Вісник НАН України. 2014. №1. С. 69–73

ВЗІРЕЦЬ ГУМАНІЗМУ І ВИСОКОЇ МОРАЛІ
Спільна ювілейна сесія Загальних зборів
президій НАН України і НАМН України,
присвячена 100-річчю від дня народження академіка М.М. Амосова

6 грудня 2013 р. у приміщенні Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації відбулася Спільна ювілейна сесія Загальних зборів президій Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України, присвячена 100-річчю від дня народження академіка Миколи Михайловича Амосова. В урочистостях взяли участь вищі посадові особи держави, керівництво обох національних академій, провідні вчені, медики, лікарі, колишні пацієнти видатного хірурга, іноземні гості, представники широкої громадськості та засобів масової інформації.

Блажен, кто рядом славных дел
Свой век украсил быстротечный,
Блажен, кто жизнию умел
Хоть раз коснуться правды вечной…
А.К. Толстой «Иоанн Дамаскин»

6 грудня 2013 р. виповнилося 100 років з дня народження видатного кардіохірурга, вченого, філософа, письменника, громадського діяча, Героя Соціалістичної Праці, лауреата Ленінської премії і трьох Державних премій України, заслуженого діяча науки УРСР, доктора медичних наук, професора, академіка НАН України і НАМН України Миколи Михайловича Амосова. За календарем пам’ятних дат ЮНЕСКО і за розпорядженням Кабінету Міністрів України поточний рік оголошено роком Амосова. З нагоди святкування ювілею нашого видатного співвітчизника відбулася Спільна ювілейна сесія Загальних зборів президій Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України.

Віце-прем’єр-міністр України К.І. Грищенко зачитав привітання Президента України В.Ф. Януковича учасникам урочистого зібрання, зазначивши, що М.М. Амосов врятував життя тисячам пацієнтів, виховав цілу плеяду висококваліфікованих хірургів, відкрив новий світогляд у медицині, одним із перших усвідомив важливість ідей біокібернетики. Міністр охорони здоров’я України Р.В. Богатирьова оголосила привітання Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова. Вона додала, що майже завжди амосівські праці, доповіді, новаторські методики, публічні дискусії привертали до себе увагу всього суспільства. У нього навчалися всі українські кардіохірурги. На думку міністра, М.М. Амосов завжди йшов до істини власним шляхом, покладаючись лише на свій розум, оптимізм, обов’язок лікаря і громадянина, любов до людей. На адресу учасників Спільної сесії надійшли також вітання від Голови Верховної Ради України В.В. Рибака, голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Т.Д. Бахтеєвої та інші поздоровлення. Віце-президент Національної академії наук України академік НАН України В.Д. Походенко зачитав присутнім звернення президента НАН України академіка Б.Є. Патона. Він зазначив, що Микола Михайлович був багатогранною неординарною особистістю, надзвичайно порядною, відповідальною, вимогливою і справедливою людиною з великим відчуттям внутрішньої свободи та гідності. Всі, хто з тієї чи іншої нагоди зустрічалися з ним, діставали позитивний заряд його ентузіазму, нових ідей, захопленості справою. Нам і нашим нащадкам знадобиться ще немало часу, щоб осягнути всі грані особистості та генію М.М. Амосова. Президент Національної академії медичних наук України академік НАМН України А.М. Сердюк у своїй доповіді наголосив, що М.М. Амосов був не лише видатним хірургом, який безмежно розширив горизонти хірургії, а й борцем, захисником і пропагандистом наукових ідей, людиною, яка чітко визначила свою роль у суспільному житті й піднесла до небачених висот власну соціальну відповідальність. Якщо поглянути на людське життя, так би мовити, з висоти пташиного польоту, то у Миколи Михайловича воно проходило на зламі історичних епох. Народився він у Російській імперії, пережив усі соціальні та революційні потрясіння, Першу світову і громадянську війни. Навчався, мужнів, досяг видатних успіхів у радянську добу. Грізні роки гітлерівської навали М.М. Амосов провів у зоні бойових дій як провідний хірург польового шпиталю. Саме там, у пеклі людського винищення, руки хірурга Амосова, не знаючи перепочинку, набували вправності, а він сам – непохитної віри у своє покликання. Згодом він продовжував плідно працювати в Україні, заснував і розбудував Інститут кардіохірургії, який нині названо його ім’ям, був одним із найактивніших ініціаторів і засновників Академії медичних наук України. Однак Микола Михайлович завжди залишався самим собою. Його кредо – бути першим. Першим у країні він почав лікувати вади серця методом хірургічної корекції, одним із перших в СРСР запровадив штучний кровообіг, у 1963 р. першим здійснив протезування мітрального клапана, а через два роки першим у світі запровадив антитромботичні протези серцевих клапанів. І це далеко не повний перелік його новацій. Багато часу Микола Михайлович віддавав своєму захопленню – біокібернетиці. Розроблення різних систем моделювання функцій організму, які разом починали видатні вчені В.М. Глушков і М.М. Амосов, сьогодні набувають нового значення – у Європі започатковано великий проект з моделювання функцій  мозку, аналогічний проект з вивчення свідомості й процесу мислення ініціював президент США. Неможливо обійти увагою легендарний спосіб життя Амосова – свій виклик старінню він зробив публічним. З року в рік щоранку він бігав, потім обтяжував себе фізичними вправами. Такі регулярні навантаження дозволили Миколі Михайловичу, людині не надто кремезної статури, аж до 80-річного віку витримувати багатогодинні операції. І навіть коли був змушений вшити кардіостимулятор, а потім і протез артеріальних клапанів та коронарні шунти, він наполегливо продовжував удосконалювати програму фізичного здоров’я. М.М. Амосов щиро і безмежно вірив у можливості людини, у правильність профілактичного напряму зі збереження здоров’я здорових. Численні літературні твори М.М. Амосова розкривають його як талановитого письменника і публіциста. Чим же можна пояснити, що ними зачитуються і спеціалісти, і пересічні люди? Чому майже кожна його книга була очікуваною, спричинювала полеміку, перевидавалася в десятках країн? Відповідь однозначна: достеменність і документальність фактів, авторська неповторність, відповідальність за людське життя, відкрита сповідь лікаря й письменника нікого не може залишити байдужим і, що найголовніше, спонукає до роздумів.

Усім своїм життям, усіма своїми справами Микола Михайлович переконливо довів, що незалежно від політичних режимів і соціальних устроїв можна й потрібно жити за високими етичними принципами, не прогинаючи спину, завжди бути вірним своїм переконанням. І нині в оновленій країні ми маємо звертатися до історичної пам’яті, до тих визначних постатей, які творили славу вітчизняної медицини. Адже, за висловом видатного хірурга М.В. Скліфосовського, «народ, який вміє шанувати пам’ять своїх великих предків, має право спокійно дивитися у майбутнє». Повний текст