Вісник НАН України. 2015. № 9. С. 88–93.

МРИГЛОД Ігор Миронович –
академік НАН України, директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України

ІВАНКІВ Олександр Львович –
кандидат фізико-математичних наук, заступник директора
з наукової роботи Інституту фізики конденсованих систем НАН України

ЖИТТЯ У ПРАЦІ ТА НАУКОВОМУ ПОШУКУ
До 90-річчя академіка НАН України І.Р. Юхновського

Нещодавно виповнилося 90 років від дня народження видатного українського вченого, фізика-теоретика, відомого державного і громадського діяча, Героя України, доктора фізико-математичних наук, професора, академіка НАН України Ігоря Рафаїловича Юхновського. Цей ювілей він зустрічає повний сил, енергії, нових ідей та задумів як у науці, так і в державному будівництві.

1 вересня 1925 р. у селі Княгинин Млинівського району на Рівненщині в родині Анни і Рафаїла Юхновських народився другий син – Ігор. Перші уроки життя дав малому Ігорю його дід по материнській лінії – Фортунат, який був священиком і одночасно мав лікарську та агрономічну практику. Походив він із давнього шляхетного роду Бєльських і залишив глибокий слід у формуванні світогляду внука, розвинув у ньому допитливість і цікавість до різних явищ і сфер життя.

Ігор Юхновський закінчив ліцей у м. Кременці. У 1944 р. був мобілізований, пройшов воєнними дорогами через Україну, Польщу та Австрію. Після демобілізації у 1946 р. вступив на фізико-математичний факультет Львівського державного університету ім. І.Я. Франка, який закінчив з відзнакою у 1951 р., потім продовжив навчання в аспірантурі на кафедрі теоретичної фізики під керівництвом професора А.Ю. Глаубермана. У перші повоєнні роки вийшли друком відомі книжки академіка Миколи Миколайовича Боголюбова «Проблемы динамической теории в статистической физике» (1946) та «Лекции по квантовой статистике» (1949), які фактично і визначили коло наукових інтересів І.Р. Юхновського. Після вивчення цих книг він твердо знав, що буде фізиком-теоретиком і займатиметься статистичною фізикою. Боголюбовська лінія стала наскрізною в дослідженнях Ігоря Рафаїловича, а згодом і всіх його учнів та послідовників, які разом утворили відому нині львівську школу статистичної фізики.

Перші наукові праці І.Р. Юхновського пов’язані з розвитком методу розвинень Боголюбова за плазмовим параметром і його застосуванням до опису бінарних функцій розподілу для системи заряджених частинок. Він отримав загальні вирази, що містили екрановані потенціали кулонівської взаємодії, а отже, давали змогу коректно врахувати ефекти далекодії. Ці результати лягли в основу кандидатської дисертації і більше ніж на десятиліття випередили подібні дослідження зарубіжних учених, відомі нині в літературі як техніка γ-впорядкування. Розвинутий І.Р. Юхновським метод було застосовано згодом у теоріях високотемпературної плазми та розчинів електролітів, у теорії фазових переходів.

Наприкінці 1950-х років намагання узагальнити і формалізувати результати, отримані для систем заряджених частинок, привели І.Р. Юхновського до формулювання зовсім нового і потужного методу дослідження багаточастинкових систем – методу колективних змінних, який став основним у більшості робіт Ігоря Рафаїловича та його учнів. І.Р. Юхновський запропонував оригінальну схему для розрахунку якобіана переходу від простору індивідуальних координат частинок до змінних, що описують колективні рухи. Це дозволило математично коректно отримати функціональне представлення для статистичної суми вже в просторі колективних змінних і врахувати кореляції між флуктуаційними хвилями.

Строге означення колективних змінних і розроблений для цього математичний апарат уможливили вирішення ще однієї важливої проблеми статистичної теорії взаємодіючих частинок – про коректне і рівноправне врахування далекосяжних і короткосяжних взаємодій. У запропонованому І.Р. Юхновським формалізмі, що дістав назву методу базисного підходу, опис системи взаємодіючих частинок здійснюється в розширеному фазовому просторі, що включає як індивідуальні координати частинок, так і колективні змінні, які описують флуктуаційні хвилі густини. Залежно від специфіки задачі це можуть бути густини числа частинок, електричного заряду, дипольного моменту, намагніченості тощо. Індивідуальні та колективні змінні описують, відповідно, ефекти, зумовлені короткосяжними і далекосяжними взаємодіями. Перехід у розширений фазовий простір здійснюється за допомогою якобіана переходу, для якого було знайдено явний вираз і доведено властивості повноти та ортонормованості. Отримані у такому формалізмі вирази для термодинамічних і структурних функцій систем взаємодіючих частинок мають форму групових розвинень, що дозволяє послідовно враховувати багаточастинкові кореляційні ефекти. Характерною особливістю цих розвинень є екранування далекосяжних взаємодій.

Розвинений І.Р. Юхновським метод базисного врахування короткосяжних взаємодій виявився ефективним для кількісного опису різноманітних конденсованих систем. Окремо слід відзначити застосування цього методу до опису іон-дипольних систем, що відкрило шлях до побудови мікроскопічної теорії розчинів електролітів, основаної на рівноправному врахуванні всіх можливих взаємодій між іонами електроліту та молекулами розчинника. Повний текст