонон. У 1960-х роках Віктор Григорович разом з О.І. Ахієзером і С.В. Пелетмінським розвинув макроскопічну теорію релаксації магнітного моменту у феромагнетиках. Повний текст