Вісник НАН України. 2014. № 3. С. 89-93.

БОРОНЬ Олександр Вікторович –
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник
відділу шевченкознавства Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України

ПРОЗА ТАРАСА ШЕВЧЕНКА І ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІ ЛІТЕРАТУРИ:
НАСЛІДУВАННЯ ЧИ ТВОРЧЕ ЗАСВОЄННЯ ХУДОЖНЬОГО ДОСВІДУ?

За матеріалами наукового повідомлення на засіданні Президії НАН України 2 жовтня 2013 року

Здійснено спробу розширити коло контактних зв’язків Шевченка-прозаїка з романістикою Чарлза Діккенса. Доведено, зокрема, що Шевченко, крім згадуваних у його прозі романів «Ніколас Ніклбі» і «Девід Копперфілд», знав також «Холодний дім» та «Домбі і син». Проаналізовано зв’язки повістей Шевченка з творчістю Вальтера Скотта. Розглянуто семантику інтертекстуальних відсилань у повісті «Художник» до роману «Векфілдський священик» Олівера Голдсміта. Вказано на Шевченкове критичне сприйняття доробку Ежена Сю, романи якого український письменник використовував радше для гри з читачем. У підсумку поставлено під сумнів поширену в шевченкознавстві тезу про наслідувальність повістей Шевченка щодо західноєвропейських зразків прози.

Ключові слова: лектура, ремінісценція, контактні зв’язки, інтертекстуальність.

Цілком закономірно, що увага літературознавців зосереджена переважно на студіюванні поезії Шевченка. Водночас його проза досі не досліджена належним чином, що зумовлює істотну неповноту наукових уявлень про доробок митця загалом. У листі до П. Куліша від 26 січня 1858 р. Шевченко стверджував, мабуть, дещо перебільшуючи, що на засланні написав «десятків коло двох» «руських повістей» [1, 157]. Збереглося дев’ять, створено їх орієнтовно у період із 1852 р. до лютого 1858 р. Втрачено «Повесть о безродном Петрусе», яку серед інших згадано в оголошенні про продаж рукописів усіх повістей у журналі «Основа» в 1862 р. [2]. Початок систематичної роботи Шевченка над повістями умовно можна пов’язати з вимушеним припиненням на сім років поетичної творчості після фатального арешту у квітні 1850 р. за доносом М. Ісаєва та переведення митця до Новопетровського укріплення під суворіший нагляд і контроль, що згодом послабився. Такими обставинами не в останню чергу пояснюється Шевченків вибір російської мови для прозової творчості. Як відомо, Шевченко-прозаїк був сприйнятливий до сторонніх впливів. Але наскільки беззастережно він запозичував чужий художній досвід? У кого він насправді вчився, а чию творчість відкидав? Особливий інтерес у цьому аспекті становить питання про безпосередню ознайомленість Шевченка з творами Чарлза Діккенса. Шевченко двічі згадував його романи – «Ніколас Ніклбі» та «Девід Копперфілд». Варто спробувати виявити непрямі вказівки на обізнаність українського письменника з іншими творами Діккенса. Так, у «Прогулке с удовольствием и не без морали» сказано про «записки Ротчева о Калифорнии» [3, 281], що друкувалися в «Отечественных записках» 1854 р. (т. 92), а в тт. 92–97 якраз публікувався роман Діккенса «Холодний дім». У листі Василя та Федора Лазаревських від жовтня 1847 р. (окремі дослідники датують його липнем [4]) згадано раніше надіслані Шевченкові номери журналу «Отечественных записок». Так, В. Лазаревський писав: «Коли прочитаєте «От[ечественные] зап[иски]», дак пишіть, ще пришлю» [5]. Це була відповідь на невідомий лист Шевченка з Орської фортеці, написаний, імовірно, в липні 1847 р. Таким чином, Шевченко міг читати номери журналу, видані до його арешту у квітні, якщо врахувати віддаленість Оренбурга від столиці. Обіцянка В. Лазаревського обнадійлива, вона може свідчити про певну регулярність надсилання згодом (навіть без нагадувань поета) книжок журналу протягом листопада 1847 – квітня 1848 р., принаймні до початку Аральської експедиції у травні 1848 р. (Хоча Василя Лазаревського в Оренбурзі з листопада 1847 р. вже не було, залишався Федір). Підкреслимо – це лише здогади. Важливо, що з 54-го тому (вересень–жовтень) 1847 р. «Отечественные записки» починають публікувати в перекладі О.І. Бутакова роман «Домбі і син» (див. т. 55, листопад–грудень 1847; т. 56, січень, т. 59, липень–серпень 1848). Це той самий Олексій Бутаков, який у 1848–1849 рр. очолював Аральську описову експедицію за участю Шевченка. З цього випливає закономірний висновок, що, крім «Ніколаса Ніклбі» і «Девіда Копперфілда», Шевченко знав романи «Холодний дім» та «Домбі і син».  Повний текст (PDF).