Вісник НАН України. 2015. № 7. С. 95–100.

ТАНЬШИНА Алла Володимирівна —
кандидат педагогічних наук

«ЦЕ У ВАС ДОБРІ НОВИНИ»
До 90-річчя від дня народження академіка НАН України Д.В. Волкова

Дмитро Васильович Волков — один з найвидатніших учених України. Його фундаментальним внеском до світового поступу фізичної науки є відкриття суперсиметрії та супергравітації, що розширило уявлення про будову матерії. Наукові праці академіка НАН України Д.В. Волкова поціновані науковою спільнотою світу. 1994 року вчений отримав почесне запрошення оголосити доповідь про супергравітацію на міжнародній конференції авторів оригінальних ідей та відкриттів XX століття. У Харківському фізико-технічному інституті Д.В. Волков працював з 1956 р. й до останніх днів свого життя.

Знамениті земляки є нашими духовними орієнтирами,
учителями, нашою духовною опорою,
гордістю перед усім світом.
Григорій Сковорода

Дмитро Васильович Волков народився 3 липня 1925 року в ленінградській родині робітника Василя Миколайовича Волкова і вчительки Ольги Іванівни Казакової. Батьки багато уваги приділяли вихованню і всебічному розвитку сина: батько займався з ним спортом, а мати, маючи музичну освіту, прищеплювала любов до музики. Багато років потому академік Д.В. Волков, згадуючи шкільні роки, зазначав:«До війни я закінчив вісім класів. За цього часу, вочевидь, про якийсь серйозний інтерес, особливо до фізики, говорити ще не можна. Я пригадую своїх вчителів: були чудові викладачі з математики, літератури, історії, хімії. А з фізикою мені не поталанило: вчителі були слабкі, і, як правило, клас їх погано сприймав. У ті роки був досить значний інтерес до математики, але так само до восьмого класу. Математика була досить простою, одначе вона мене вже у ті роки цікавила».

1941 року Дмитро Волков разом з мамою переїхав до Зауралля. В евакуації вчителька математики звернула увагу на його непересічні здібності й навіть відзначила це у довідці, що додавалася до учнівського табеля успішності за 9 клас.1943 року Дмитра Волкова призвали до лав діючої армії. Він згадував: «За ці роки ми побачили стільки, що сучасне покоління, як я гадаю, не побачить й за десятки років. Якщо говорити про те, хто вклав у мене якісь риси характеру... – це величезна кількість людей. До слова, багато з них – саме люди воєнних років, з якими я зустрічався, з якими разом довелося воювати». 1946 року Дмитро Волков повертається до Ленінграда. Вчорашній фронтовик вирішив екстерном скласти іспити за курс середньої школи, щоб вступити до університету. Задля цього він пішов на підготовчі курси і наступного року став першокурсником фізичного факультету Ленінградського державного університету. Згодом Дмитро Васильович так пояснив вибір фаху: «Війна виховала у нас турботу про державу. Ми розуміли, що війна – наша загальна біда. І наша загальна мета – перемогти в цій війні. Цю ж ідеологію перенесли й до цивільного життя. Під час вибору фаху постало питання – чим ми зможемо бути корисними державі». ПОВНИЙ ТЕКСТ.