Вісник НАН України. 2015. № 7. С. 87–94.

СТЕПОВИК Дмитро Власович —
доктор богословських наук, доктор філософських наук, доктор мистецтвознавства, професор,
академік Академії наук вищої школи України

ТАЄМНИЧИЙ СВІТ ДАВНЬОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРАВЮРИ
Рецензія на книгу «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII—XIX століть у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського»

Книга (Д. Фоменко, І. Цинковська, Г. Юхимець «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVII—XIX ст. у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадского». Київ: Академперіодика, 2014) є науковим каталогом, який репрезентує досі ніколи не опубліковані рідкісні й цінні пам’ятки української культури та мистецтва.

З опублікуванням 2014 року видавництвом «Академперіодика» елітарно виданої – на друкарському рівні – книги «Мідні гравірувальні дошки українських друкарень XVIII–XIX століть у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського» українські науковці-суспільствознавці отримали не тільки нові дані про розмаїття тем в українському графічному мистецтві, але й дані про досконалу техніку друку ілюстрацій з гравірувальних мідних дощок, яка не поступалася в ті століття кращим друкарням західноєвропейських країн. Відбитки з цих дощок не були досі ніде опубліковані: це зовсім новий матеріал для митців і мистецтвознавців.

Автори каталогу – чільні науковці Інституту книгознавства Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського – Діна Фоменко, Ірина Цинковська, Гліб Юхимець – провели копітку дослідницьку працю, щоб ретельно описати, прокоментувати, впорядкувати усі 329 дощок з міді, які зберігаються у фондах бібліотеки. На доброму крейдованому папері усі ці гравірувальні дошки опубліковані як кольорові репродукції. Якість цих репродукцій така, що глядач побачить кожний штрих, навіть найменший, а також «сліди часу», тобто вражені окисом міді фрагменти дощок, які не вдалося прибрати при реставрації, щоб не пошкодити тоненьких штрихів.

Певна річ, з дощок – правда, не всіх – можна і тепер зробити відбитки. Вони не будуть такої якості, як тоді, коли вони гравірувалися першокласними українськими майстрами. Але цінність їх – не у відбитках, а в точності й досконалості граверської роботи, яку доцільно спостерігати саме на «негативах», тобто на друкарських формах. Дошки з цього погляду цікаві як для мистецтвознавців, так і для металознавців, ювелірів, фахівців різних інженерних професій.

Як, коли, за яких умов і обставин відбулася зміна в українському графічному мистецтві, тобто перехід від гравірування на дереві – від деревориту й дереворізу – до гравірування на міді, сталі й інших металах та сплавах – мідьориту, офорту?

1688 року архімандрит Києво-Печерської Лаври Варлаам Ясинський запросив з литовського міста Вільного (теперішня столиця Литви Вільнюс) тамтешнього керівника граверної майстерні при друкарні Віленської академії Олександра Тарасевича. Це був українець, походив ймовірно з Прикарпаття або Закарпаття. Разом із своїм молодшим братом Левом (Леонтієм) Тарасевичем він у юності був посланий до баварського Аугсбурга вчитися гравірувати на мідних дошках. Хоч в Україні в XVII столітті було чимало друкарень і граверень, проте доброго учителя з мідьориту знайти було не так просто. Уже майже ціле століття українські друкарі від Острога і Львова до Києва і Чернігова ілюстрували книжки гравюрами на дереві – дереворізами і дереворитами, де друкуючими частинами були виступаючі, точно вирізані лінії й штрихи дерев’яної поверхні. Але із Заходу в Україну надходило все більше книжок і альбомів з ілюстраціями-гравюрами на міді. Штрихи в них були тонші, деталей більше, бо друкуючими частинами були не виступи, а тонюсінькі рівчаки-заглиблення, в які забивалася фарба. Керівники українських друкарень будь-що хотіли мати такі гравюри. І ось Тарасевичі в Києві. Спочатку Олександр, трохи згодом і Леонтій. Приїхали вони не тільки зі своїм умінням, а й з машинами: верстатом для друку гравюр з мідних дощок (верстати старих марок для цієї мети не годилися), наборами голок, штихелів, різців з міцної сталі і, звичайно, запасом виполіруваних мідних платівок. ПОВНИЙ ТЕКСТ.