Вісник НАН України. 2014. №6. С. 86-94.

РУЩИЦЬКИЙ Ярема Ярославович –  
доктор фізико-математичних наук, професор,
завідувач відділу реології Інституту  механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України 

ПРО НАУКОВИЙ ШЛЯХ ОЛЕКСАНДРА МИКОЛАЙОВИЧА ГУЗЯ: ФАКТИ І ВІХИ ЖИТТЯ
З нагоди присудження Золотої медалі імені В.І. Вернадського НАН України

Постановою Президії НАН України від 16 січня 2014 року за результатами конкурсу 2013 року академіку НАН України Олександру Миколайовичу Гузю присуджено Золоту медаль імені В.І. Вернадського Національної академії наук України. Про життя і наукову творчість цього видатного вченого в галузі механіки деформівних тіл і механіки суцільних середовищ ідеться у цій статті.

Ключові слова: механіка деформівних тіл, механіка суцільних середовищ, О.М. Гузь.

Починаючи розповідь про життєвий і науковий шлях Олександра Миколайовича Гузя, не можна насамперед не звернути увагу на його нерозривний зв’язок з Інститутом механіки ім. С.П. Тимошенка НАН України. Більш як півстоліття тому, 21-річним студентом, Олександр Миколайович прийшов працювати в одну з найстаріших в Україні академічних установ, а починаючи з 1976 р., тобто останні 38 років, він її очолює.nВарто нагадати історію цього інституту, створеного 30 листопада 1918 р. майже одночасно із заснуванням Української академії наук. Першим його директором було затверджено Степана Прокоповича Тимошенка – всесвітньо відомого вченого-механіка, одного з організаторів і перших членів УАН. У 1997 р. Інституту механіки було присвоєно ім’я С.П. Тимошенка. Упродовж усіх років свого існування Інститут механіки був провідним науковим центром країни. Тут працювали багато видатних учених. Інститут заслужено має у світі високу репутацію і нині успішно проводить дослідження з сучасних напрямів механіки. Провідні науковці Інституту завжди піклувалися про розвиток нових напрямів, підтримували перспективних учених, які згодом прославили установу. Досить згадати імена М.М. Боголюбова, М.М. Крилова, Ю.О. Митропольського, Г.С. Писаренка, Г.М. Савіна.

Народився Олександр Миколайович Гузь 29 січня 1939 р. у містечку Ічня Чернігівської області. Усі його предки – українці, споконвіку проживали в Ічні. Історія зберегла факт, що річка Ічня, на березі якої розташоване місто, була природною межею, де у давнину завжди зупинялися татарські війська, оскільки далі на північ простяглися густі непрохідні ліси. Тут доречно пригадати, що чернігівська земля подарувала світові ще одного видатного вченого-механіка – С.П. Тимошенка. Отже, перші свої сімнадцять років Олександр Гузь прожив з матір’ю в Ічні, де й закінчив середню школу. Його дитинство припало на воєнне лихоліття й тяжкі післявоєнні роки. Усі відмічали, що з самого малку він був дуже здібним хлопцем.

Коли тривалий час спілкуєшся з такою обдарованою людиною, мимоволі задаєшся питанням: як можна було досягти успіху за таких, здавалося б, несприятливих обставин? Без сумніву, вирішальним фактором, так би мовити, необхідною умовою, є талант. Проте умови для його розкриття, принаймні в науці, створюють три об’єктивні чинники – стан шкільної освіти, стан університетської освіти й організація наукового життя в країні. Причому всі ці фактори зумовлені внеском багатьох поколінь, що працювали задля розвитку освіти і науки. У галузі механіки, до якої належать основні досягнення О.М. Гузя, насамперед слід знову згадати ім’я професора С.П. Тимошенка. Російська імперія розвивала науку через зв’язки з Європою: запрошувала видатних європейських учених працювати в Росії або посилала молодих перспективних учених до Європи для подальшої освіти і наукової роботи. Саме так сформувалися особистості таких видатних учених-механіків і організаторів науки й освіти, як В.Л. Кирпичов, С.П. Тимошенко, О.М. Динник. Радянський Союз передусім спрямовував зусилля на розвиток військово-промислового комплексу, а це постійно потребувало свіжих наукових і технологічних ідей. У ті часи для кожного, хто виявляв інтерес до науки, держава створювала досить сприятливі умови. Починаючи з 50-х років у галузі механіки регулярно організовувалися наукові з’їзди, симпозіуми, конференції, школи. У цих заходах охоче брали участь як корифеї науки, так і молоді вчені. На них панував дух творчої співпраці та здорової конкуренції. Незважаючи на те, що впродовж року таких форумів зазвичай відбувалося близько десятка і проходили вони, як правило, в курортних місцях, держава фінансувала всі видатки науковців. Саме в такій творчій атмосфері розпочалося становлення О.М. Гузя як ученого. Повний текст (PDF)