Вісник НАН України. 2015. № 2. С. 44-57.
https://doi.org/10.15407/visn2015.02.044
КЕНДЗЕРА Олександр Володимирович –
кандидат фізико-математичних наук, заступник директора
Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України
СЕЙСМІЧНА НЕБЕЗПЕКА І ЗАХИСТ ВІД ЗЕМЛЕТРУСІВ
Практичне впровадження розробок Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України
На території України існує небезпека місцевих землетрусів і сильних підкорових землетрусів зони Вранча (Румунія). Розглянуто вагомі фундаментальні та прикладні результати, отримані в Інституті геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, у галузі сейсмологічних досліджень з вивчення будови і динаміки земних надр, розвитку методик визначення кількісних характеристик реальної сейсмічної небезпеки, необхідних для захисту населення та економіки країни від землетрусів. Результати цих науково-дослідних робіт використовують при формуванні державних нормативних документів у сфері сейсмології і сейсмостійкого будівництва, при визначенні сейсмостійкості житла, АЕС, ГЕС та інших важливих об’єктів.
Ключові слова: землетрус, сейсмічна небезпека, загальне і детальне сейсмічне районування, сейсмічне мікрорайонування, розрахункові акселерограми, сейсмостійкість.
Сейсмічна небезпека території України зумовлена тісним сусідством її західних, південно-західних і південних областей з потужним сейсмоактивним поясом планети, який утворився в результаті колізії Африканської, Арабської і Євразійської материкових плит. Більшість виділеної пружної енергії реалізується у вигляді землетрусів різної інтенсивності безпосередньо в цьому поясі, але значна частина енергії передається в тектонічні структури відносно спокійної Східноєвропейської платформи, де можуть виникати небезпечні місцеві землетруси. Як свідчить історичний досвід, землетруси відбуваються в межах усіх древніх тектонічних платформ, хоча й набагато рідше, ніж у сейсмоактивних поясах [1]. Причому землетруси на порівняно стабільних тектонічних платформах, як правило, призводять до значних економічних втрат через непідготовленість будівель і споруд до їх впливів.
До 70-х років ХХ ст. помилково вважалося, що на більшій частині території України, розташованій на древній Східноєвропейській тектонічній платформі, значні сейсмічні події неможливі, тому більшість споруд будували без урахування заходів сейсмічного захисту. Сейсмонебезпечні райони з прогнозованою інтенсивністю сейсмічних струшувань 6–9 балів становлять близько 20% території України (~120 тис. км2) з населенням понад 10 млн чол. Райони з прогнозованою інтенсивністю 7–9 балів становлять 12% території країни, в них розташовано майже 80 населених пунктів, у яких проживає 7 млн чол. [2]. Так, землетрус у Криму 1927 р. спричинив руйнування «Ластівчиного гнізда», побудованого на скельній основі [3] (рис. 1). По всій території України відчуваються сильні підкорові землетруси зони Вранча (Румунія), останні з яких відбулися у 1940, 1977, 1986 і 1990 рр. Загалом до 40% території України може бути охоплено безпосереднім впливом небезпечних сейсмічних подій і до 70% – спільним впливом землетрусів і підтоплень, зсувів, осідань та інших інженерно-геологічних процесів, які негативно впливають на стійкість споруд [2]. Повний текст (PDF) .