Вісник НАН України. 2015. № 10. С. 78–80.
ХОЛОДОВ Роман Іванович –
кандидат фізико-математичних наук, доцент,
заступник директора з наукової роботи Інституту прикладної фізики НАН України
ВОРОШИЛО Олексій Іванович –
кандидат фізико-математичних наук,
учений секретар Інституту прикладної фізики НАН України
БУГАЙ Олександр Миколайович –
кандидат фізико-математичних наук,
заступник завідувача відділу ядерно-фізичних досліджень
Інституту прикладної фізики НАН України
ФІЗИКА ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ
До 80-річчя академіка НАН України В.Ю. Сторіжка
26 жовтня 2015 р. виповнюється 80 років видатному українському фізику, фахівцю в галузі експериментальної ядерної фізики низьких i середніх енергій, директору Інституту прикладної фізики НАН України, заслуженому діячеві науки і техніки України, доктору фізико-математичних наук, професору, академіку НАН України Володимиру Юхимовичу Сторіжку.
Володимир Юхимович Сторіжко народився 26 жовтня 1935 р. у с. Вільховатка Харківської області. Його шкільні роки припали на тяжкі повоєнні часи. Коли в 1953 р. Володимир Сторіжко закінчив зі срібною медаллю Валківську середню школу і прийшла пора обирати собі подальшу долю, він вирішив поїхати до Москви. Його вже було зараховано до Військово-повітряної інженерної академії ім. М.Є. Жуковського, однак задоволення від цього він не відчував. З дитинства юнак цікавився точними науками, і бажання присвятити себе вивченню фізики врешті-решт перемогло. Володимир Сторіжко замість військової академії вступає на ядерне відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету. Захистивши диплом, Володимир Юхимович з 1959 по 1962 р. навчався в аспірантурі Харківського державного університету, де його науковим керівником був видатний фізик-ядерник академік АН УРСР Антон Карлович Вальтер. Після аспірантури В.Ю. Сторіжко прийшов на роботу до Харківського фізико-технічного інституту, де пропрацював до 1988 р., пройшовши шлях від молодшого наукового співробітника до начальника відділу ядерної фізики.
Науковий доробок Володимира Юхимовича за цей період є досить вагомим. Він провів цикл досліджень порогових аномалій у ядерних реакціях, у результаті чого відкрив явище вибудовування ядер поблизу порогу (p, n) реакцій, крім того, отримав значний обсяг даних щодо гігантського резонансу в ядрах середньої атомної ваги. На основі результатів цих досліджень у 1964 р. В.Ю. Сторіжко успішно захистив спочатку кандидатську дисертацію, а за десять років і докторську. У розвитку запропонованого ним наукового напряму яскраво проявився педагогічний талант Володимира Юхимовича: його учні захистили 3 докторські та 7 кандидатських дисертацій.
1965 рік став ще однією знаменною віхою в житті В.Ю. Сторіжка. У складі групи експертів його було направлено до Єгипту, де протягом двох років він працював в Атомному центрі Єгипту (Каїр) на електростатичному прискорювачі. Цей період виявився також дуже плідним у плані наукових здобутків. Володимир Юхимович запропоновав новий метод для обчислення перерізів ядерних реакцій в умовах резонансів, що перекриваються. Цей метод дав потужний поштовх великій серії експериментів з дослідження структури ядер середньої атомної ваги (A = 40–100). Разом із групою єгипетських учених він виконав піонерні експерименти з вивчення кутових кореляцій продуктів ядерних реакцій і вперше визначив квантові характеристики ядер ізотопів. За результатами цих досліджень 5 єгипетських науковців захистили кандидатські дисертації.
У 1969 р. В.Ю. Сторіжко проходив стажування у провідних ядерних центрах Нідерландів (Тандемна лабораторія Утрехтського університету), Франції (Інститут ядерних досліджень у Страсбурзі), Великої Британії (Лабораторія ядерної фізики в Дарсбері). Упродовж цього періоду з використанням тандемних прискорювачів він виконав вимірювання часу життя ядерних станів методом доплерівського розширення гамма-спектрів ядерних реакцій.
У 1988 р. від Міністерства середнього машинобудування СРСР та Президії Академії наук УРСР В.Ю. Сторіжку надійшла пропозиція створити новий науково-дослідний інститут у м. Суми. Анітрохи не вагаючись, Володимир Юхимович погодився і з групою однодумців переїхав до Сум для реалізації задуманого проекту. Далі події розвивалися досить стрімко. Вже у 1989 р. під його керівництвом почало працювати Сумське відділення Інституту металофізики АН УРСР, а в 1991 р. за підтримки президента Академії наук України академіка Б.Є. Патона та першого віце-президента АН України академіка В.Г. Бар’яхтара Відділення було реорганізовано в Інститут прикладної фізики, на чолі якого став Володимир Юхимович. Повний текст