Вісник НАН України. 2015. № 10. С. 46–49.
https://doi.org/10.15407/visn2015.10.046
СТЕПАНЮК Леонід Михайлович –
член-кореспондент НАН України, доктор геологічних наук,
заступник директора з наукової роботи Інституту геохімії, мінералогії та
рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
КУРИЛО Сергій Ігорович –
кандидат геологічних наук, молодший науковий співробітник відділу радіогеохронології Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
ДОВБУШ Тетяна Іллівна –
науковий співробітник відділу радіогеохронології Інституту геохімії,
мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України
УРАН-СВИНЦЕВА ГЕОХРОНОЛОГІЯ ЗА МОНАЦИТОМ ГРАНІТІВ ДОЛИНСЬКОГО МАСИВУ ІНГУЛЬСЬКОГО МЕГАБЛОКУ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА
Уран-свинцевим ізотопним методом датовано монацити із гранітів Долинського масиву. Вік монациту, а отже, і гранітів становить 2021,9±1,5 млн років. За геохімічними особливостями монациту (вміст урану та відношення 206Pb/208Pb) зроблено припущення, що протолітом для гранітів були породи гранулітової асоціації, найімовірніше суперкрустальні утворення інгуло-інгулецької серії.
Ключові слова: граніти, монацит, геохронологія, Інгульський мегаблок, Український щит.
Долинський масив Інгульського мегаблоку Українського щита загальною площею 1200 км2 простягається в північно-західному напрямку на 75 км, маючи ширину в середньому близько 25 км. Петрографічною особливістю гранітів цього масиву, що відрізняє їх від кіровоградських, є ксеноліти амфіболовмісних порід і зрідка наявність рогової обманки у складі самих гранітів [1]. У геологічній будові Долинського масиву беруть участь різноманітні граніти. Найпоширенішими є порфіроподібні та рівномірнозернисті відміни гранітів, які мають приблизно однаковий розвиток, менш поширені апліт-пегматоїдні. Крім переважаючих біотитових гранітів і мігматитів у масиві трапляються також амфібол-біотитові їх різновиди. Порфіроподібні граніти приурочені здебільшого до центральної і північної частин масиву, тоді як у південній переважають рівномірнозернисті граніти, насичені останцями гнейсів і мігматитів. Жильні апліт-пегматоїдні
граніти поширені всюди, однак основна їх маса сконцентрована в ендоконтактових зонах. Серед гранітів трапляються ксеноліти плагіогранітів, амфіболітів та амфібол-біотитових гнейсів, які за РТ-умовами (певний тиск і температура) відповідають високотемпературній частині амфіболітової фації.
Для гранітів Долинського масиву вмісними є гнейси інгуло-інгулецької серії, між якими спостерігаються поступові переходи. Автори роботи [2] зазначають, що в міру наближення до контактів з масивом на відстань від кількох десятків до кількох сотень метрів у вмісних породах збільшується кількість порфіробластичних виділень мікрокліну, основна частина мігматитів набуває подоби та складу середньозернистого біотитового граніту.
Для з’ясування часу формування гранітів Долинського масиву ми вивчили уран-свинцеві ізотопні системи розмірних фракцій монациту, виділеного з граніту, який було відібрано в кар’єрі на правому березі р. Висунь, приблизно на 1 км південніше с. Марфівка Долинського району Кіровоградської області. Монацити досліджували за допомогою класичного уран-свинцевого ізотопного методу у відділі радіогеохронології Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України. Для ізотопного датування вручну, під бінокуляром, із різних розмірних фракцій, відбирали світло-жовті прозорі зерна монациту. Методику хімічної підготовки, за якою готували зразки монацитів для мас-спектрометричного аналізу, описано в роботах [3, 4]. Для визначення вмісту урану і свинцю використовували змішаний 235U+206Pb
трасер. Ізотопні дослідження свинцю та урану виконували на 8-колекторному мас-спектрометрі МІ-1201 АТ у мультиколекторному статичному режимі [5, 6]. Похибки визначення віку наведено при 2σ. Для перевірки метрологічних характеристик методу використовували стандарт циркону ІГМР-1 [7]. Повний текст