Вісник НАН України. 2014. № 11. С. 90.

80-річчя члена-кореспондента НАН України  Е.І. ЄФРЕМОВА

Відомий учений у галузі гірничої справи, доктор технічних наук (1973), професор (1976), член-кореспондент НАН України (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1993), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1983, 1997) Ернест Іванович Єфремов народився 14 листопада 1934 р. в м. Донецьку. Після закінчення в 1957 р. Дніпропетровського гірничого інституту (нині – Національний гірничий університет) працював на підприємствах гірничо-видобувної промисловості. Упродовж 1959–1962 рр. був співробітником кафедри відкритих гірничих робіт ДГІ, від 1978 р. – професор цієї кафедри за сумісництвом. З 1962 р. Е.І. Єфремов працює в Інституті геотехнічної механіки НАН України, де пройшов шлях від старшого інженера до заступника директора з наукової роботи (1974–1992) і завідувача відділу механіки вибуху гірських порід (з 1974 р. і донині).

Основна наукова і практична діяльність Е.І. Єфремова пов’язана з вирішенням фундаментальних питань механіки вибухового руйнування гірських порід і розробкою на цій основі високоефективних методів керування енергією вибуху при видобутку корисних копалин. Результати досліджень Е.І. Єфремова та його співробітників, пов’язані з вивченням основних параметрів вибухового імпульсу, ролі хвиль напружень і газоподібних продуктів вибуху в руйнуванні твердих середовищ, створенням і впровадженням екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій вибуху, є вагомим внеском у теорію і практику гірничої справи. Ернест Іванович – один із засновників наукової школи в галузі механіки вибухового руйнування гірських порід, серед його учнів 1 доктор і 32 кандидати наук. Він є автором більш як 500 наукових праць, 142 винаходів і патентів.

Інженерну, наукову та громадську діяльність Е.І. Єфремова високо оцінено державою і науковою спільнотою. Його відзначено премією НАН України ім. О.М. Динника (1989), почесними грамотами Верховної Ради України (1985, 2005), нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), відзнакою МОН України «За наукові досягнення» (2008), знаками «Шахтарська слава» І, ІІ і ІІІ ступенів та «Шахтарська доблесть» ІІІ ступеня.